Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 18 лютого 2019 року

Треба радіти життю!!!

Переглядів: 44220
Додано: 09.04.2005 Додав: паночка  тем: 7
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 203
  • 22:31 13.04.2005
    0 0
    Знайшов прекрасну поезію О.Олеся,одного з моїх улюблених поетів.Щоправда настрій в ній меланхолійно-романтичний.Гадаю сподобається.

    О.Олесь

    Ти не прийшла в вечірній час...
    Без тебе день вмирав сьогодні,
    Без тебе захід смутно гас
    І сонце сходило в безодні...
    Ти не прийшла в вечірній час.

    Тебе,здавалось,ждало море,
    І все не гасли скелі гір,
    І все дивилися в простори...
    І довго їх останній зір
    Шукав тебе і гас на морі.

    Ти не прийшла в вечірній час...
    Самотньо сонце попрощалось,
    І сумно,сумно день погас...
    Когось,мов,серце не дождалось,
    Хтось не прийшов в вечірній час.

    (Італія,1913)
     
  • 13:14 14.04.2005
    0 0
    Гарний вірш
    Хоча поезію не люблю, та вірш таки гарний

     
  • 21:45 14.04.2005
    0 0
    Так дуже гарний( сподіваюсь у вас не було таких розчарувань).Щодо мого ніка,то мені просто хотілось, щоб він звучав ласкаво,приємно і поважно,а не що так не увібрало ці якості,як поважне і мелодійне звернення до молодої української дівчини: панна або тендітніше-панночка.Мені прикро,що сучасність викреслила і більше не використовує такі слова поваги доіншших людей як пан, пані,панно.У нас стало все примітивніше:"Эй!Эй! Ану посторонись! Под ноги смотри,козел!Женщина,вы что-то прозивали! Мамаша,куда прешь?!"Просте передання інформації... Хоча "Вія" я теж люблю,особливо коли читаєш його уночі,а вранці маєш великі,повні жаху очі,як у Вія
     
  • 00:38 15.04.2005
    0 0
    Гарний нік!
    Ще додам до списку ввічливих звертань.В деяких частинах України (не будемо конкретизувати )переважають звертання за статевою ознакою або підкреслюються певні особливості зовнішності та елементів одягу,напр:

    Ей ти,в шляпє!
    Ей,мордатий!
    Куда ти лєзєш,карова!?
    Куда прьошся,прідурак!?
    Женьшіна с рібьонком!
    Мущіна в шапкє!
    Дєдушка в бруках!
    Бабушка в шубє!
    Внучьок!
    Синок!
    Служивий!
    Дєвушка с сабачкай!
    Ей ти,с носом!
    Дєвачка в світерє!
    Баришня!
    Народ!
    Таваріщщі!!!(на це звертання звичайна відповідь-"Тамбовскій волк тібє таваріщ!)






     
  • 19:36 15.04.2005
    0 0
    Зеленому чоловічку
    Дуже дякую за пораду. Як знайду цю книжечку, обов"язково прочитаю! і враженнями поділюсь! я коли вперше почула гуцульский говір, мені здалось, що потрапила в якусь зовсім іншу країну й століття десь в дванадцяте,може, й раніше! але з часом нічого, звиклась

    ЗІ: як побачила ваш нік вперше, ви мені одразу якимось інопланетним мешканцем здались! такий зелений-зелений! і з великими-великими чорними очима! і обов"язково в гарненькому інопланетному скафандрі Ви не ображаєтесь?
     
  • 19:19 22.04.2005
    0 0
    Зелений чоловічику,де ви ?Де ваші прекрасні вірші?


    Ось відривки з "Аркушів Гінопса" французького поета Рене Шара читачеві для роздуму:

           Судячи з коріння трави,де пара цвіркунів співала цієї ночі,життя,либонь ,таке ж солодке.

    Злагода осяває обличчя.Непримиримість додає краси.

    Коли ти п"янієш від смутку,то бачиш,що смутку в тобі не більше,ніж у кришталі.

    Жінка-як воскресіння.
    Жінка-як покарання.

    Вам не здається,що ці короткі вірші так багатогранно відображують життя?!
     
  • 20:38 22.04.2005
    0 0
    2 Панночка
    Дякую за компліменти,але так я не зміг би писати.Вірші були раннього П.Тичини і О.Олеся,найбільших ліриків в нашій літературі.
    Ще кілька іхніх віршів я вмістив на іншій темі-про повернення додому під "псевдонімом" Володимир.Знайду ще-надрукую.Радий що вірші Вам сподобалися.
    Ваші вірші філософського змісту.Ви напевно панночка-філософ.
     
  • 20:44 22.04.2005
    0 0
    2 Гуцулочка
    Ви трохи не вгадали.Очі в мене великі-великі,але сіро-блакитні(всі троє),колір обличчя-зелений (як у "Маски"),а скафандр я справді недавно поміняв,тут Ви вгадали.
    А Хоткевича почитайте-не пожалкуєте.
     
  • 20:51 22.04.2005
    0 0
    Павло ТИЧИНА

    О, панно Інно, панно Інно!
        Я — сам. Вікно. Сніги…
    Сестру я Вашу так любив —
            Дитинно, злотоцінно.
        Любив? — Давно. Цвіли луги…
    О, панно Інно, панно Інно,
    Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
            Сніги, сніги, сніги…

    Я Ваші очі пам’ятаю,
        Як музику, як спів.
    Зимовий вечір. Тиша. Ми.
            Я Вам чужий — я знаю.
        А хтось кричить: ти рідну стрів!
    І раптом — небо… шепіт гаю…
    О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.
            Сестра чи Ви? — Любив…

    1915

     
  • 20:56 22.04.2005
    0 0
    То був я,тільки помилився при друкуванні свого псевда.Ось ще гарний вірш О.Олеся:

    Олександр Олесь

    ЛЕБІДЬ

    На болоті спала зграя лебедина.
    Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
    Спало все навколо, тільки білий лебідь
    Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран.

    І співав він пісню, пісню лебедину,
    Про озера сині, про красу степів,
    Про велике сонце, про вітри і хмари,
    І далеко нісся лебединий спів.

    Кликав він проснутись, розгорнути крила,
    Полетіти небом в золоті краї…
    Тихо-мирно спала зграя лебедина,
    І даремно лебідь звав, будив її.

    І коли він вгледів, що брати не чують,
    Що навік до себе прикував їх став, —
    Закричав від муки, вдарився об камінь,
    Зранив собі груди, крила поламав.

    Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
    Ввечері далекий захід не палав…
    Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
    Тихо кров’ю сходив, тихо умирав.

    Аж колись уранці зашуміли хвилі,
    І громи заграли в сурми голосні,
    Вирвалося сонце, осліпило очі,
    Роздало навколо обрії ясні.

    Стрепенулась зграя, закричала біла:
    "Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
    А над нами сонце, небо, простір, воля!" —
    І ганебно спати більше не змогла.

    Зашуміла зграя піною на хвилях.
    Зашуміла вітром… ще раз! І — прощай!..
    І летіла легко, наче біла хмара,
    І кричала з неба про щасливий край.

    Тихо, тихо сходив білий лебідь кров’ю,
    То, здавивши рани, крила рознімав…
    І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
    Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?

    2.IV.1917

     
  • 21:02 22.04.2005
    0 0
    Це пісня-алегорія.Тут під лебедем автор розуміє борців за свободу України,які боролися за волю України і віддали за неї життя.А в декого повертається язик сказати,що незалежність України здобуто "без жодної краплі крові"(Л.Кравчук).Цієї крові-море!...Тільки деякі невдячні нащадки не хочуть про це пам"ятати.І забувають наших героїв-мучеників.
     
  • 21:49 22.04.2005
    0 0
    Зелений Чоловiче,

    Судячи з усього, ви добре знаєте романтичну поезiю, тому дозвольте запитати Вас, чи ви часом не впiзнаєте вiрша, який починається так:

    Згадую, як опадало листя,
    як тебе побачив восени...

    Буду дуже вдячна за будь-який коментар.
     
  • 22:20 22.04.2005
    0 0
    2 Оленка
    На жаль,я не пригадую цієї поезії.А це класика чи хтось з сучасних? Якщо з сучасних,то я не дуже тут можу допомогти.А класику знаю непогано.
     
  • 22:31 22.04.2005
    0 0
    А це,на мою думку,найкращий любовний вірш І.Франка.Алітерація звука "і" надає віршеві особливого шарму:

    Чого являєшся мені
    У сні?
    Чого звертаєш ти до мене
    Чудові очі ті ясні,
    Сумні,
    Немов криниці дно студене?
    Чому уста твої німі?
    Який докір, яке страждання,
    Яке несповнене бажання
    На них, мов зарево червоне,
    Займається і знову тоне
    У тьмі?

    Чого являєшся мені
    У сні?
    В житті ти мною згордувала,
    Моє ти серце надірвала,
    Із нього визвала одні
    Оті ридання голосні —
    Пісні.
    В житті мене ти й знать не знаєш,
    Ідеш по вулиці — минаєш,
    Вклонюся — навіть не зирнеш
    І головою не кивнеш,
    Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
    Як я люблю тебе без тями,
    Як мучусь довгими ночами
    І як літа вже за літами
    Свій біль, свій жаль, свої пісні
    У серці здавлюю на дні.

    О ні!
    Являйся, зіронько, мені!
    Хоч в сні!
    В житті мені весь вік тужити —
    Не жити.
    Так най те серце, що в турботі,
    Неначе перла у болоті,
    Марніє, в’яне, засиха, —
    Хоч в сні на вид твій оживає,
    Хоч в жалощах живіше грає,
    По-людськи вільно віддиха,
    І того дива золотого
    Зазнає, щастя молодого,
    Бажаного, страшного того
    Гріха!

     
  • 22:37 22.04.2005
    0 0
    2 Зелений Чолвiк

    З Вами напевно страшенно цiкаво спiлкуватися в життi, бо ви можете процитувати вiрша на будь-яку тему. Дiвчата на побаченнях, напевно, тануть як лiд у спеку. Або якщо Ви одружений, то дружина варить поетичнуй борщ.

    Дякую за вiдповiдь!
     

Треба радіти життю!!!

Наші Друзі: Новини Львова