Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 13 серпня 2020 року

Бідні українці. Заробляють гроші.

Переглядів: 7896
Додано: 05.04.2011
Hi 0 Рекомендую 1 Коментарі: 58
  • 13:18 05.04.2011
    1 0
    Бідні українці. Заробляють гроші.

    Я читаю заголовок і розумію слова по-своєму.
    Бідний:
    1. Нещасний.
    2. Без фінансів.
    Гроші:
    1. Валюта, одиниця обміну.
    2. Непропорційно мала кількість валюти, одиниць обміну за виконану працю.

    Я розумію його так:
    1. Нещасні українці. Заробляють непропорційно малу кількість валюти, одиниць обміну за виконану працю.
    Але можу запропонувати ще один варіант:
    2. Українці мають недостатню кількість фінансів. Тому влаштовуються на роботу, щоб мати достатньо валюти, одиниць обміну, бо не мають прибутку з інвестицій, ренти чи бізнесу.

    Коли я читаю тлумачення, то замислююся про власне розуміння значення слів. Як я розумію слова так я мислю й вчиняю.
    Моє миттєве розуміння - це перший варіант.
    Чому?
    А тому, що мене так виховали протягом життя. Я - українець, народжений у типовій українській сім’ї.
    І коли мама мене жаліє, вона каже: "Бідний мій синочку! Йди до мене. Дай но я тебе пожалію!".
    Ось він!
    Цей смак, знайомий з дитинства!
    "Бдний = бідність".
    Завдяки омоніміму української мови я з дитинства зростаю злиднем. Покажіть мені бодай одного українця-мільярдера. Бідний я з молоком матері. Всі мої родичі бідні. Дехто досяг певних статків, але поводиться він як бідняк. Хоч і дорога машина, проте злишилися в нього типові замашки злидня.

    Цікаво, що я знаю й добре усвідомлюю про омонім "гроші", але за звичкою продовжую його вживати. Віднині починаю вживати тільки слово "гривні".

    Мій погляд на світ - це очі бідняка й злидаря: от би хтось за мої порівняно незначні зусилля, чи виявлену чесність, чи невеличку допомогу (послугу) глянув би на мене розчулено, й винагородив би значною сумою.
    Варіант: от би я доклав всі свої зусилля, на які спроможний, у короткий проміжок часу, на виконання якогось дуже негайного доручення у хазяїна, а той глянув би на мене розчулено, й винагородив би набагато більшою сумою.

    Це і є світогляд злидня відомий ще з давніх часів Русі, що у тій чи іншій формі прийшов до нас через казки: "От би прийшов добрий і шляхетний Князь, який би подрував мені багатство просто за те, що я є!". Жіночий варіант: "Княжич на білому коні".

    Я б і радий змінитися, але, цитую: "А насеру твоїй матері! Куди полізло! От дурне!". От тому я й дурний. Важко мені вчитися новому.

    Та й нема бажання. Цитую: "А ну кажи - будеш робити? Лясь! Лясь! Спробуй ще раз так зробити і ти в мене получиш! Лясь!".

    Бідний+дурний+не роблю поки не скажуть!
    У мене нищено здатність до накопичення капіталу, інвестування, упосліджено розум й інтелект, нівельовано здатність до проявлення особистої ініціативи й спроможності повелівати іншими людьми.
    Ось так я вихований з дитинства.
    Цілком очевидно, що моя доля, це сумна доля пересічного українця: "Самі на панщину ідуть, ще й діточок своїх ведуть".

    Я вражено дивлюся, як уроженець Кавказу, чи Середньої Азії починає завзято будувати свою фінансову імперію з кількох місць на базарі чи кіоска. Скільки енергії, яка працездатність і наснага! Та він цим живе. Це і є все його життя.
    Я так не можу.
    Мені важко.
    День у день. Я не на стільки витривалий.

    Щодня переглядаю варіанти бізнесу в Інтернеті. І не хочеться щось нічого. То не моє.

    А на додачу до всього іншого у мене є лінь.
    Наводжу класифікацію ліні:
    - клінічна, де є апатія: все пропало, нема сенсу тощо;
    - жирна, де є зайва вага: і куди я попруся з таким пузом, мені важко не лише ходити, а й лежати;
    - горе з розуму: у цьому сегменті ринку конкуренція висока, отже прибутки малі, отже не варто починати, дешевше продовжувати носити диван на плечах;
    - пихата: та щоб я, заслужений-перезаслужений і на базар, нізащо!
    - заслужена: та я таке робив, а щоб тут за копійку горбатився, нізащо!;
    - сором’язлива: як я людям у вічі буду дивитися?;
    - хвороблива: бандитські кулі, в мене все болить, я хронічно не висипаюся і не відпочиваю і не можу встати;
    - звична: я вже відвик ходити на роботу;
    - шляхетна: у мене блакитна кров і золоті зуби, щоб я на плебс горбатився, нізащо!;
    - і Крим і Рим: я вже все бачив, запропонуйте щось нове, цікавеньке;
    - неспроможна: ви бачите, що в мене не виходить, тому надайте мені варіанти, а я розгяну пропозиції, щось і виберу, можливо;
    - стареча: то є для молодих, нам вже пізно навчатися;
    - тупа йя: чогось хочу, сам не знаю кого, допоможіть визначитися;
    - кризова: нині не наразі щось починати;
    - національна: ті ( наводиться національність) такі дружні, підтримують одне одного, українців до себе не беруть, викидають;
    - топографічна: в Україні все клани розхапали, і не рипайся, це не ЄС;
    - забезпечена: ну, в мене вже є сякий-такий прибуток;
    - інтелектуальна: щось я туплю останнім часом, загальмований, забуваю, геть не зібраний, не в теперішньому часі;

    Є геніальне визначення: "Займайся тим, чим тобі подобається!" Тобто з власного хобі треба зробити власний бізнес. Згадую, як у дитинстві мені подобається гасати на велосипеді. Чи водити машину. Саме в ранньому дитинстві я приймаю тверде рішення: як виросту, то їстиму лише пиріжки з повидлом, морозиво, торти, цукерки, тверду сиров’ялену ковбасу і питиму лише воду з бульбашками.

    Крім дитячих забавок я маю ще й дорослі уподобання. Вся штука в тому, як перетворити їх на гривні. Як знайти той спосіб, що буде регулярно давати гривні, дуже багато гривень?

    І це лише перший крок.
    Другим кроком я обов’язково створюю команду. Менеі краще мати по 1% зі 100 співробітників ніж самому викладатися на всі 100%. Лише одиниці створюють самі собі статки: біржові трейдери, гравці, митці, вдало вийти заміж. А справжні капітали створюються зусиллями багатьох людей, що сумлінно працюють на мене тому, що самі не спроможні бодай щось подібне організувати.

    А ще - мені самому важко. Добре, коли в мене є однодумці, можна поговорити про наболіле й про улюблене. Обговорити варіанти, пошукати контакти, домовитися і щось розпочати.

    Отже, перші кроки з того, як мати здоров’я, щастя й багатство, я роблю в середовищі однодумців, людей, які поділяють моє хобі, захоплення.

    Залежно від того, що це за сфера діяльності, я йду хоч в гаражі хоч на симпозіум. Туди, де збираються й спілкуються мої майбутні колеги, потенційні роботодавці, а то й співробітники моєї фірми. Зараз головне увійти до цього кола, дізнатися про останні новинки, тенденції, знайти джерела інформації і співрозмовників. І не має знаєчння, що я спілкуюся розклавши випивку й закуску на газеті чи в дорогому ресторані, я перебуваю в потрібному мені середовищі, започатковую корисні знайомства, разом з потоками інформації, які я всотую як губка, я отримую уявлення з перших рук про стан справ, безцінні особисті контакти, точне розуміння ситуації, ключові моменти й ідеї.

    Така присутність особиста, не віртуальна, дозволяє знайти тему, тобто чим саме займатися, й зорганізувати свою справу, В процесі роботи, конкретної справи, приходить розуміння, як делегувати повноваження, деталі реєстрації тощо.

    А ще я маю серйозні та відповідальні плани на майбутнє, дружину, що спонукає мене. Це і є той перший імпульс, той поштовх, що спрямовує мене до дій.

    "Нужда звичай міняє!" - каже Кошовий Отаман, характерник Іван Сірко. Позаяк нужда моя огого ще й яка, тому і роблю я всі ці дії. Головне - що я спілкуюся у середовищі людей майтньої точки докладання моїх зусиль. Віртуальне спілкування тут якось не те, навіть, якщо я програміст.

    Я думаю й планую лише той крок, який виконую зараз. "Не лізь по перед батька в пекло!". Якщо я заглядаю на крок чи два наперед, то в мене, природно, виникає замішання: яка діяльність, кого наймати, яка форма реєстрації?
    Тому я думаю тільки про тут і зараз:
    - куди я йду - в гаражі чи на симпозіум?
    - що я з собою беру - снайперку і набої чи візитівки і iPhone?
    - що я вдягаю - вишиванку чи смокінг?

    Україна просто переповнена мільйонами творчих, талановитих і геніальних українок і українців.
    Коли я сам, то теж багато чого можу. Саме особистості роблять те, що неспроможний зробити натовп, який лише й годен, що обурюватися на кухнях і на демонстраціях, а не до Чину.
    Коли я з однодумцем, то наші спільні сили, уява, творчість зростає не просто як арифметична сума здібностей двох сильних особистостей, а геометрично: "Там, де два українця - три гетьмани!".
    "Разом нас багато!" - говорить переможна Помаранчева революція. Разом і ідей більше і творчість ліпша і натхнення та й спонукання є.

    Слава Україні!
     
  • 14:37 05.04.2011
    0 0
    Непогано.
     
  • 15:24 05.04.2011
    0 0
     
  • 18:58 05.04.2011
    0 0
    До: sten - #212509

    Ну, не кажіть так, що серед нас нема, чи не було багатих, візьміть хоча б Івана Мазепу або Петра Яцика. І багаті і з грішми знали, що робити. Але правда в тому, що таких людей було дуже дуже мало, а сьогодні подібних їм, в Україні, вже "незалежній", але не вільній щось не спостерігається...
     
  • 13:11 09.04.2011
    0 0
    Нас не вчать бути багатими. А інші національності своїх дітей вчать.
     
  • 10:55 11.04.2011
    0 0
    До: sten - #212616

    Понад то - вчать, що багатим чесним шляхом не станеш. І що багаті - все непорядні люди.
     
  • 12:41 11.04.2011
    0 0
    Цитата:Понад то - вчать, що багатим чесним шляхом не станеш. І що багаті - все непорядні люди

    І те не далеко від істини
    Елементарний приклад,- банківські операції. Власне кажучи,-лихварство,
    то етична річ чи ні? Певен, що думки розділяться
    Стен, як завжди, поруч з істиною пише і пусте. "Однодумці",- пусте точно.
     
  • 14:21 11.04.2011
    0 0
    Цитата:Нас не вчать бути багатими. А інші національності своїх дітей вчать.
    Це факт. Та навіть якби нас і вчили, своїх знань ми б не реалізували.
    Бізнес, це ніби будівництво багатоповерхового будинку. І одна і друга справа для
    успіху вимагає міцного і надійного фундаменту, без якого нічого серйозного не
    збудуєте. Це що ви бачите навколо себе, це не підприємництво, це термінове відмивання коштів сумнівного походження. Море незавершених довгобудів, це результат незаконного самочинного будівництва тих, яким не вистачило ні коштів ні
    терпіння, ні звязків пройти законну процедуру вироблення пакету документів для
    законного будівництва. Як правило, ця процедура розтягується на багато років.
    За цей час море документів з цього пакету втрачає свою чинність, раптом зявляються дуже серйозні нові постанови які, деколи ставлять "хрест" на ваших
    планах і законних кроках процедури.
     
  • 14:33 11.04.2011
    0 0
    Не станете ви нормальним підприємцем ще і тому, що система робить все, щоб такого
    не сталось. Для цього існують чудесні економічні механізми. Для цього працює
    армія чиновників, яка обслуговує ці механізми. Не будьте наївними самі і не
    давайте примарної надії іншим. Побродіть по інтернеті і ознайомтесь з законодавчо
    нормативною базою вимог якої повинен дотримуватись чесний підприємець...ось тоді,
    ...але тоді, на жаль, при такій базі, не наступить ніколи.
     
  • 10:12 12.04.2011
    0 0
    До: Коцький - #212690

    Цитата:І те не далеко від істини
    Елементарний приклад,- банківські операції. Власне кажучи,-лихварство,
    то етична річ чи ні? Певен, що думки розділяться

    Що я і казав - заробляти гроші - це погано, це твердо втовкли кожному з дитинства і воно сидить в голові вже на підсвідомому рівні. Як не протизаконно, то неетично.

    Можна ще приклад: "Чи повинен лікар брати оплату за допомогу хворим?"
    Етично це, чи ні?
     
  • 18:20 12.04.2011
    0 0
    До: Пан Крук - #212709
    Ясно, що неетично. Дохтори мають лікувати людей забездурно, а самі харчуватись манною небесною.
     
  • 22:35 12.04.2011
    0 0
    Лікарі ніде у світі не одержують і десятої частини того, що платять люди
    за операцію. Ці гроші поступають у страхові компанії,
    які оплачують ті випадки, де хворий платити не може, але є клієнтом
    цієї страхової компанії і платить їй внески. Решта страхового фонду
    відомий хіба,що Аллаху Там все непросто. Тут лікарі недавно бастували!
    Правда, по черзі!
    А відносно банків, то питання, можна сказати класичне і старше нас
    всіх разом взятих! Так, що я не маю до нього відношення!
     
  • 00:01 13.04.2011
    0 0
    Цитата:Бідні українці. Заробляють гроші

    Цитата:Азаров запропонував Путіну морський шельф
                                        Поділитися…
    Раніше Кабмін оголосив про намір підписати мирову угоду з компанією "Венко Прикерченська" стосовно розробки Чорноморського шельфу. Газета.ua 12.04.11 19:49

    Прем’єр-міністр України наголосив, що сьогодні багато розмов точиться навколо створення спільного підприємства за участю НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром. Ми зацікавлені найближчим часом провести оцінку відповідних активів і знайти найоптимальніший формат і умови для створення такого спільного підприємства,- наголосив глава українського уряду. Укринформ 12.04.11 19:08

    Україна готова запропонувати російським компаніям свій морський шельф для видобутку корисних копалин, заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров. "Ми готові запропонувати морський шельф, а також видобуток з інших джерел, наприклад метану з вугільних пластів", - сказав він у вівторок у Києві після зустрічі з прем’єром РФ Володимиром Путіним, говорячи про можливість створення українсько-російських спільних підприємств. Интерфакс-Украина 12.04.11 18:26



    _______ А чому не запропонував Японії? Там більш сучасні обладнання... й такий момент, що може й зацікавилися б... коли б ще й змогли побудувати своїм спеціалістам житло на території України...
     
  • 10:32 13.04.2011
    2 0
    До: ALizes - #212720

    Це смішно чути Росія сама не має а ні обладнання, а ні спеціалістів у цій
    галузі і замовляє ці роботи норвержцям або японцям.
    По тих мильних бульбашках, які випускає росія у своїй пропаганді,
    орієнтуватися не можна,- її економіка тримається на природних ресурсах.
    Запевняю Вас, що ніякого російського видобутку не укр. шельфі не буде
     
  • 18:05 13.04.2011
    0 0
    Цитата:Нас не вчать бути багатими. А інші національності своїх дітей вчать.
    . Правильно, все закладається ще з дитинства. Дитина як губка, все що почує, відкладається в підсвідомості, а потім закріплюється на основі того вже на рівні сформованого негативного досвіду. Людина винайшла комп’ютер, який діє по алгоритму, хоча сама не навчилася зосереджувати свої думки на головному в своєму житті. В совєцькі часи найпопулярніша філософська думка - первинність духовного над матеріальним. Здається так це звучить. Яскравий приклад - Індія. Там брахмани, щоб керувати суспільством розповіли людям, що нічого не треба робити, і як результат - багатомільйонна армія бідних. Людина сама себе може запрограмувати на щось, заробляти гроші,наприклад. Психологи і спецслужби в цьому переконують.НЛП, наприклад. Але, без фізичної чи інтелектуальної праці, праці над собою, вміння ризикувати або не боятися, думати. Те ж саме лихварство, піонерами якого і лідерами були і залишаються євреї. Це теж ризик. Людина, яка звикла тримати гроші в банці ніколи не стане багатшою. Можливо,якби не було лихварства,що фактично є продажем грошей за більші гроші, то й суспільство не мало б тих благ цивілізації, які має сьогодні.   
     

Бідні українці. Заробляють гроші.

Наші Друзі: Новини Львова