Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 17 вересня 2019 року

Література :: Біографії

Олександр Покришкін

Переглядів: 4322
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Олександр Іванович Покришкін (рос. Александр Иванович Покрышкин; 6 березня 1913 — 13 листопада 1985) — пілот-винищувач; перший тричі Герой Радянського Союзу (24 травня 1943, 24 серпня 1943, 19 серпня 1944 року). Маршал авіації (1972). У роки Великої Вітчизняної війни здійснив біля 650 вильотів, 156 повітряних боя, особисто збив 59 літаків ворога.

 

 

 

 

 

Біографія

Олександр Іванович народився у м. Новомиколаївську, нині Новосибірськ у родині переселенців. Працювати почав у 14 років покрівельником, закінчивши ФЗУ, слюсарем-лекальщиком. Мрія підкорити небо привела його у 3-ю Пермську війському авіашколу, що випускала лише авіатехніків. Однак на цьому він не зупинився, здав екстерном екзамени у Краснодарському аероклубі на «відмінно». Згодом успішно закінчив Качинське училище льотчиків ім. А.Ф. Мясникова і був направлений служити у 51-й винищувальний авіаційний полк Одеського військового округа. За два місяці до війни полк було переозброєно новітніми винищувачами МіГ-3.

 

Участь у Великій Вітчизняній війні

Всі свої сили та знання Покришкін віддавав вдосконаленню бойової та літної майтерності. Наприклад, враховуючи те, що здебільшого льотчики намагались уникати правих розворотів, він наполегливо тренував саме різкі маневри у праву сторону. Різке маневрування було візитівкою Олександра Івановича. Для того, щоб витримувати перевантаження у польоті, він посилено займався спортом. Загалом, все вбачалось йому важливим в бою: Покришкін навіть розрахував, скільки часу необхідно на зміну положення винищувача з момента дії льотчика на важіль управління.

Свій перший літак Покришкін збив помилково 22 червня 1941 р. Це був радянський бомбардувальник СУ-2. Це коштувало Покришкіну лише словесної догани — так хаос першого дня війни врятував майбутнього аса. Вже наступного дня йому вдалось збити німецький Me-109 у районі р. Прут, але й сам був підбитий і ледве дістався аеродрому. У свій полк Покришкін повернувся через кілька днів, коли його вважали зниклим без вісти, а машину записали до графи бойових втрат.

Згодом Покришкіна все частіше посилатимуть у розвідку. Не зважаючи на численні зауваження, Олександр Іванович постійно розв'язував бій, бо вважав для себе соромом повертатись із повним боєкомплектом. Покришкін добре знав, як не маневруй, якщо не вмієш влучно вести вогонь, ніколи не станеш переможцем. Дивовижно, під час навчання у Покришкіна дуже погано виходила стрільба «по конусу». Тоді він почав тренуватись на землі, засів за математичні розрахунки і врешті навчився точно визначати відстань відкриття вогню, знайшов оптимальне початкове положення для ведення вогню із максимально короткої дистанції. Влітку 1941 року у боях на Південному фронті Олександр Іванович збив ще кілька літаків, та через втрату полкових документів, їх не було зараховано.

Після важких боїв на початку 1942 р. 55-й полк переведено у Закавказзя, згодом перейменовано на 16-й гвардійський винищувальний авіаполк. Разом з іншими льотчиками Покришкін освоїв новий тип американського винищувача Белл P-39 Аерокобра, навіть переганяв літаки із Ірана. Поповнена новими машинами, частина полку знову відправилась на фронт навесні 1943 р. Особливо відзначився у боях при Кубані 12 квітня 1943 р поблизу ст. Кримська. На очах командуючого 4-ю повітряною армією генерала Вершинина Костянтина Андрійовича збив 7 літаків ворога, серед яких два JU-88 та чотири ME-109. Саме тут народилась його відома формула:

« Висота, швидкість, маневр, вогонь. »

За офіційними даними, всього на Кубані Покришкін збив 16 літаків, та фактично іх кількість була більшою.

Звання Героя Радянського Союзу та «Золоту медаль» за № 993 Олександр Іванович вперше отримав 24 травня 1943 р. разом із орденом Леніна за 354 бойові вильоти, 54 повітряних бої, 13 особисто та 6 у групі збитих літаки ворога. Другу «Золоту зірку» командир того ж полку (9-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 4-та повітряна армія, Північно-Кавказький фронт) Покришкін, гвардії майор, отримав 24 серпня 1943 року за 455 бойових вильотів, 30 особисто збитих ворожих літаки.

Наприкінці 1943-1944 рр. Покришкін брав участь у боях над Чорним морем та Дніпром. Змагаючись із Люфтваффе на півдні України, Олександр Іванович знищив ще 18 «юнкерсів», у тому числі два висотних розвідники. У травні 1944 р. Покришкіна призначено командиром 9-ї гвардійської авіадивізії. Не зважаючи на призначення, він продовжував здійснювати бойові вильоти, здобув до кінця року ще 7 перемог.

Свою бойову діяльність Покришкін завершив у Берліні. Всього за роки війни здійснив 650 вильотів, провів 156 бої, збив 59 літаки особисто та 6 — у групі. Після війни освоював реактивну техніку. Першим почав літати на МіГ-9. 1948 р. закінчив Військову академію ім. Фрунзе. 1968-1971 рр. був заступником головнокомандувача Військ протиповітряної оборони СРСР. З 1972 р. — Маршал авіації. У 1972—1981 рр. голова ЦК ДОСААФ СРСР. З 1981 р. був членом Групи генеральної інспекції Міністерства оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 9 скликань. Член Президії Верховної Ради СРСР у 1979-1984 рр.

Помер Олександр Іванович 13 листопада 1985 р. у Москві. Його поховано на Новодівочому кладовищі.

 

Мемуари

  • «Крила винищувача»;
  • «Твій почесний обов'язок»;
  • «Небо війни»;
  • «Пізнай себе в бою».

 

Нагороди CPCP

  • 6 орденів Леніна;
  • 4 ордени Червоного прапора;
  • Орден Жовтневої Революції:
  • 2 ордени Суворова 2 ст.;
  • орден Вітчизняної війни 1 ст.;
  • 2 ордена Червоної зірки;
  • орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3 ст. та численні медалі.

 

Іноземні нагороди

  • Бюст Покришкіну у Новосибірську
  • ордени Тудора Владимиреску 2 та 3-го ст. (Румунія);
  • орден Карла Маркса (ГДР);
  • орден «Віртуті Мілітарі» («Воїнська доблесть», Польща);
  • орден «Полонія Реститва» («Відродження Польщі», Польща);
  • орден Сухе Батора (МНР) та численні медалі.

 

Вшанування пам'яті

Почесний громадянин Маріуполя та Новосибірська, тут Покришкіну встановлено бюст і памятник, є станція метрополітену «Маршала Покришкіна». Памятник герою відкрито і у Краснодарі, а на домі, де він жив у 30-ті рр. встановлено меморіальну дошку. Їх також встановлено у Москві та Києві. Іменем Олександра Івановича названо вулиці у Москві, Новосибірську, Іркутську, Ангарську та ін. містах колишнього СРСР. Імя маршала носять Новосибірський навчальний авіаційний центр та Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО.

1978 р. радянський астроном Микола Степанович Черних назвав малу планету «3348 Pokryshkin».

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова