Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 24 лютого 2018 року

Сучасна громадянська лірика

Переглядів: 75
Додано: 31 січня
Hi 0 Рекомендую 0 Коментарі: 5
  • 18:48 31 січня
    0 0
    Іван Іванович Давиденко

    ТЕРПІННЯ ГНІВОМ НАЛИЛОСЯ

    Горланять півні на світанку,
    Баран кудлатий репетує.
    Коза кричить безперестанку.
    Свиня тарифами торгує.

    Гусак пургу туманом гонить,
    Корови в ложах розселились .
    Пацюк бика за носа водить,
    Орли літати розлінились.

    Глуха тетеря спалахнула.
    Пустила чистою сльозину.
    Надію й віру сколихнула,
    За рідну матінку Вкраїну.

    Керує так вівця при владі,
    Сидить на троні душу гріє.
    У ритмах диких в тихій зраді.
    Народ плюндрує мором миє.

    Життя іде кипить в заклятті.
    Вітри збираються в колосся.
    Порив росте в холодній хаті,
    Терпіння гнівом налилося.
     
  • 17:36 04 лютого
    0 0
    Чому ми не можем жити, як люди,
    живуть у Європі по світі кругом?
    Чому на багатій й родючій землі
    влада нас хоче зробити рабом ?

    За що там стоять патріоти
    і гинуть в донбаських степах?
    Чи за вілли шикарні й тойоти,
    чиновників наших захований вклад...

    А може пора схаменутись-
    " І годі!"- сказати собі,
    до Бога в молитві звернутись-
    прогнати це зло із душі.

    Тож встаньмо браття всі разом
    за гідність свою і свободу,
    щоб горіла земля під ногами
    у всього злодійського зброду!

    Ігор Іванко
     
  • 17:39 04 лютого
    0 0
    Є в світі земля, є в світі країна,
    де калина цвіте у гаю
    і мова звучить солов’їна.
    Одна вона тільки така-
    на цілому світі єдина.
    Ця Богом нам дана земля-
    квітуча моя Україна.
    Хрущі там гудуть над садами
    і золотом сяють поля,
    липи цвітуть так духмяно
    та пісня лунає дзвінка.
    Живе там Шевченкове слово
    і пахне так хліб на столі,
    не має миліше нічого,
    як жити на рідній землі

    Ігор Іванко
     
  • 12:28 16 лютого
    0 0
     
  • Cьогодні: 10:11
    0 0
    Іван Іванович Давиденко

    ТИ ВСТАВАЛА І СПІВАЛА

    Можливо ти була блідою,
    У годину грізну, в злу добу,
    В чужих руках була німою,
    Бо тебе тримали за рабу.

    Ішла вперед, ти смерті в вічі -
    Дивилась, остраху не мала,
    Тримала сяйво на обличчі,
    Коли вставала і співала.

    Несхитна з голосом послання,
    Душевну музу сповивала ,
    Шукала ліру для співання ,
    Навколо світу обертала.

    Тепер та пісня сонце в’яже,
    Красу співучого розвою.
    Малює барвами пейзажі ,
    Здіймає радугу собою.

    Скоряє хвилі океану ,
    Милує квіти всі віднині.
    Бо має мову Богом дану,
    Що лине співом з України!
     
Сьогодні:

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 

Сучасна громадянська лірика

Наші Друзі: Новини Львова