Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 28 листопада 2020 року
Тексти > Жанри > Новела  ::  Тексти > Тематики > Художня

примара...

Переглядів: 3960
Додано: 08.03.2011 Додав: Ira Matsko  текстів: 21
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
По щоках примари повзла холодна, байдужа сльоза. Мабуть, остання крапля, що вичавилася з розбитого, роздавленого, пошматованого серця.
„Отак! Нехай! Байдуже! Що мені до нього?”
А на неї дивилися повні болю, муки, надії, любові очі. Вони ніби благали: „Не йди від мене. Залишися... Живи”.

примара мовчала…
Розкішна і впевнена у собі, вона сиділа на дивані, обтягнутому найтоншою шкірою, й роздивлялася золоту каблучку, котру щойно подарував кавалер.
А що вона могла сказати? Що зовсім не шкодує його? Що давно вже втратила спроможність співчувати, любити, радіти, а тому й жити? Що стала примарою? Хіба це вона мала сказати? Чи те, що колись сама так, як він зараз, благала, любила, вірила, надіялася, падала і знову вставала, відмивала серце від сліз і йшла на пошуки .....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова