Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 19 січня 2021 року

Чи потребує українська культура економічної підтримки?

Переглядів: 3566
Додано: 09.11.2008 Додав: Skaffandr  тем: 3
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 20
  • 18:24 09.11.2008
    0 0
    Якщо так, запропонуйте відповідні економічні механізми.
     
  • 14:08 10.11.2008
    0 0

    До: Skaffandr - #0

    Несамоокупні (в наших часових категоріях) галузі [музеї?] вже ж мають якусь там підтримку?

    Стосовно ж культури
    Цитата:
    культура -и,
    1》 Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії.
    || з Рівень розвитку суспільства у певну епоху.
    || Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.

    щоденного вжитку [напр., книги], то вже писав:


    Цитата:
    21.04.2008
    див статтю з економічної правди ( http://www.epravda.com.ua/news/2007/11/8/57864.htm ):
    Цитата:
    Культурна помилка українського бізнесу

          Ігор Луценко, ЕП, 08.11.2007, 17:44      


         Така собі українська історія: 7 листопада український літературний бомонд виступав на захист книгарні "Знання".

         Це настільки по-українськи — коли статусні письменники виходять захищати книгарню на центральній вулиці від статусних крадіїв. А мільйони громадян ідуть цією вулицею повз, бо їм таки байдуже до одних і до інших. І мільйони мають на це право.

         Але з дій активістів можна зробити висновок, що книгарня – це нібито й не бізнес, а так, щось типу музею. Щось дуже поважне, тихе й припале пилом. Щось надзвичайно важливе, але куди живі люди не ходять, лише дітей заганяють зграйками. Ну, і місце це – ледве не святиня національного масштабу, ніяка зганьблена комерційним духом рука туди не має права торкатися.

         Гроші – найкращий показник уваги суспільства. А символи, як, наприклад, книгарня в дуже дорогому приміщенні, – навпаки, це до певної міри суспільний самообман. Навіть якщо весь Хрещатик здати під книгарні – чи стане від цього українська книга популярною, українська література – живою та впливовою, якою вона було років сто тому?
         Очевидно, що справа не в приміщеннях. А в тому ж самообмані. Бо у декого може виникнути помилкове враження, що українську культуру гноблять чиновники. Насправді окремі накокаїнені представники київської влади виконують функцію санітарів лісу – вони знищують те, що вже і так нездатне до виживання.

         Я вірю, що українська культура цілком життєздатна. Вона і може, і має існувати за рахунок тих, хто є споживачем культурного продукту. І певна штучна допомога, втому числі і так звана державна, їй тільки шкодить та принижує.


    отакі от думки

    нові й старі книгарні (надалі — К.) в Києві — погляд збоку
         Нещодавно відкрилась нова К під назвою «Є» (вул. Лисенка 3 – сховалась в підвалі)
         Ціни, напр., на фентезі (бо не можу знайти фантастики ). В К "Знання" (Хрещатик 44) ЛеГвінка ("середзем...") — 47.6грв, Толкін (4 частини = 1000 стр) — 73.6; проти, здається, 34 і 50 в К. «Є».
         Правда, є один дивовижний виняток: [вже нема ]
         Далі: в «Є» майже всі книги — Укр-мовні Книги (УКи); в "знаннях" — більшість полиць, як мені здалось, заставлені неУКами. Тому, нмсд, ... причин ... заходити в ту дорогу книгарню на Хрещатику — нема
         Любите євроремонт? «Є» і в цьому випереджає “Знання”.

    Висновок: нема будь-чого дивного в тому, що "книгарні не тільки закриваються але і відкриваються".
     
  • 14:19 10.11.2008
    0 0


    ставлення письменника

    Цитата:
    =Tim-Lit;37894]

    Цитата:
    =Bobua;37892]
    Цитата:

    А загалом, мені найближча позиція Tim-Lit’а: поки сами нічого робити не будемо, ніякі партії та ООНи укрліту не допоможуть. Треба самим працювати, а їх за хвоста брати та й зябрами - об стіну, об стіну!.. :D


    цілковито правильно, але чим погане таке:
    Цитата:
    ВО «Свобода»
    Інформаційний простір. ...
    5. Збільшити ввізне мито на іноземну поліграфічну, аудіо-....... Спрямувати отримані кошти на розвиток національного інформаційного простору.

    хочете кошти чи ні, врешті-решт?



    Ви так це красиво написали, нібито "вимитарені" кошти надійдуть Вам... або мені... або принаймні українським видавцям... Коротше, людям, які справді могли би пустити їх на книговидавничу справу.

    Наївно отак от мислити!

    У цьому зв’язку пригадую, як перед президентськими виборами 1999 року Національній Спілці письменників України виділили кошти на видання двох серій - "Сучасна проза України" та "Сучасна поезія України". Мета: видати найкращих українських письменників сучасності двома цілісними серіями. Ну і яким був результат?! У цих двох серіях вийшли твори всіх секретарів НСПУ!!!

    Прошу зрозуміти: насилу "вимитарені" кошти підуть не на розвиток сучасного українського книговидання, а на оплату чиїхось палаців, дач, машин, стадіонів... і таке інше. Ну, максимум голова НСПУ Володимир Яворівський видасть повне зібрання своїх творів!.. Ото й увесь результат буде...


    http://www.litforum.net.ua/showpost.php?p=37894&po...
     
  • 14:53 10.11.2008
    0 0
    це питання ?
    по-моєму це не питання .
    і так зрозуміло що потребує.

    які механізми? в першу чергу підняти зарплату робітникам культури бо зараз вони виживають на чистому ентузіазмі
    а в ідеалі і вкладати гроші в розвиток мистецтва ,наприклад,в державні театри щоб ті робили якісь цікаві вистави за серйозними творами,а то зараз тільки якісь мало бюджетні комедії крутять ,а було би цікаво подивитись якусь класику в театрі українською мовою...
     
  • 22:02 10.11.2008
    0 0
    А де ти застосуєш ці знання?
     
  • 01:33 11.11.2008
    0 0
    До: Ariana - #156319

    згоден.. але цікаво подивитись якусь класику в театрі українською мовою тільки тобі та ще кільком людям..

    я вважаю, що тільки фінансування тут замало, потрібно якось ще пробудити інтерес до саме УКРАЇНСЬКОЇ культури у людей.
     
  • 01:37 11.11.2008
    0 0
    До: Artemio - #156339


    Артеміо, я застосовую ці знання на турнірі з економіки... а точніше готую доповідь з цієї теми, і мені стало цікаво що мнені можуть порадити інші розумні люди
     
  • 01:44 11.11.2008
    0 0
    Добре, я просто був на турнірі, мав це питання, можу дещо допомогти, бажано, якщо в тебе є конкретні питання. Я із радістю допоможу колезі
     
  • 01:48 11.11.2008
    0 0
    За останній рік Україна випустила 11 ХОРОШИХ фільмів. Які можна назвати? Це не перевірка знань-це ще один фактор!
     
  • 03:01 11.11.2008
    0 0
    До: Artemio - #156346

    Яких?
     
  • 10:50 11.11.2008
    0 0
    Безусловно потребує. Але це дуже широке питання. Як на мене, на першому месці серед заходів підтримки - зарплатня працівникам держ культ установ. Передовсім в сільських бібліотеках і провінційних театрах. Обов’язково гроші, і великі гроші, на обновлення книжкових фондів (і на ремонт театрів + на декорації і костюми). Тоді запрацює весь ланцюжок: від письменника - до читача. І система грантів, з прозорими умовами отримання, на різні кільтурні проекти.
    А все це має початися з прийняття різних законів на цю тему. Включно із законами про меценацтво і спонсорство, звільнення книговидавництва від податків тощо.
    Уважно вивичити, як це робиться у світі і скласти з їхнього досвіду програму дій для себе.
    Якось так.
     
  • 15:31 11.11.2008
    0 0


            Хоча, звісно, повинна виживати Культура на довгострокову "перспективу", навіть якщо нині нема передумов для її існування. Яка би зберігала людство [частину] від виродження.

            Втім проблеми з такою К. є навіть у 1-х країнах світу. Напр., якщо вірити худліт-і, то у Швеції було так:
    Цитата:

         Пер Вале
              Вбивство на 31-му поверсі
         Переклад Ольги Сенюк


         http://ae-lib.org.ua

         (c) Wahloo P., Mord pa 31:a vanigen, 1964 (c) О.Сенюк (переклад зі шведської), 1988 Сканування та коректура: SK (Ae-lib.narod.ru)

         
         ............
         — Ми видаємо сто сорок чотири журнали,— повів далі видавець.— Усі вони друкуються в цьому будинку. їхній загальний наклад сягає понад двадцять мільйонів примірників на тиждень. І для нас головне — вчасно надрукувати їх і розіслати без затримки.
         Обличчя його змінилося. Блакитні очі аж засяяли.
         — У кожній господі нашої країни кожна родина чекає на свій журнал. Вони однаково цікаві для всіх-для принцеси й для дружини лісоруба, для громадського діяча, якби в нас такі були, для найзлиденніших, найупослідженіших — геть для всіх.— Він хвилю помовчав, тоді додав: — І для малих дітей. Для всіх малих дітей.
         — Для малих дітей?
         — Так. Дев’яносто вісім наших часописів призначені для дітей, для малих дітей.
    ...............
         — А хто завідує питаннями передплати?
         — Демократична спілка видавців.
         — Видавців усіх газет?
         — Так, за винятком тих, що їхній наклад не сягає понад п’ять тисяч примірників.
         — Чому?
         — Нижчі наклади нерентабельні. Практично концерн негайно ліквідує ті газети, наклад яких упав нижче від названої цифри.
         Комісар Єнсен сховав картку до кишені.
         — Практично це означає, що концерн контролює всі газетні видавництва в країні, так?
         — Хай буде й так. Але я хочу наголосити на тому, що це надзвичайно різнобічні газети і з усіх поглядів варті хвали. А надто ж заслуговують на таку хвалу наші тижневики, що довели свою спроможність у поміркований спосіб задовольняти всі законні вимоги читачів. Раніше преса часто підбурювала й тривожила їх. А тепер зовсім інша річ. Тепер оформлення й зміст служать одній меті: давати читачам користь і...— секретар глянув на папери й перегорнув один аркуш,— і радість. Вони беруть до уваги родину, хочуть бути приступні всім і водночас не сіяти агресивності, невдоволення та неспокою. Вони вдовольняють також природну потребу сучасної людини відійти від дійсності. Одне слово, вони служать справі створення гармонійного суспільства.
         — Розумію.
         — Поки ще не була розв’язана проблема гармонійного суспільства, видання газет було роздрібненіше, ніж тепер. Політичні партії та профспілки мали свої газети. Але в міру [23] того, як вони попадали в економічну скруту, концерн або ліквідував їх, або приєднував до себе. Багато з них урятувалося тільки завдяки...
         — Завдяки чому?
         — Саме тим принципам, про які я щойно сказав. Завдяки здатності дарувати читачам душевний спокій і певність. Завдяки вмінню бути зрозумілими й простими, вгадувати смаки сучасної людини та її розумові потреби.


         ...............


         
         7
         На столі в його кабінеті лежали журнали, які він велів принести. Сто сорок чотири числа, складені в чотири купки, по тридцять шість у кожній.
         Комісар Єнсен випив соди й попустив пасок на одну дірочку. Тоді сів до столу й заходився читати.
         Журнали відрізнялися виглядом, форматом і обсягом сторінок. Одні були надруковані на глянсовому папері, інші на простому. Виявилося, що від цього й залежала їхня ціна.
         Усі вони мали кольорові обкладинки, що зображали ковбоїв, суперменів, членів королівської родини, славетних співаків, телезірок, відомих політичних діячів, дітей і тварин. На деяких обкладинках були зразу діти й тварини в найрізноманітніших комбінаціях, наприклад, дівчатка з кицьками, [25] біляві хлопчаки з цуценятами, хлопчики з великими псами або вже дівчата-підлітки з кошенятами. На обкладинках усі люди буди вродливі, синьоокі, з привітними обличчями. Всі без винятку були гарні, навіть діти й тварини. І коли Єнсен узяв збільшувальне скло й приглянувся пильніше до деяких ілюстрацій, то помітив, що всі обличчя мають на собі тавро мертвоти, ніби хто усунув з них, наприклад, родимки, пори, сині жилки.
         Єнсен заходився читати журнали так, як читав рапорти: швидко, але уважно, нічого не пропускаючи, якщо не був певен, що воно йому вже знайоме. Приблизно за годину він помітив, що знайоме трапляється дедалі частіше.
         
    ...
         На перегляд другої половини журналів він згаяв уже втричі менше часу. Була за двадцять хвилин третя, коли він перегорнув останню лискучу обкладинку й поглянув крізь збільшувальне скло на останнє привітне обличчя.
         ...
         Цікавого в них він нічого не вичитав, але не вичитав і такого, що здалос* б йому неприємним, тривожним чи відразливим. Ніщо там не втішило його, не розсердило, не засмутило й не здивувало. Він дістав певні відомості, переважно про машини та про осіб, що посідали високе становище, але відомості ті аж ніяк не могли б мати впливу на чиїсь учинки чи погляди. Траплялась там і критика, але вона завжди була спрямована або проти якихось відомих з історії психопатів, або — дуже рідко — проти якихось незначних обставин у далеких країнах, та й те в розпливчастих стриманих висловах.
         Дебатували там також про цілу низку моральних проблем, здебільшого підхоплених із телевізійних програм: наприклад, хтось десь брутально лаявся, а ще хтось вийшов [26] на люди неголений і нечесаний. Такі проблеми посідали чільне місце в багатьох журналах, і в дебатах про це всі виявляли одностайність та взаємне розуміння, з чого випливало, що всі однаково мають слушність. Здавалося, саме про це найбільше йшлося.
         Чимало місця забирала фантастика, і оформлена вона була як фантастика,— з кольоровими ілюстраціями, ніби взятими з натури. Як і в статтях, заснованих на фактичному матеріалі, у фантастичних творах мовилося про людей, що домоглися успіху в особистому житті чи в галузі економіки. Стиль їхній не завжди був однаковий, але, наскільки Єнсен міг зрозуміти, в журналах на глянсовому папері він не був складніший, ніж у дешевих масових серіях.
         Не пройшло повз його увагу й те, що журнали адресовано до різних верств суспільства, проте зміст їхній був завжди той самий. Вони хвалили тих самих людей, пережовували кожне їхнє слово, складалося враження, що всіх їх написав один автор. Звісно, це була безглузда думка.
         Такою ж безглуздою здавалася й інша думка: що статті, надруковані в журналах, могли когось зачепити чи обурити. Щоправда, автори часто зачіпали конкретних осіб, але то щоразу були особи вельмишановні, наділені високими моральними якостями. Звичайно, могло скластися враження, ніби деяких визначних осіб не згадувано або згадувано рідше за інших, але цей висновок був не дуже певний, та й, крім того, малоймовірний.
         Комісар Єнсен дістав з нагрудної кишені білу картку і дрібними чіткими літерами написав: «144 журнали. Жодної провідної нитки».
         ...
         — Ви знайомі з нашими журналами?
         — Я їх читав.
         — Тоді ви повинні були збагнути, що наша політика в тому й полягає: не сіяти невдоволення, агресивності, суперечок. Наші журнали здорові й розважальні. Вони найменше здатні ускладнювати читачеві життя чи скаламучу-вати його спокій.— Директор на мить замовк, тоді підсумував: [30]
         — Видавництво не має ворогів. І його керівники теж.
         Безглуздо навіть думати так.
         


         
         ...............



         — Доти я працював у іншому журналі, ви його, мабуть, не пам’ятаєте. Його видавали соціалістична партія і об’єднання профспілок, і то БУВ останній великий журнал у країні, Що не залежав від концерну. Він мав свої амбіції, зокрема З•2" [65] культурні, хоч уже тоді становище на цьому фронті почало гіршати.
         — Культурні амбіції?
         — Авжеж, журнал захищав справжнє мистецтво й поезію, друкував літературні твори тощо. Я не фахівець у тих речах, сам я репортер і мав справу з політичними та соціальними проблемами.
         ...
         — Справи наші йшли не найкраще. Журнал майже не давав прибутку, але й збитків не мав. У нього було чимале коло читачів, що вірили йому. І взагалі він був єдиною противагою журналам концерну, боровся з ними, чинив опір концернові й видавництву не тільки на своїх сторінках, а вже самим своїм існуванням.
         — Як?
         — Полемічними статтями, передовими й критичними виступами. Чесно й відверто. Господарі Дому, звичайно, ненавиділи його й відплачували йому по-своєму.
         — Як?
         — Випускали ще більше безликих масових серій і розважальних тижневиків, а крім того, спритно використовували нахили сучасної людини.
         — Які нахили?
         — Краще дивитися на малюнки, аніж читати, а як уже читати, то цілком порожню писанину, а не статті, що змушують думати, хвилюватися, ставати на чийсь бік. На жаль, уже й тоді так стояли справи.
         Господар і далі стояв коло вікна, спиною до відвідувача.
         — Це явище зветься розумовими лінощами. Кажуть, що це неодмінний наслідок телевізійної доби,— хвороба, якою треба перехворіти.
         


    Де ми, а де Швеція (навіть 64 року)?
          Навіть не наважусь порівнювати їхню і нашу владу..., бо своєї, нмсд, ми так і не маємо .
          І якщо у нас чинна влада підтримує якусь "культуру", то чомусь мені здається, що від такої "культури" тре тікати. Бо навіть якщо то і буде щось добре для нас, то хіба що випадково [через недогляд "атвєтствєнних таваріщєй" ]
           


    Цитата:
    Якщо так, запропонуйте відповідні економічні механізми.

    Громадські об’єднання?
     
  • 19:16 12.11.2008
    0 0
    До: Smoke - #156349

    Інді, Сафо....
     
  • 21:51 12.11.2008
    0 0
    До: Artemio - #156429
    звідки ця інформація?
     
  • 22:05 12.11.2008
    0 0
    Яка саме?
    До: Skaffandr - #156435
     

Чи потребує українська культура економічної підтримки?

Наші Друзі: Новини Львова