Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 08 липня 2020 року

"Слово про Альказар" Антонича

Переглядів: 3052
Додано: 24.05.2007 Додав: Нахтігаль  тем: 12
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 5
  • 22:18 24.05.2007
    0 0
    Власне, текст цікавого вірша майстра, присвяченого громадянській війні в Іспанії, за який проституйовані графомани на зразок Падличка свого часу доволі ґрунтовно довбали Антонича в критичних статейках. За відхилення від "генеральної лінії" в зображенні подій 1936--1939 років, а-ля "Герніка" Пікассо, агітпроп "Міхаіла Кольцова", байки Хемінгуея тощо....

    Основа сюжету--оборона фортеці Алькасазар в Толедо повстанцями-націоналістами проте республіканських військ в липні--вересні 1936 року.

    Богдан-Ігор АНТОНИЧ

    СЛОВО ПРО АЛЬКАЗАР

    День сороковий полум’я й погуби догоряє в славі,
    день сороковий брат на брата накладає хижу руку.
    Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить.
    Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку,
    б’ючись, хтозна, чи не із друзями недавніми віч-на-віч.
    День сороковий без спочину й сну, в дощі вогненнім зливнім.
    Вже голод скручує кишки в сухе мотуззя. Далі навіть
    порепані з гарячки губи вимовляти слів забудуть.
    Не шкура вже – кора на пнях, на людських пнях шорстких із сажі,
    зів’ялі язики телепають в устах просохлим листям,
    лиш очі, очі сяють молодо, натхненно й променисто.

    Задиханий, вривчастий токіт мітральєз на мить не щухне.
    До сонця стіп скривавлених вітри один по однім ляжуть,
    і ніч, мов чорний лев, пробуджена на шанці виє глухо.
    Толедо на сімох узгір’ях, на червоній кручі Тахо,
    це місто до хреста пустелі цвяхами ста башт прибите.
    Земля – червона бляха, місяць в обрій вгруз найгрубшим цвяхом,
    пустиня, мати вітру, від людей бере за проїзд мито.
    В мереживі крутих провулків горде місто ювелірень,
    де сонце з патини століть застигло аж зелено-сіре,
    тепер в трояндах пострілів зміняє ніч у день багровий.

    Хащі димів, багаття буре, сірі й бронзові діброви,
    трава колюча — ворса на кожухах скель слизька від крови.
    Лежать покошені тіла – рясні джерела з них булькочуть,
    джерела струменів червоних. В перегуках хрипнуть дула,
    в акордах мітральєз повзуть танкети, жалять оси-кулі,
    фонтан піску плює петарда, крові млява, тьмяна п’янкість,
    на гусеницях кручених коліс горбатий тулуб танка.

    Пустиня, мов червона ліра, під долонею вітрів
    видзвонює покутню псальму, свій пустельний “Díes irae”,
    і хор гармат, виригуючи з гирл свїй олив’яний спів,
    погуби заповідь оповіщає в сторони чотири.
    На морі полум’я міцне судно – незламний Альказар
    в тюльпанах тисячі експльозій, в квітках, зрослих з динаміту,
    в короні із картечів, очервонений, сповитий в жар,
    на наших ось очах проходить прямо з дійсности до міту.
    В росі вогненній миє мармурово-кам’яне обличчя,
    щоб дати ще одне свідоцтво людській тузі за величнім.

    Жовтень, 1936
     
  • 14:54 25.05.2007
    0 0
    До: Нахтігаль - #0


    Супер.

    Нахтігалю, чи маєш може фотографію Антонича? Ніколи не бачив, як він виглядав. Якщо знайдеш, розмісти її тут, будь ласка.
     
  • 16:34 25.05.2007
    0 0
    Сильно написано!
     
  • 17:59 25.05.2007
    0 0
    До: Нахтігаль - #0

    Дякую, друже! Вчасно влучний текст знайшов
     
  • 00:52 28.04.2016
    0 0
    Хочу поблагодарить и сказать большое спасибо инструкторам с фитнес-клуба «SportUP» за отличную работу и профессиональную помощь новичкам)сейчас,к сожалению не могу заниматься,много работы,но за 4 месяца занятий я подкачался,стал сильнее,теперь чувствую себя очень прекрасно и бодро ...как только появится возможность снова запишусь в этот клуб...
     
Сьогодні:

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 

"Слово про Альказар" Антонича

Наші Друзі: Новини Львова