Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 24 листопада 2017 року

Україна і Польща - як ми будемо далі?

Переглядів: 21586
Додано: 20.03.2005 Додав: Windshield  тем: 49
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 181
  • 23:17 26.06.2005
    0 0
    Врешті на місце європейського синього кольору прийшов помаранчевий – цьогорічний парад Шумана (15 травня) у Варшаві відбувся під гаслом «Спільна Європа, вільна Україна, дружня Німеччина». Сотні українців, українські стенди, в місце симфонічного оркестру – гурт «Гринджоли», який разом з найвідомішими польськими хіп-хоперами ще раз нагадав Помаранчеву революцію, презентуючи «Разом нас багато» в двомовній українсько-польській версії. Привітання від президентів Польщі, Молдови, Литви, Грузії та українського віце-прем’єра з питань євроінтеграції Олега Рибачука і міністра зовнішніх справ України Бориса Тарасюка, які передали вітання від президента Віктора Ющенка (на жаль, згідно з непідтвердженими інформаціями попри те, що Ющенко побував у Варшаві – 16-17 травня бере участь у зустрічі на верхах Ради Європи – з огляду на хворобу не зміг взяти участі в параді). А помаранчеві емоції наново підігрів фільм «Гноми їдуть в Україну».
            На мить ми знову повернулись до листопадово-грудневих подій в Україні
     
  • 23:19 26.06.2005
    0 0
    У Варшаві з 19 по 22 травня ц.р. проходив 50-ий Міжнародний книжковий ярмарок, почесним гостем якого була Швейцарія. Серед більше 580 експонентів із 27 країн були представники України. Спеціальною виставкою організатори (Арс Полона) вшанували пам’ять Папи Івана Павла ІІ. Ярмарок відвідало понад 42 тис. людей.

    Україну представляли видавництво «Кальварія», Львівський форум видавців, авторка Ірина Степанова, видавці: газети «День», «Темпора», «Baltia Druk» та інші. Окрім промоції книжок, дискусій та конференцій проходили також авторські зустрічі. Любителі творчості Юрія Андруховича, Сергія Жадана та наймолодшого з кола присутніх авторів Любка Дереша мали нагоду здобути їхні автографи. В одному зі столичних клубів, в рамках супровідних виставці імпрез, Андрухович та Жадан читали свої твори. Опісля відбувся концерт харківського гурту «ЛЮК».
            Видавництво «Baltia Druk» (альбоми про Україну, її замки та фортеці, листівки) показало у Варшаві декілька нових позицій, серед яких був путівник «Прогулянка по Львові», виданий 4 мовами (англійською, російською, українською та польською). Привезені на показ 75 штук цього видання розійшлися протягом двох днів, що українських видавців дещо здивувало. Успіх путівника на польському ринку, за словами представників «Baltia Druk», повинен скоро привести до його появи також німецькою мовою. Путівник дає багато корисної інформації, детально пояснює транспорт, особливості готельного бізнесу, а навіть особливості спілкування з мешканцями Львова. Одночасно він зроблений у доброму стилі на високому поліграфічному рівні. У Варшаві присутньою була також Олександра Коваль – президент Львівського форуму видавців. За її словами українські видавці надто мало користаються можливостями варшавського ярмарку: «Мені важко це пояснити, але вони, можливо, ще не бачать цієї необхідності, або просто заощаджують гроші», – сказала О. Коваль. Окрім Варшави, промується українську книжку на франкфуртському ярмарку, а навіть у час діаспорних цього виду заходів (Канада, Аргентина). Останнє, як говорить О. Коваль, радше мало ефективне й дуже дороге. Однак українській книжці перш за все потрібний порядок на рідному видавничому ринкові та відповідний підхід влади до цього питання. Перепони між урядом та видавцями, за словами О. Коваль, властиво важко назвати, однак різним, напр. ставлення до питання державних дотацій. Нова влада надалі трохи на радянський зразок хоче дотувати книжки, які часто навіть не попадають у продаж. На думку видавців державні інвестування повинні підтримувати програми перекладів, з них мають надаватися стипендії авторам та перекладачам. Субсидії потрібні кращому представленні України на міжнародних книжкових ярмарках, а держава повинна вести пропаганду і промоцію читання та книжок: «Це те, що допоможе всім видавцям, а не якимось окремим із них, які отримують дотації. Вони і так достатньо дестабілізували наш ринок, бо досить вузьку групу видавців ставлять у дуже привілейованому становищі», – сказала О. Коваль.
            Черговим українським учасником ярмарку було київське видавництво «Темпора», яке спеціалізується у мемуарно-архівній та історичній літературі. Вони представили свої кращі видання, а також нові книги: «З моїх споминів» Миколи Ґалаґана та «Хронічка мала або опис подій київських...» Олександра Кучерука.
            Власник авторського стенду Ірина Степанова привезла книжки, що показують, як з овочів та фруктів можна вичарувати цікаві іграшки та прикраси. Річ напевно цікава і корисна, напр., у праці з дітьми. На жаль, була це виключно російськомовна позиція.
            Не забракло у Варшаві львівського видавництва «Кальварія». Його представник Петро Мацкевич окрім книжок сучасних українських авторів привіз перлинку, двотомний результат 4-річної праці, перше в історії українського перекладу видання повної версії одного з найбільших надбань світової літератури «Ґарґантюа і Пантаґрюель» Франсуа Рабле. Твір в Україні обходиться за єдиних 300 гривень, що за ручну роботу не аж так багато. Польський ярмарок П. Мацкевич відвідує перш за все для особистих контактів, бо вважає, що їх не замінять жодні телефони та емайлі.
            Опісля ювілейного 50-го Міжнародного варшавського ярмарку можна ствердити, що українська присутність на цьому заході з року в рік посилюється. Однак, щоб попасти тут до наддніпрянського або львівського стенду, потрібна добра карта виставки, соколиний зір та щастя. Коли б ми врешті стали почесним гостем польського книжкового свята, певно ця штука стала б набагато легшою. До того часу українському видавцеві потрібно ставити тут більше стендів, завозити більше різноманітних книжок, а передусім – він тут повинен численніше заїжджати...
     
  • 13:39 27.06.2005
    0 0
    ... ти чим там у Польщі займаєшся, MAHe ?
     
  • 14:06 27.06.2005
    0 0
    вСІМ ПОТРОХУ <живу ,,після зарплати добре ,перед зарплатою існую
     
  • 16:47 28.06.2005
    0 0
    Звичайно, після бою кулаками не махають. Але швидше за все не мине й року, як якись вкурвлений радикал вийде після смерку з кувалдою і за 15 хвилин знесе з лиця половину цментажу. Тоді, звісно, українці постануть такими собі варварами. Хоча ІМХО винними в такому випадку маюить чутися таки поляки, які через свої принципи таки наполягли на встановленні саме провокативного монументу. Хоч тепер вже дай Боже, аби ніц такого не сталося...
     
  • 17:54 28.06.2005
    0 0
    Винними будуть не поляки...
    Винними будуть боягузи в міськраді та наш,Шановний Президент,котрий перед тим,як погоджуватись на таке,навіть елементарно,не поцікавився результатами опитувань у Львові..........
     
  • 22:14 28.06.2005
    0 0
    класно звучить тема - як ми будемо далі...
    а шо далі.... а далі сандалі....
    молодше покоління вже на таке пафосне- там, у польщі,- а от старші інтелєгенти, звані як-не-як шляхтичами,- все рівно косяться далі на нас... але вже на так, як то було до революції нашої
       польща, мої дорогі, як ніхто інший готова нас пропихати до єс( Я МАЮ НА УВАЗІ ІЗ СУСІДІВ)...
    так-так... був і у ний такий період, шо вони налітали до насЮ і купляли все- від сірників до гусей...
    p.s. хоча в кракові на одній стіні бачила графіті:            ’’україна- до газу’’...
     
  • 22:24 28.06.2005
    0 0
    А я скажу Вам, ЧАС Гоїть Рани ,для чого їх ятрити цілий час ,Дорогі українці!
    Ми знаємо наші кривди ,вони знають свої, хай вже рубцюються ті рани минулого !
    Бо цілий час не може боліти ,то мучить ,виснажує
     
  • 23:11 28.06.2005
    0 0
    Українці живуть в Польщі і прогресуюють у всіх галузях суспільних ,релігійних ,політичних ,культурних ,тут можна побачити сотні українських сторінок але це ще не все ,є поодинокі люди маловідомі і незнані які теж несуть частинку України і пропагують все що українське ,защеплюють любов до України і українського також полякам ,і це найбільше радує

    http://www.bazylianie.pl/ukr/index.htm
    http://www.archidiecezja-gr.opoka.org.pl/
    http://www.wroc-gda.opoka.org.pl/
    http://www.kermesz.pl/
    http://serwis.ro.com.pl/article/dla_mniejszosci/au...
    http://www.radio.com.pl/polonia/ua/
    http://www.ridnamowa.prv.pl/
    http://free.ngo.pl/nadbuhom/
    http://www.ikonopis.gtn.pl/
    http://republika.pl/berezowski/uaindeks.html
    http://www.pecuch.art.pl/
    http://www.wlsifw.uw.edu.pl/wlsifw/pl/kfuoinst.htm...
    http://www.nestor.cracow.pl/
    http://www.nikifor.com.pl/
    http://koka.serpent.pl/
    http://www.horpyna.prv.pl/
    http://www.ekpu.lublin.pl/u/index.html
    http://free.of.pl/m/maxwm/index.html
    http://znimky.net/
    http://www.zustriczi.prv.pl/- там часто буваємо
    http://licej.neostrada.pl/ua/index.htm
    http://wokol-sarepty.prv.pl/
    http://www.abcnet.com.pl/ua/
    http://portal.wsiz.rzeszow.pl/default.asp?lisc=657
    http://www.webmedia.pl/chort/ukr/main.htm
    http://www.suputnyk.site.pl/
    http://harazd.net/~watra/
    http://www.lemkiwskieforumdyskusyjne.wz.cz/list.php?f=1
    http://www.domiwka.net/
    http://www.cerkiew.fr.pl/
    http://www.mateusz.pl/goscie/grekat/
    http://www.prawoslawne.gorlice.prv.pl/
    http://www.monasterujkowice.pl/
    http://rusyn.webpark.pl/
    http://sr.harazd.net/
    http://www.zhuravli.iq.pl/
    то крапля в морі українського життя в Польщі,
    то короткий дуже стиснутий поверхневий погляд з гори на життя уркаїнців в Польщі ,
    як будемо далі ?Будем жити і пропагувати своє
     
  • 23:28 28.06.2005
    0 0
    http://www.spinaker.pl/zustriczi/mini_2003/14.jpg може десь я там на фотографії
     
  • 23:42 28.06.2005
    0 0
    http://www.spinaker.pl/zustriczi/mapa.gif
    ось карта як доїхати на початку серпня цього року протягом 3х днів українська забава до білого рана
     
  • 14:18 29.06.2005
    0 0
    Гурт “Торонто” в Ополі виспівав майбутнє ?

       

    Неділя – третій день 42-го Крайового Фестивалю Польської Пісні “Ополє 2005” у воєводському місті Ополі. На його прикладі можна прослідкувати тенденції, які спостерігаються в польській естрадній музиці. Перший день був днем деб’ютів і прем’єр. Дебютатном номер один став маловідомий дівочий квартет “Нена”. А серед прем’єрників найбільше голосів і телеглядачів і членів журі отримала молоденька горянка Моніка Бродка.


       

    Гурт “Торонто” http://www.toronto.art.pl/ зі своєю солісткою Оксаною Предко не одержав переможних лавр, але полька українського походження, родину якої було виселено під час Акції “Вісла” з-під Перемишля на північ Польщі, вважає, що це й так був їхній успіх: “Виграти у нас від самого початку не було шансів, бо ми гурт маловідомий, а виступали з виконавцями, які вже вважаються зірками. Нас опольська публіка також не знала, але один з членів журі, лідер легендарного гурту “Маанам” Марек Яцковський голосував саме за нас. Можливо, що ми будемо співпрацювати з тими музикантами, а це вже великий успіх для нас – дебютуючого ансамблю”.
    Восени минулого року Оксана Предко з гуртом “Торонто” виступила перед публікою Житомира і Хмельницького, у розмові з українською редакцією радіо “Полонія”, вона стверджує, що таких чудових концертів, як в Україні гурт “Торонто” ще не мав.
     
  • 14:21 29.06.2005
    0 0
    Коли я прибула до Варшави, щоб коментувати ці фільми...
    Лариса БРЮХОВЕЦЬКА, журнал «Кіно—Театр», спеціально для «Дня»    2005-06-15 21:57:57

    Здається, в нашій країні це питання досі нікого не обходило. Ні, в приватному сенсі, якщо поставили за мету придбати український фільм на відео, це можна зробити в «україноорієнтованих» торговельних точках, оскільки ТОВ «Классік-Відео» таку продукцію випускає. А якщо не в приватному?

    Взагалі-то питання мало б ставитися інакше, а саме: «Як продати український фільм?» І ставитися давно, оскільки фільм є товаром, і держава, яка виділяє кошти на виробництво фільмів, мала б продавати фільми на кіноринках, просувати на телеканали та куди тільки можна, аби повернути витрачені гроші й на них знімати наступні фільми. На жаль, у державі питання це чомусь нікого не обходило. Ні маркетингу, ні реклами. Дистрибуція не розвинулася. Тому в нас легше «продати» будь-яку бездарність з мікрофоном на естраду, аніж вітчизняний фільм, навіть якщо він мав широкий розголос. Вважається, що на українські фільми покупців нема. І повсякденна практика телеканалів, що ми їх «споживаємо» в Україні, практика прокату в комфортабельних кінотеатрах в цьому переконує. Тобто питання як такого не існує.

    Але не поспішаймо з категоричними висновками. Останнім часом, відколи Україною, а отже й українським кіно, почали цікавитися в інших країнах, це питання набрало гостроти й актуальності.

    Кожного дня ми можемо почути з вуст наших політиків масу слів про інтеграцію в Європу. Але все на загальних розмірковуваннях і закінчується, бо, на жаль, рідко коли йдеться про конкретні державні заходи, які б сприяли такому входженню. Не секрет, Україні для реабілітації свого доброго імені не достатньо помаранчевої революції, яка зачарувала світ. Революція тільки відкрила шлюзи, підняла шлагбаум. Тепер справа за реальними кроками й повсякденними зусиллями. Оскільки йдеться про державні інтереси, то це має робити Міністерство культури та туризму, бо в цьому його функціональне призначення — просувати українську культуру у світі. Але! Окрім невиразних декларацій, ми поки що нічого не дочекались. Просування продовжує здійснюватися на приватній ініціативі.

    Не сперечаюсь: чудово, що в нас є приватна ініціатива. Тільки ж, дорога наша постпомаранчева державо, підтримаймо її своєчасно!

    Послала Наталя Конончук фільмик свого чоловіка Ігоря Стрембицького в дирекцію Канського кінофестивалю. Несподівано дістають вони повідомлення: ваш фільм включено в конкурс. Про таке мріють усі кінематографісти світу. Бо участь у конкурсі — це вже шанс не залишитись непоміченим. Твій фільм оцінюватиме міжнародне журі, про нього, не виключено, напише зарубіжна преса, його можуть запросити на інші фестивалі... І що почули молоді українські кінематографісти, звернувшись по допомогу до рідного Міністерства культури? Отож- бо й воно. Добре, що існує структура комерційна, яка орієнтується в таких речах краще. Студія «1+1» і профінансувала поїздку Ігоря та Наталки в Канни. Що було там — усі знають.

    Нині, окрім найрізноманітніших фестивалів, поширена ще одна форма взаємопізнання країн і народів. Минулого року українці пізнавали Польщу, 2005 рік став Роком України в Польщі. У Варшаві відбулося урочисте відкриття, чудовий концерт. Щоправда, програми Року важко знайти не тільки в Україні, а й у Польщі. Та в Польщі живе чимало українців, дехто з них працює в різних важливих галузях. Один із них — Андрій Ворхол — на телеканалі «Культура» Польського телебачення. Він і зініціював на «Культурі» «Український день». Чудова ідея! Адже телеаудиторія — наймасовіша. Звісно, найцікавішою для польського глядача може бути пізнання українців у живому ефірі, їхні міркування з приводу засадничих питань. Що й було зроблено — глядачі побачили цікаву дискусію «Українці, хто ми?», в якій взяли участь письменниця Оксана Забужко, керівник Центру сучасного мистецтва при НаУКМА Єжи Онух, перекладач Юрій Прохасько та історик Андрій Портнов. А ще у програмі було українське кіно. Андрій Ворхол звернувся до мене за консультацією, і я порекомендувала йому найновіші й найцікавіші українські фільми, які вже здобули визнання на фестивалях.

    Та з початком практичного втілення проекту почались проблеми. На Польському телебаченні існує спеціальна служба, яка займається купівлею прав показу фільмів. Купують фільми в різних країнах, і цим займаються компетентні люди, які знають міжнародні угоди у сфері аудовізуальних мистецтв. Але у випадку з Україною їхня компетентність їм мало допомогла. Вони зіткнулися з непереборними труднощами. Заплановані до показу українські фільми продукувалися або повністю за державний кошт, або з вирішальною частиною державного фінансування. Проте це зовсім не означало, що правами на них володіє Міністерство культури. Навпаки, права мали або студії, або інші структури. Не всі пошуки власників прав увінчалися успіхом. Але якщо полякам навіть вдавалося тих власників знайти, виникали нові проблеми. Наприклад, студія «Контакт» на запит про бажання купити фільм Сергія Маслобойщикова «Від Булгакова» відповіла, що фільми продає тільки в пакеті. «Але нам не потрібен пакет. Нам потрібен конкретний фільм». Нічого не вийшло.

    Не вдалося домовитися й зі студією «Західно-Європейський інститут». Враження таке, що в них велика черга на «Мамая», бо коли польська сторона назвала свою ціну, там відповіли, що вона їм не підходить.

    Канал «Культура» змушений був кілька разів відкладати на пізніше дату «Українського дня». Нарешті він був призначений — 4 червня — і програма була складена: анімаційні стрічки «Йшов трамвай ¹9», «Як козаки у хокей грали», «А в нашого Омелечка...», ігровий «Приятель небіжчика» та документальний «Кіноманія». Фільм спільного французько-українського виробництва «Приятель небіжчика» показували свого часу в Каннах у програмі «Двотижневик кінорежисерів». Шкода тільки, що випущений він ще 1997 року й деякі проблеми, там порушені, залишилися у своєму часі. Крім того, в Україні за цей час з’явилося кілька справді національно ідентичних творів. Але...

    Перипетії на цьому не скінчилися. Коли я прибула до Варшави, щоб коментувати ці фільми, мене повідомили, що «Трамвая» не зможуть показати — не відповідає технічна якість. Їм присилали кілька копій — і на відео, і на DVD, та все одно якість не задовольнила. Претензії до технічної якості стосувались не тільки цієї картини. Очевидно, в Україні всі так звикли до неякісної піратської продукції, що навіть фахівці занижують вимоги до якості запису фільму на носіях. «Український день» коштував нам не тільки матеріальних затрат, — пояснює Андрій Ворхол, — а й моральних. Важко з Україною домовлятися, знаходити контакти. Хотілося б ще проводити такі дні, але не знаю, чи піде наше керівництво на це». І я його розумію.

    Все залежить від нас. Чи з’явиться в державній структурі дистриб’юторська служба? Адже це важлива професія. Якщо в нас немає кому готувати фахівців, чому б тому ж Міністерству не послати на стажування фахівця до Польщі? Але не можна втрачати жодного дня, поки ми ще цікаві світові!

    Крик душі професійного глядача українського кіно на цьому не закінчився. Я контактую з Українським кіноклубом в Колумбійському університеті (США, Нью-Йорк). Його керівник Юрій Шевчук — автор нашого журналу «Кіно-Театр» — також не раз звертався до мене: допоможіть організувати продаж українських фільмів. Після того як він показав «Мамая», «Пересохлу землю», «Кіноманію» та інші українські фільми у своєму кіноклубі, до нього звертаються як приватні особи, так і комерційні структури з питанням, де можна придбати ці фільми? Я спрямувала Юрія Шевчука до Міністерства культури. Кажуть, що домовились про співпрацю. Дай Боже!

    Якщо блокуються українські фільми в Україні — причому свідомо й методично, бо в цей цілеспрямований процес задіяні комерційна преса, яка ганить їх, комерційні канали, які їх «у притул не бачать», то чому не показувати їх зацікавленій аудиторії за кордоном? Бо в нас є українські фільми та їх хочуть бачити глядачі!

    ¹106, середа, 15 червня 2005


    Deń
     
  • 14:24 29.06.2005
    0 0
    Вірші завжди вільні. Українська поезія в перекладах Богдана Задури
    2005-06-08 15:34:59

    Ця антологія української поезії польською мовою вміщує понад двадцять авторів (від Дмитра Павличка, Емми Андієвської, Григорія Чубая до Назара Гончара, Володимира Цибулька, Андрія Бондаря та Остапа Сливинського), і вже хоча б тому потрібно віддати належне її упорядникові Богданові Задурі, який згадує, що зацікавивcя українською поезією на початку 1990-х із легкої руки Миколи Рябчука, тобто пройшов типовий шлях для всього покоління українських інтелектуалів і письменників, котрих “присадив” на українську літературу Рябчук.

    І дуже приємно, що результатом цього стала аж така поважна й розкішно видана антологія. До речі, видавництво, яке її видало, спеціалізується суто на поетичних книжках, що, з огляду на українську ситуацію, звучить хоча й трохи фантастично, але дуже привабливо. Тепер поляки також знатимуть “забуваються лінії, запах, барви і звуки”, знатимуть Андруховича не лише як прозаїка та есеїста, понад те – знатимуть поезії Євгена Бруслиновського та Миколи Холодного, зовсім не загальновідомі й на батьківщині. Ця антологія стала в Польщі “книжкою осені” (за версією “Познанського огляду видавничих новинок”). Нагороду вручили 15 грудня
     
  • 14:33 29.06.2005
    0 0

    Гайда в Сопот - море ,море без кінця і українська пісня,
    трансмісія в телебаченні польському TVP2


    Художнє керівництво і оргкомітет ХVІІІ Фестивалю української культури Сопот 2005 (8-10 липня)



    Художнє керівництво Фестивалю (можливі зміни):
    Василь ВОВКУН – режисер
    Ольга ПОПОВИЧ
    Мар’яна ЯРА
    Роман РАДЗІВОНОВИЧ
    Ярослав ВУЙЦІК
    Михайло СЕМОТЮК
    Єлисавета ТОМЧУК
    Андрій ДРОЗД Юстина МОСКАЛИК

    Організаційний комітет:
    Мирон КЕРТИЧАК
    Еля КРЕМІНСЬКА
    Петро ТИМА
    Стефанія ЛАЙКОШ
    Роман МІХАЛИК
    Стефан ГОРАК
    Славомир САЛАДЯК
    Богдан ПУТЬКО
    Іван САЛАДЯК
    Бюро Фестивалю:
    Ольга ДУДА

     

Україна і Польща - як ми будемо далі?

Наші Друзі: Новини Львова