Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 05 грудня 2020 року

Манявський Скид (Ів.-Франків. обл.)

Переглядів: 20454
Додано: 11.06.2003
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 18

Відгуки 18

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Як подивимося на фото - рай! А як уявімо той маршрут, щоб дістатися...     
  • 0 0
    // Для dasha1715 // Маршруткою до Богородчан а звідти маршруткою або таксі можна попутками до Маняви також можна з Ів. Франківська в Солотвин а звітам до маняви 10 км.
  • 0 0
    Підкажіть, будь-ласка,як краще добратися сюди з Івано-Франківська? Дуже дякую.
  • 0 0
    Цього літа були в Маняві. Дуже гарне місце, навіть, коли дощі.
  • 0 0
    Твердиня православ’я й третій Афон
    Тут оздоровлюються святою водою з-під Блаженного каменя, а віднедавна з поміччю Чудодійної ікони Одигітрії Ізбавительниці зцілюються від падучої недуги
    Посеред благоліпних карпатських бескедів і прадавніх смереково-ялицевих пралісів у селі Манява Богородчанського району Івано-Франківщини розташований усім знаменитий не лише на теренах України, але у всьому православному світі Хрестовоздвиженський Великоскитський Манявський монастир.                              
    Наприкінці ХУІ сторіччя уродженець покутського містечка Тисминиця Йов Княгиницький подався аж на чернечий острів Афон. Два десятки літ пробув чорноризник в безгріховній обителі в задушевному молитовному богослужінню, а відтак, повернувшись на рідну землю, сприяв введенню монашого уставу Святої Гори в західноукраїнських обителях, однією з яких і був заснований боголюбивим самітником Манявський Скит (1606 р.). Хоча за легендами, на цьому місці ще до того оселилися двоє чорнорясників Києво-Печерської Лаври, які, рятуючись од татарської орди, подалися аж у Карпати. Тут, в Горганській розколині, на превеликій кам’яній скелині їм з’явилась Богородиця. Відтоді камінь здобув імення Блаженного. Кажуть, об’явлення Діви Марії вдруге повторилось Йову Княгиницькому.                               
    Нелегкі часи довелось спізнати Манявському Скиту. Тут віднаходили прихисток віряни під час нападів чужоземців. Святу обитель чимало разів напасники нищили, але вона раз по раз відроджувалась, неначе Фенікс з праху. Пустинь була твердиною православ’я не лише на теренах Західної, але й усієї України, Польщі, Румунії, Молдавії. Славився Ставропігійний Манявський Скит після Острозької та Києво-Могилянської академій власною богословською школою, багатющою книгозбірнею. На потреби обителі офірували князі, царі, польська шляхта, українські гетьмани. Приміром, російський самовладник цар Федір пожалував Манявському Скиту коштовне Євангеліє (37 кілограмів срібла). За переказами, скарби незадовго до розорення монастиря Австро-Угорською імперією в 1785 році ченці певно заховали.                     
    Зрештою, не вони мають якнайбільшу цінність: на території Манявського Скиту похований уславлений гетьман Іван Виговський, що увіковічнив власне ім’я тріумфом над московською раттю під Конотопом 8 липня 1659 року. Царат заклеймував його йменням зрадливця, а відтак гетьмана скарали за участь у заколоті супроти польської знаті. Іван Виговський ще за життя жертвував Манявському Скиту багато грошей, маєтності. А ще гетьман відказував погребти його тут по смерті. Сьогодні, за словами архімандрита Хрестовоздвиженського Великоскитського Манявського чоловічого монастиря, архієпископа Івано-Франківського і Галицького Української Православної Церкви Київського патріархату Іоасафа, достеменно відомо, що тлінні останки гетьмана Івана Виговського поховані у мурі древньої чотириповерхової вежі-скарбниці, на якій невзабарі стоятиме пам'ятна дошка.
    Нині у монастирі зберігається ще одна реліквія – надгробна плита з склепу перших ігуменів обителі Йова і Феодосія. Цікаво, що мармурова дошка з напівстертими долонею часу старослов’янськими письменами не лише уціліла, але й віднедавна замироточила. Ченці вбачають се слідом присутності на оцьому місці Божої Благодаті...
    За часів СРСР колишню святу обитель обернули на музей. І тільки з проголошенням Україною власної самостійності Манявський Скит заново став святинею. Вона переживає новітнє відродження. І це симптоматично, бо відновлюється повсякчас те, що невигубне. Але для того належить докласти чимало творчих сил як власне Церкви, так і праці та накладу держави й добродійників. Багато здійснено на подаяння богомольців, чимало асигнували благодійники.
    Дуже нашкодила монастирю стихія, від якої кілька років тому осів мур трапезної. Та, здається, все минулося, будівлю відреставрували. Зведено за прадавніми кресленнями дерев’яну (без жодного цвяха!) церкву Воздвиження Чесного Хреста. До речі, її аналог після закриття австро-угорською владою пустині був проданий у місто Надвірну, де відтак згорів у роки Першої світової війни. А перлина українського сакраментального мистецтва – іконостас, створений уславленим ізографом Йовом Кондзелевичем, було продано до Богородчан, а згодом – до Варшави. І лише у 20-ті роки ХХ сторіччя він викуплений і перевезений до Львова, де нині зберігається в картинній галереї. Правда, шедевр має іншу назву – „Богородчанський іконостас”. У Львові й дотепер знаходиться хронометр з вежі Манявського монастиря. Цю реліквію свого часу презентував обителі гетьман Іван Виговський. Ченці вважають, що іконостас та гетьманський годинник мають повернути правдивим володільникам й услуговувати духовним потребам вірян. Перемовини з владою Львова поки що реальних наслідків не дали. Але, будемо уповати, що владні мужі розберуться, що є Божим, а що є Кесаревим.                                                  
    Святиня помалу воскресає: тут мешкає і провадить свою практику чоловіча громада, яка складається з осіб чернечого чину, об’єднаних обітницями цнотливості, безкорисливості, послуху, котрі посвятили себе молитві, праці і благочестивому буттю. Хоча не будь-яка особа може нести сей хрест. Лише кожен десятий, хто ступив на цю стезю, йде нею до свого життєвого окрайку. З-поміж близько двох десятків ченців і послушників був один монах навіть з Чикаго (США). Американець української крові в Скиту знайшов для себе духовну селитьбу.          
    Цікаво, що декілька років тому Блаженний камінь, з-під котрого за давніх часів жебоніла бальзамічна вода, знову-таки скропився благосною вологою, яку ченці збирають в дзбанки (3-4 літри щодня). Виступає вона тільки-но в монастирському храмі відправляється Служба Божа. Вода з Блаженного каменя оздоровила без ліку мирян. Мабуть, саме тому сюди наїжджають набожні з усіх регіонів України, Прибалтики, Польщі, Білорусі, Росії, США, ФРН, Китаю... Їдуть не лише православні, але й католики, позаяк Бог є один для всіх землян. Плай до Блаженного каменя вторований спраглими за Божою Благодаттю. Чотири роки тому отут знову-таки об'являлася Богородиця. Щоправда, її присутність на оцьому незримому місці була помічена тільки оттоді, коли пілігрими з Японії проявили відзняту фотоплівку: на ній щасливці упізнали навдивовижу яскраву постать Пречистої Діви Марії.                                   
    У Манявському Скиту виставлено для благоговіння в новозбудованій монастирській церкві передану Чудотворну ікону Одигітрії-Ізбавительниці. Навдивовижу є привабним минуле оцього образу.          
    Ще в 1788 році її намалювали богомази спеціально для афонських ченців. Відтак з грецького Афона ікона передана до Грузинської Православної Церкви, де в Новоафонській лаврі зберігалась аж до приходу радянської влади. Войовничі безбожники святу обитель сплюндрували й закрили. Всі гадали, що безпоротно щезла й ікона Одигітрії-Ізбавительці, з поміччю якої тисячі віруючих зцілялися від такої важкої недуги, як епілепсія (у народі ще кажуть „падуча слабість”, „чорна хвороба”, „падалка”). А втім, як тепер з’ясувалось, ігумен грузинської пустині віддав чудодійний образ одному чорноризцю для збереження. Настоятель обителі узяв з брата у Христі присягу, що той докладе усіх зусиль, бодай і ціною власного життя, аби святий лик був збережений. З часом, перед тим як згаснути у вічність, хранитель чудо-образу сповів його вивіреному соратнику. А кілька років тому уві сні самітнику об’явилась Богородиця, яка зажадала віддати ікону до Українського Афону. Спершу ошелешений провидінням скитник не знав, куди йому податися, де той третій Афон. Мимохіть він навістив декілька років тому Манявський Скит, котрий ще величають Українським Афоном. Одначе, помітивши напівзруйновану обитель, не насмілився віддати образ Одигітрії-Ізбавительниці. Відтак богобоязливому старцеві знову уві сновидінню об’явилась Пречиста Діва Марія й вимогливо спиталася, чому він й до цієї пори не втілив в життя її веління. Оцього разу 95-літній архімандрит з Кам’янця-Подільського, що на Хмельниччині, вдруге подався в Карпати, аби, врешті-решт, передати Чудотворну ікону Одигітрії-Ізбавительниці. Наразі образ бережуть у жертовнику дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви Манявського монастиря. Невзабарі, коли зведуть трапезний храм Благовіщення Пресвятої Богородиці, лик святої зберігатимуть там.     
    Відтепер усі прочани, котрі ймуть віру у Всевишнього, мають доречну нагоду завітати до Хрестовоздвиженського Великоскитського чоловічого монастиря УПЦ КП для паломництва й зцілення. Торжествуймо, що маємо рідний Афон!                              
    Іван Дмитрів.          
  • 0 0
    Гарне фото. Приємно побачити рідні краї.    
  • 0 0
    Клас!!!!! Дуже гарно
  • 0 0
  • 0 0
    Супер! До речі,Манявський Скит - український Афон. У Скиту є чудодійна ікона Ідигитрії ізбавительки, яка зцілює від епілепсії.
  • 0 0
    Але таки має бути Скит а не Скид
  • 0 0
    Дуже приємно побачити рідне.І згадати хороші часу там.
  • 0 0
    Прекрасно!!!
  • 0 0
    super!
  • 0 0
    Просто чудове місце на землі
  • 0 0
    ЦЕ МОЯ УКРАЇНА
Сторінка:12
Наші Друзі: Новини Львова