Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 20 червня 2019 року

Література :: Біографії

Осип Мандельштам

Переглядів: 3961
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Осип Емільович Мандельштам (3 січня 1891, Варшава — 27 грудня 1938, таборовий пункт «Друга річка», під Владивостоком) — російський поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець, один з найвидатніших митців-модерністів 20 століття. Представник акмеїзму.

 

 

 

 

 

Біографія

Осип Мандельштам народився 14 січня (3 січня) 1890 року у Варшаві. Батько, Еміль Веніамінович (Хаскл, Хацкель Беніаміновіч) Мандельштам, був майстром рукавичної справи, купцем першої гільдії, що надавало йому право жити поза смугою осілості, незважаючи на єврейске походження. Мати, Флорида Осипівна Вербловська, була музиканткою. У 1897 році родина Мандельштамів переїхала до Петербургу. Осип здобув освіту в Тенішевському училищі (1900—1907), одному з найбільш прогресивних навчальних закладів того часу. З дитинства перебував під враженням архітектурно-історичного вигляду Петербургу. В 1908—1910 р. Мандельштам навчався в Сорбоні і Гейдельберзькому університеті. В 1911 для того, щоб полегшити поступ в Петербурзький університет Мандельштам перейшов в лютеранство, яке однак не практикував. 10 вересня того ж року він був зарахований на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, де навчався з перервами до 1917 poку.

Починав поетичну кар'єру як символіст, послідовник насамперед Поля Верлена і Ф. Сологуба, а також предтечі символістів — Ф. І. Тютчева. Наприкінці 1912 р. увійшов до групи акмеїстів. В акмеїзмі побачив, в першу чергу, апологію органічного єднання хаосу (природи) і жорстко організованого всесвіту (архітектури) на противагу розмитості та ірраціональності символізму. Дружбу з акмеістами (А. А. Ахматовою і М. С. Гумільовим) вважав одним з головних успіхів свого життя. Поетичні пошуки цього періоду відобразила дебютна книга віршів «Камінь» (три видання: 1913, 1916 і 1922).

Вірші часу Першої світової війни і революції (1916—1920) склали другу книгу «Tristia» («Книга скорботи», заголовок сходить до Овідія), що вийшла в 1922. Її авторський варіант з'явився в 1923 під заголовком «Друга книга» і з загальною посвятою «Н. Х.» — Надії Яківні Хазіній, дружині поета (їх знайомство відбулося в Києві, у травні 1919). У книзі чітко простежується еволюція від акмеістичного, раціонального, до іраціонального, до поетики складніших асоціацій.

Подальша еволюція поетики відбивається у віршах 1920-х з їх численними культурними елюзіями. З травня 1925 по жовтень 1930 настає віршова пауза у творчості. В цей час пишеться проза, до створеної в 1923 автобіографії «Шум часу» додаються, в першу чергу, гоголівські мотиви повість «Єгипетська марка» (1927). В 1928 друкується останній прижиттєвий поетичний збірник «Вірші», а також книга його вибраних статей «Про поезію».

У 1930 повертається до написання віршів, в яких демонстративно рве з радянською дійсністю і з культурною традицією в цілому і бере на себе місію створення нової культури, від нуля, «з кременя», що не спирається на здобутки попередників. «Прощанням» з культурою стало програмне поетологічне есе «Розмова про Данте» (1933). У листопаді 1933, на піку своєї ненависті до радянського офіциозу, пише злу антисталінську епіграму «Ми живемо під собою не відчуваючи країни …», за яку його заарештовують і відправляють у заслання в Чердинь, потім дозволяють вибрати інше місце поселення. Мандельштам вибирає Воронеж (1934—1937). Більша частина віршів, створених у Воронезькій період, відбила прагнення безповоротно деформованого арештом та хворобами поета виговоритися сповна, сказати своє останнє слово.

У травні 1937 поет отримав дозвіл виїхати з Воронежа. Через рік його заарештували вдруге і відправили по етапу в табір, на Далекий Схід. Мандельштам помер 27 грудня 1938 р. від тифу в пересильному таборі Владперпункт (Владивосток). Реабілітований посмертно: по справі 1938 року — у 1956, по справі 1934 року — в 1987.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова