Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 29 травня 2020 року

У новий рік - зі старими проблемами

Переглядів: 11647
Додано: 01.01.2007 Додав: pryvyd  
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 114
  • 01:49 01.01.2007
    0 0
    Ця тема не про політику чи про суспільні проблеми. Вона - про моє абсолютно депресивне життя, якого час від часу і жити не хочеться. А у новорічну ніч якось це гостріше відчувається (чи то просто є час щось написати)?

    Тим, хто святкує та жадає позитивних емоцій, далі це читати не варто, бо нічого приємного ви тут не знайдете (хіба що порадієте, що у вас все гаразд, нема за чим сумувати та розстроюватись, і все таке інше)

    Пишу я тут тому, що мені просто нема кому слова сказати. Усі друзі-знайомі святкують (та й не знають реальної ситуації в моєму житті - кому це треба?), так званий супутник життя спить, батькам таке розповідати сенсу немає...Одним словом, можна було б повіситись, але ще є діти, тому це не варіант.
     
  • 02:02 01.01.2007
    0 0
    У мене є все, що нормальній людині потрібно, - живу за кордоном довгі роки (легально), маю високооплачувану престижну роботу, є сім"я - чоловік та діти, хата, машина і все таке інше матеріальне барахло... є все, крім особистого щастя. Кажуть, протилежності притягуються - може так, але наскільки довго вони потім можуть залишатися у такому "притягнутому" стані?

    У нас було все різне від самого початку - різні покоління, різні культури, різне класове середовище, різні смаки... навіть не знаю, що було спільне (хіба що відсутність попередніх шлюбів і дітей). Але якось от було те відчуття, що це саме та людина, з якою можна прожити ціле життя... ОТ і одружилися, хоча великого і всепоглинаючого кохання не спостерігалося - з жодної сторони.   

    А далі був складний процес "притирання", під час якого хотілося вовком вити. Але мама казала "у всіх так, а де кращого знайдеш? Добре що не п"є та не б"є". Мені було слабо тоді на це все наплювати і повернутися в Україну. А можна було, тому що дітей ми довго не заводили - я не була впевнена, що варто. Але зрештою вік і таке інше - завели... Тепер розвернутися і піти набагато складніше - колишнього чоловіка викреслити зі свого життя неважко, а от якщо він ще батько твоїх дітей, то від його нав"язливої присутності нікуди не подінешся.
     
  • 02:03 01.01.2007
    0 0
    Ну мій супутник життя теж вже хропе. кицька спить. По телевізору на всіх каналах одні й ті ж пики, одні й ті ж пісні. Але, повторюю, мені зараз краще, ніж моїм сусідам з будинку навпроти, у них за кілька годин до Нового року вигоріли три квартири. Досі в повітрі горілим смердить.
    А вішатись? Ну, якби можна було б потім вилізти з зашморгу і сказати своїм близьким: от бачите, до чого ви мене довели своєю байдужістю? Але - це процес незворотній. А на ТОМУ боці нічого цікавого немає. Там ще нудніше, ніж тут.
    А чому б вам завтра не влаштувати собі шмоткотерапію? Якщо ви в Києві - це й завтра цілком реально. Допомагає - безвідмовно.
    О! А ще я обпекла руку і порвала штани. Одне слово - життя триває.
     
  • 02:14 01.01.2007
    0 0
    Відколи живу за кордоном, якось не цікавилася я українською спільнотою тут - не було потреби, а активні пошуки однодумців - то не моє без особливої потреби. Але так сталося, що за останні кілька років подружилася з багатьма українцями з таким же минулим, як і я. Мені з ними, зрозуміло, цікаво. Мій чоловік це спочатку підтримував, але потім його переклинило на рахунок моїх друзів чоловічої статі (прада, перед тим його переклинювало на рахунок моїх неукраїнських подруг, тому це можна узагальнити як "феномен моїх друзів"). Тобто йому вбачається, що у мене краще взаєморозуміння з моїми друзями, ніж з ним (що в принципі правда, оскільки мої друзі - українці, вихідці з того ж регіону України, що і я , приблизно того ж віку, з подібною освітою - самі розумієте, система цінностей фактично співпадає, тому розуміння - буквально з півслова). Переконувати його в протилежному я не збираюся, бо то була би брехня, але жити під таким моральним тиском теж неможливо. Він сам - людина некомпанійська, і для нього ідеальним було б, якби у мене не було жодних друзів. Але я якраз навпаки люблю спілкування, тому друзі у мене завжди були, є і будуть, незалежно від місця перебування, і тому це проблема.
     
  • 02:24 01.01.2007
    0 0
    Крім усього іншого, мені все-таки хочеться отого всепоглинаючого кохання- не обовязково шалені пристрасті (та й які там пристрасті, коли тобі вже давно не 20), але просто взаєморозуміння, щоб тебе не обзивали щоденно матюками, щоб не принижували, не ігнорували, не намагалися образити при найменшій нагоді... Може, я забагато хочу?

    Збиралася розвестися, і не один раз. Але завжди щось спиняло. Крім того, є двоє досить маленьких дітей. Розумію, що якщо це робити, то краще вже, поки діти малі і не розуміють. А з другого боку, уявляю собі всі проблеми, які негайно зявляться - від фінансових (він заробляє суттєво більше, ніж я) до війни за дітей (він вже натякнув, що якщо розведемось, то він буде просити суд про те, щоб дітей присудили йому - тобто що я їх бачитиму по вихідних за попередньою домовленістю. У цій країні, на жаль, закон на стороні того, хто найме кращого юриста. У нього більше грошей, тому і юрист у нього буде кращий...) Одним словом, намагаюсь про це не думати, бо мені стає просто страшно, що я з цим можу не впоратись. Просто кажучи - боюсь.
     
  • 02:29 01.01.2007
    0 0
    ДЯкую, Чорнобилянко, за відгук. Мені, на жаль, за дітьми доглядати, та й грошей нема, тому шмоткотерапія - не варіант. Забутися про свою проблему я можу і так. Але від того вона нікуди не подінеться.

    Новий рік типу наступив, і я, стоячи перед великим настінним годинником у кімнаті для прання, побажала на на ступний рік (1) своїм дітям здоров"я, (2) розвестися з чоловіком; і (3)хоч я іне подарунок але щоб Бозя мені послала хоч якесь щастя - може я заслуговую хоч трошечки чогось хорошого?.... (бо якщо ні, то однозначно треба вішатись).
     
  • 02:31 01.01.2007
    0 0
    ВСе, що я хочу - це трошечки тепла...
     
  • 02:35 01.01.2007
    0 0
    Так, це проблема серйозна. З моїм першим була та ж сама історія. Ходімо в гості, моя однокласниця запрошує. - Ні, не піду, я там нікого не знаю. - Ну то я сама піду. - Ні, без мене ти не підеш.
    Врешті решт (правда, з іншої причини), але розійшлися. Зараз він сотає жили з іншої. А моїх дітей виростив мій нинішній чоловік, він для них справжній батько.
    Звісно, загального рецепту для всіх випадків не існує. Але у мене тоді був аргумент: якщо з тобою, не дай Бог, щось станеться, що я робитиму, якщо не буде друзів, які допоможуть?
    А стосовно взаєморозуміння - а що ти зробив, щоб зрозуміти мене?
    Я тебе минулого разу зрозуміла, зробила так, як ти хотів. Але все ж мусить бути взаємно.

    Ой, та досить про це. Кицька прийшла, муркає, натякає, щоб я лягала. У нас уже пішла третя година ночі. вже й дітвора на вулиці всі петарди повистрілювала, пішли чи то спати, чи то допивати. Це тільки я коло компа зачепилася. Ми цього року всі сидимо вдома, бо Києвом бродить якийсь паскудний вірус грипу, від якого, схоже, немає імунітету: з осені ми з чоловіком вже по другому колу пішли. І наші друзі й родичі - так само. (чхнула - на правду).
    До речі, а де саме ви зараз, даруйте за цікавість?

    Так, у кицьки новий шиз: хоче до ялинки. Ми з того часу, як вона у нас з"явилася, чіпляємо ялинку на стіні, щоб мала не позбивала кульки і не наїлася битого скла. Але їй цікаво, тягнеться туди. Смішне створіння. Але вона своїм існуванням стільки стресів у нас зняла, стільки негативної енергетики скинула, що вона нам - член сім"ї.
    Отже - З Новим роком вас. І програмуйте себе на краще, воно часом спрацьовує.
     
  • 02:44 01.01.2007
    0 0
    Цитата:
    щоб тебе не обзивали щоденно матюками, щоб не принижували, не ігнорували, не намагалися образити при найменшій нагоді...

    Це по-вашому забагато?
    Від такого ставлення ліки є. Я так від свого батечка рятувалася.
    Дуля в кишені, іронічна посмішка на обличчі. І ні в якому разі не показувати, що ви образилися. Він каже6 ти дурна. Відповідь: та вже ж. Розумна за тебе не пішла б. Ну, щось подібне. І ще варіант на грані шизу, але він допомагає: придумати собі коханця. І заспокоювати себе: ЦЕЙ хай собі казиться, а я ляжу спати - і уві сні прийде він, лагідний, романтичний і закоханий в мене по вуха.
    Ні, це не божевілля. В психології є цьому назва, зараз не пригадаю. Але якщо ваш благовірний побачить, що у вас знову очі блищать і загадкова посмішка - це примусить замислитися.
    Так, ми забалакалися, а мене вже всі гуртом спати заганяють.
    прощаюся до завтра. Хай все буде добре!
     
  • 02:46 01.01.2007
    0 0
    До: Чорнобилянка - #86368


    Дякую. Я в Англії. Кицьки у мене нема (на жаль), бо у чоловіка алергія на шерсть, пилюку і ще чортзна-що. Правда, деколи приходить в гості сусідська - і за те дякувати.

    Ви дуже щаслива жінка - ви зустріли свою половинку. Мені ще поки так не пощастило (і хтозна, чи пощастить). По життю я маю імідж "сильної жінки", і у вівторок я знову буду на роботі з усмішкою, і все буде виглядати так, як ніби у мене все гаразд.

    Але на роботі легше. Там нема часу думати про дурниці типу приватного життя і можна просто відключитися від реалій (особливо якщо багато роботи). А ось вихідні та свята (особливо таке, як це) - то просто мука. Тоді я особливо гостро відчуваю свою самотність. І це продовжується роки... З рішучістю у мене однозначно не все гаразд. Тому старі проблеми просто переходять з одного року у наступний, а жити краще все не стає...

    І ще - не можу ніяк зрозуміти, чи мій чоловік дійсно хоче розійтися. Бо кожен раз, коли я робила конкретні кроки у цьому напрямку, він то все "спускав на гальмах"... Але сьогодні (тобто вчора) у мені щось обірвалося. Не знаю, чи вистачить у мене рішучості цей раз довести справу до кінця...
     
  • 02:47 01.01.2007
    0 0
    Лягайте, громадяни спати, і надійтеся, що вже цього року таки стане сил на задумане. З Новим Роком!
     
  • 02:55 01.01.2007
    0 0
    До: Чорнобилянка - #86369


    Антидот до образ я вже давно виробила, і на це не реагую. Але душа все ж таки болить - за що??? ЧОму я маю це слухати ЩОДНЯ?? Невже я заслужила таке хамське ставлення до себе від так званої найближчої людини??..

    А уявний коханець...з уявою в мене все гаразд, але буйна уява мого чоловіка малює деяких моїх друзів в цій ролі (абсолютно безпідставно). І починається ще одна хвиля "наїздів"...

    Дякую вам за те, що відповіли. Я теж зараз піду спати, а до завтра мені перейде - все буде, як завжди (хоча я сподіваюсь у глибині душі, що може таки доведу справу до кінця у новому році...) З Новим Роком Вас!
     
  • 02:58 01.01.2007
    0 0
    До: Windshield - #86371


    ДЯкую, Вас теж з Новим РОком
     
  • 03:15 01.01.2007
    0 0
    До: pryvyd
    З Новим роком Вас! Не буду бажати того, що дуже б підійшло сюди: "залишити всі негаразди у минулому році і т.д." Особисто мені ніколи новий рік не приносив якихось кардинальних змін. Нічого само по собі не залишалось у минулому році.
    Одне можу Вам сказати на певне. Людина терпить рівно стільки і доти, доки може. Доки вона в стані терпіти. Коли настане межа - Ви почнете діяти. Якими будуть ці дії, до чого вони приведуть - невідомо. Але головне - мати бажання щось змінити! Ще одна аксіома - якщо Ви твердо, в кінці кінців, поставите собі цілі - то 100 відсотків їх досягнете! Головне - не шукати наперед причини поразки! Ви в стані все подолати!
     
  • 06:13 01.01.2007
    0 0
    Шановна п.Привид
    Воно безумовно невесело жити з людиною, якн не любиш і ще до того хамом.І ситуація невесела хоча б з тої сторони, що є двійко дітей.
    Ви знаєте тут в Америці жінка з дитиною має абсолютно більше прав ніж чоловік, важко повірити,що в Англії інша ситуація.
    Але чисто по людськи, так чоловік не з найкращих, мудак можна сказати. Пані але у вас двійко напевно чудових дітей, то живіть для них, що може бути більше щастя, ніж щастя материнства а вам Бог подарував це щастя, повірте далеко не всі це мають, навіть і якшо дуже стараються.
    У мене минулого жовтня народилося чудо, яке називається Олекса, я його називаю мій ангелик. Ситуація змусила мене зараз бути з дитиною і відволікло від моєї основної професійної роботи, погодьтеся що таки дивно виглядає, коли тато з своїм чудом ходить до парку і гойдає дитину.Але пані, скільки радості це мені доставляє! У нас з жінкою також були різні ситуації і до розлучення також доходило, але ви знаєте сімю зцементували діти. Можливо у вас так само буде.
    Знаєте депресія- справа дуже паскудна, але ви з нею повинні боротися бо інакше вона вас поборе.
    Дивна ситуація, коли спілкуєшся з америкосами,коли їх знаєш трохи довше, рідко знайдеш такого, що не бере Zoloft,Prozac(це антидепресанти). Я б вам порадив в першу чергу звернутися до психотерапевта,особливо такого, що займається сімейними конфліктами.
    По-друге перегляньте своє сучасне становище і постарайтеся знайти не негативні сторони, а позитивні (хіба бути мамою двох чудових ангеликів це не є щастя!!!) У вас напевно знайдеться багато інщих позитивів у вашому житті і мотивація жити, боротися, насолоджуватися життям. Сфокусуйте свою увагу на позитивне , радше ніж на негативне, займайтеся спортом. Мені під час мого періоду депресії дуже допомагав біг (jogging), але йога, медитація, що може бути краще для зняття стресу і негативних емоцій. Я б собі на вашому місці також заготував, скажемо 10 речень з якимсь позитивним змістом, повірте дуже допомагає, коли повторювати кілька раз на день.
    Суїцид - це небезпечно і якщо ваш перший месидж серйозно, то раджу звернутися до психіатра( У цьому немає нічого поганого,бо саме психіатри займаються депресією)
    Ну і останнє, а може ваш чоловік не такий вже і " мудак", коли приглянутися, може ви просто його ще не відкрили для себе, може варто над тим попрацювати і ... життя забє ключем
    З Новим роком!
    Христос рождається!
    Славім Його!
    Слава Україні!
     

У новий рік - зі старими проблемами

Наші Друзі: Новини Львова