Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 08 серпня 2020 року

Література :: Біографії

Астрід Ліндгрен

Переглядів: 21926
Додано: Додав: 小説  1652
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Астрід Анна Емілія Ліндгрен (швед. Astrid Anna Emilia Lindgren, дівоче прізвище Ерікссон, швед. Ericsson; 14 листопада 1907, Віммербю, Швеція — 28 січня 2002, Стокгольм, Швеція) — шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. На сьогодні вона найбільш відома своїми персонажами «Карлсон, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоха».

 

 

 

 

Біографія

Астрід Ерікссон народилася 14 листопада 1907 року в південній Швеції, в невеличкому містечку Віммербю провінції Смоланд, у фермерській родині. Вона стала другою дитиною Самуеля Августа Ерікссона і його дружини Ханни. Її батько займався сільським господарством на арендованій ділянці в Нессі, на самій окраїні містечка. В Астрід був старший брат Гуннар та дві сестри — Стіна і Інгегерд. Пізніше її брат був членом шведського парламенту.

Як написала сама Ліндгрен в автобіографічному збірнику «Мої вигадки» (1971), вона росла у вік «коней та кабріолета». Основним засобом пересування для сім'ї був кінний екіпаж, темп життя був повільнішим, розваги — простіші, а стосунки з навколишнью природою більш тісними. Такі обставини сприяли розвитку у письменниці любові до природи — цим почуттям проникнута вся творчість Ліндгрен, від ексцентричних історій про доньку капітана Пеппі Довгапанчоха до повісті про Ронні, доньку разбійника.

Сама письменниця завжди називала своє дитинство щасливим (в ньому було багато ігор і пригод) і вказувала на те, що саме воно служило джерелом натхнення для її творчості. Батьки Астрід не тільки відчували глибоку прив'язаність один до одного та до дітей, а й не соромилися виявляти її, що було великою рідкістю у той час. Про особливі відносини в сім'ї письменниця з великою симпатією і ніжністю розказала в єдиній своїй книзі, не зверненій до дітей, — «Самуель Август із Севедсторпа і Ханна із Хюльта» (1973).

Після закінчення школи Ліндгрен почала працювати у місцевій газеті. У 1926 році вона завагітніла від головного редактора. Він запропонував їй одружитися, але Ліндгрен відмовилася та переїхала в Стокгольм, де навчалася на друкарку та стенографістку.

У 1931 році вона одружилася із своїм начальником Стюре Ліндгреном (1898-1952). Через три роки Астрід народила дочку Карін, яка пізніше стала перекладачем.

Астрід Ліндгрен померла у 94-літньому віці у 2002 році.

 

Творча діяльність

У дитинстві Астрід Ліндгрен була оточена фольклором, і багато жарти, казки, історії, які вона чула від батька чи від друзів, лягли потім в основу її власних творів. Любов до книг і читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, з якою вона дружила. Саме Крістін прилучила Астрід до дивовижного, що хвилює світу, в який можна було потрапляти, читаючи казки. Вразлива Астрід була приголомшена цією відкриттям, а пізніше і сама опанувала магією слова.

Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнской Сельмою Лагерльоф», чого, на власну думку, вона не заслуговувала. Початок творчої діяльності Після школи, у віці 16 років, Астрід Ліндгрен почала працювати журналістом у місцевій газеті Wimmerby Tidningen. Але через два роки вона завагітніла, не будучи заміжньою, і, залишивши посаду молодшого репортера, поїхала до Стокгольма. Там вона закінчила курси секретарів і в 1931 році знайшла роботу за цією спеціальністю. У грудні 1926 року в неї народився син Ларс. Тому що грошей не вистачало, то Астрід довелося віддати гаряче улюбленого сина до Данії, в сім'ю прийомних батьків. У 1928 році вона отримала роботу секретаря в Королівському автоклубі, де познайомилася зі Стуре Ліндгреном. Вони одружилися в квітні 1931 року, і після цього Астрід змогла забрати Ларса додому.

 

Нагороди і відзнаки

У 1958 році Астрід Ліндгрен нагородили медаллю Ханса Крістіана Андерсена, яку називають Нобелівською премією в дитячій літературі. Крім нагород, які присуджуються суто дитячим письменникам, Ліндгрен отримала і ряд премій для «дорослих» авторів, зокрема, засновану Данської академією медаль Карен Бліксен, російську медаль імені Льва Толстого, чилійську премію Габріели Містраль і шведську премію Сельми Лагерльоф. У 1969 році письменниця отримала Шведську державну премію з літератури. Її досягнення в галузі благодійництва були відзначені Премією миру німецької книготоргівлі за 1978 рік і медаллю Альберта Швейцера за 1989 рік (присуджується американським Інститутом покращення життя тварин).

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова