Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 19 березня 2019 року

Література :: Біографії

Оксана Сенатович

Переглядів: 16448
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Оксана Павлівна Сенатович (2 січня 1941 — 31 березня 1997) — українська поетеса. Дружина українського письменника Володимира Лучука, мати українського письменника Івана Лучука та шумеролога, викладача Львівського національного університету ім. І.Франка Тараса Лучука.

 

Біографія

Оксана Сенатович – українська письменниця. Дружина Володимира Лучука. Народилася 2 січня 1941 р. у місті Бережани Тернопільської області. Після закінчення у 1957 р. школи, навчалась у Львівському політехнічному інституті, який закінчила в 1962 р. У 60-ті роки працювала інженером на заводі, в науково-дослідному інституті легкої промисловості, у 70-ті – на профспілковій роботі, зокрема у Будинку технічної творчості молоді та юнацтва, із середини 80-х на творчій роботі, 1993–1997 – головний редактор щомісячної газети “Діти Марії”. Член Спілки письменників України з 1976. Дебютувала добіркою віршів у збірнику «Яблуневий цвіт» (1961). Видала поетичні збірки «Стебло» (1968), «Діапазон весни» (1979), «Голубий голос» (1984), «Чоловік з трояндою» (1986), «Обличчям до голуба» (1990). Творчість Оксани Сенатович вирізняється із цілого обширу української поезії самобутнім ліричним голосом із іронічними нотками, специфікою тематики та версифікаційним розмаїттям. Найяскравіше розвинувся талант письменниці у поезії для дітей. Вийшли друком такі збірки: «Червоні лелеки» (1970), «Вісім сотень колобків» (1972), «Вчиться вересень читати» (1977), «Сніговик» (1981), «Живемо в одному домі» (1983), «Шпаки на колесах» (1989), «Соловейку, тьох-мажор!» (1990), «У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка» (1992). Написала повісті для дітей «Не виростуть хлопці без дощу» (1974), «Вуйко Пампулько і пані Будьласка» (1997), «Про Люлька Смока і Котів – місто чудес(не)» (1997). Двічі вийшли вибрані твори для дітей: «Вчиться вересень читати» (1991), “Малий Віз” (2007). Перекладала з різних слов’янських мов. Окремими виданнями вийшли: збірка перекладів віршів сербського поета Йована Йовановича-Змая «Малий велетень» (1986) та антологія сербської поезії для дітей “Кошеня в кишені” (2010). За свій літературний доробок для дітей Оксана Сенатович стала першим лауреатом премії ім. Олени Пчілки (1992). Окремі твори перекладено понад десятьма іноземними мовами. Померла у Львові, похована на Личаківському цвинтарі (поле № 80).

 

Творчість

Народилася Оксана Сенатович 2 січня 1941 року у славному галицькому місті Бережанах, із яким пов’язана доля Маркіяна Шашкевича, Богдана Лепкого та інших визначних особистостей. Батьки майбутньої письменниці, Павло Зенонович Сенатович і Марта Сигізмундівна Орнатовська, були вчителями, тож змалечку прищепили донечці любов до рідного слова. Маленька Саня (так пестливо батьки називали свою одиначку) ще в початкових класах загальноосвітньої школи знала напам’ять силу-силенну віршів, а сама почала віршувати десь у середніх класах. До закінчення школи, з відмінним атестатом і золотою медаллю, Оксана вже мала чималий поетичний доробок, який складався із доброго десятка грубих зошитів, всуціль помережаних віршами. Навчаючись у Львівському політехнічному інституті, поетеса дебютувала добіркою віршів у збірнику «Яблуневий цвіт» (1961). А перша власна поетична збірка «Стебло» вийшла 1968 року. Потім побачили світ наступні поетичні збірки: «Діапазон весни» (1979), «Голубий голос» (1984), «Чоловік з трояндою» (1986), а також поетичне вибране – «Обличчям до голуба» (1990). Це, так би мовити, «дорослі» збірки, які засвідчують те, що поетична творчість Оксани Сенатович вирізняється із цілого обширу української поезії самобутнім ліричним голосом із іронічними нотками, специфікою тематики та версифікаційним розмаїттям. Проте найяскравіше розвинувся талант письменниці у поезії для дітей. Вийшли друком такі збірки: «Червоні лелеки» (1970), «Вісім сотень колобків» (1972), «Вчиться вересень читати» (1977), «Сніговик» (1981), «Живемо в одному домі» (1983), «Шпаки на колесах» (1989), «Соловейку, тьох-мажор!» (1990), «У краєзнавчому музеї: Азбука для Левка» (1992). А 1991 року до півстолітнього ювілею Оксани Сенатович вийшло вибране під вже відомою назвою «Вчиться вересень читати», куди увійшов також оновлений варіант повісті «Не виростуть хлопці без дощу», перше видання якої з’явилося ще 1974 року. Оксана Павлівна в останній рік свого земного життя написала ще дві повісті для дітей – «Пані Будьласка і вуйко Пампулько» та «Про Люлька Смока і Котів – місто чудес(не)». Перша з них посмертно була надрукована у журналі «Соняшник» (2000) і вийшла окремим виданням (2007), а друга лише фрагментарно друкувалася в газеті «Діти Марії», яку письменниця редагувала упродовж чотирьох із лишком років наприкінці свого життя. Остання повість Оксани Сенатович уперше була надрукована повністю в журналі «Педагогічна думка» (2007, № 1) і увійшла до вже згаданого вибраного письменниці «Малий Віз» (2007), що з’явилося в серії «Хрестоматія школяра». Перекладала письменниця з різних слов’янських мов. Окремим виданням вийшла збірка перекладів віршів сербського поета Йована Йовановича-Змая «Малий велетень» (1986). Ще на початку дев’яностих років була готова до друку антологія сербської поезії для дітей «Кошеня в кишені» в переспівах Оксани Сенатович, тепер вона нарешті таки з’явиться друком. За свій літературний доробок для дітей Оксана Сенатович стала першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992). Окремі її твори перекладено понад десятьма іноземними мовами. Померла письменниця 31 березня 1997 року у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі поруч із своїм чоловіком, поетом Володимиром Лучуком (1934-1992). Оригінальний доробок Оксани Сенатович заслужено й об’єктивно належить до золотого фонду української літератури для дітей.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова