Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 02 квітня 2020 року

Література :: Біографії

Алкей

Переглядів: 10311
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Алкей (грец. Αλκαίος; близько 630 — бл. 590 до н. е.) — давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики, народився і жив на острові Лесбос в його головному місті Мітіліні. Сучасник Сапфо, найбільш видатний поруч з нею еолійський поет.

 

Політичні обставини

На початку VI століття до н. е. Мітілени були ареною запеклої політичної боротьби, яку аристократія острова вела за збереження своїх спадкоємних привілеїв. Двоє братів Алкея разом зі своїм другом Піттаком убили тирана Меланхра, коли Алкей був ще занадто молодий для політики. Після вбивства владу в Мітіленах захопив Мірсіл. Після невдалого замаху на цього чергового тирана Алкей разом з іншими змовниками змушений був шукати притулку у володіннях Пірра, що лежали на іншому кінці Лесбосу. Друга спроба скинути Мірсіла принесла успіх (тріумфальна піснь Алкея, яку наслідує Горацій в оді на смерть Клеопатри). Піттак, який слугував Мірсілу, був обраний народом у якості «посередника» (тобто реґента з особливими повноваженнями, завданням якого було зм'якшення напруги і врегулювання внутрішніх конфліктів) і правив у 589-579 до н. е. Алкей вважав його зрадником і називав у своїх піснях тираном. Алкей був вигнаний щонайменше ще один раз. У цей час він відвідав Єгипет, Фракію, Беотію, агітував проти Піттака, підготовляючи збройне повстання. Ці прагнення поета знайшли собі вираз в «Піснях заколоту». Згодом він сам змушений був визнати, що ілюзії військово-землевласницької аристократії марні і що не можна вести державний «корабель» у довільно вибраному напрямі. Через якийсь час він повернувся на батьківщину, де — відповідно до античної легенди — примирився з Піттаком. Можливо, що він відійшов від суспільного життя, вдавшись у сколіях та інших віршах до оспівування дружніх бенкетів і особистих переживань. Важливе місце в поезії Алкея посідали гімни олімпійцям.

Наприкінці VII століття до н. е. між Афінами і Лесбосом йшла війна за місто Сігей біля Геллеспонту (нині Дарданелли). В одному бою з афінянами Алкей загубив щит, що вважалося ганьбою. Однак у написаному з цього приводу вірші (згодом за його мотивами напишуть свої вірші Анакреонт і Горацій) Алкей не виявляє і тіні сорому.

 

Творчість

Алкей писав гімни, стасії (військові пісні), застільні і любовні пісні. Від його багатої і яскравої творчості, яку вчені олександрійці зібрали і видали в 10 книгах, до нас дійшли тільки уривки. Останні знахідки Оксірінхських папірусів значно збільшили їх кількість. Значну частину творів Алкея складали гімни на честь богів: Афіни, Аполлона, Гермеса, Ареса, Ероса та ін., а також на честь напівбогів і героїв: Діоскурів, Ахілла, Аякса. Прозаїчний виклад Гімерієм алкеєвого гімну Аполлону дозволяє припускати, що поет не менш прагнув до висловлення релігійних почуттів, ніж до барвистості міфологічного оповідання, а кульмінацією твору було явище бога на святі літнього сонцестояння в Дельфах, коли сама природа вітала його появу. Інший гімн складний одночасно на честь трьох богів: Гери, Зевса і Діоніса. Ці пісні містили коротке перерахування атрибутів богів, їхніх славних діяннь і подій їхнього життя, а також прохання про прихильність, частіше за все — про допомогу в боротьбі з ворогом або про повернення на батьківщину. Ще тісніше зв'язані з політичною діяльністю Алкея стасії, що становлять основну частину спадщини поета. Це були пісні, призначені для виконання в колі товаришів по зброї, найчастіше під час бенкету, що виражають у прямій і безпосередній формі почуття і погляди певної суспільної групи. У них Алкей насміхався над тиранами, особливо над «зрадником» Піттаком, виражав біль і розпач, викликані тим, що владу захопили самозванці, закликав боротися з ними. Знайдені останнім часом папірусні фрагменти підтверджують образ стійкого прихильника своєї партії, для творчості якого часом характерна жовчність і злісні нападки, спрямовані насамперед проти помірного Піттака. Однак необ'єктивність не позначається на силі і красі віршів Алкея.

В одній з пісень подає неймовірно живу і пластичну замальовку свого будинку, внутрішність якого нагадує арсенал, так багато там блискучої зброї та обладунків. Цей опис Алкей закінчує закликом до збройного повстання. Найбільш знаменита пісня, від якої зберігся тільки початок, де описується корабель, якого носить буря морем, заливає хвилями і наближається катастрофа. Цей образ, пізніше витлумачений як алегорія держави, що роздирається внутрішніми конфліктами, мав для Алкея трохи інше значення. Він мав на увазі не стільки державу в пізнішому значенні цього слова, скільки долю своєї суспільної групи і небезпеки, що загрожують їй у боротьбі за владу. Алегорії ми знаходимо також і в інших його фрагментах. У пісні з нагоди повернення брата з вавілонського вигнання Алкей прославляв військові звитяги, особливо перемогу над воїном-велетнем. Близькі до військових пісень і застільні. Для цього жанру характерний початок пісні, де приводом до гулянки є радість при звістці про вбивство тирана. Застільні твори Алкея відрізняють ті ж нестримані інтонації. Він не визнає неквапливого, помірного вживання вина, йому близька тільки буйна гулянка. Будь-який привід гарний, щоб почати пити: зимова негода, літня спека, опис якої він запозичив у Гесіода, важлива подія, радість і сум, від якого вино — кращі ліки. Менше збереглося фрагментів з еротичних творів; ця частина спадщини Алкея краще відома з творів Теокріта. Серед нечисленних фрагментів привертає увагу уривок серенади біля двері коханої, а також скарга дівчини, ураженою любов'ю. Можливо, до любовної пісні належало оповідання про владу любові над Єленою, який це почуття звеліло кинути чоловіка, бігти з Парісом і стати причиною кривавої війни.

 

Мова

Алкей писав на еолійському діалекті. Мова його була простою, з незначною кількістю прикрас, проте влучною і соковитою. Він використовував афоризми і народні приказки: «По пазурах впізнають Лева», «Істина в вині»; народне походження мають також уживані ним віршовані розміри, серед яких алкеєва строфа, названа так, оскільки поет часто її застосовував. Ця строфа в Горація була одним з улюблених розмірів.

 

Спадок

Алкей користувався великою повагою в стародавньому світі, і навколо його особистості швидко множилися легенди. Найбільш відома з них оповідає про любов Алкея до Сапфо, якій він теж присвячував вірші. Ним цікавилися аттичні трагіки і комедіографи V ст. до н. е., а також автори схолій. В олександрійську епоху Алкей був включений у число 9 ліриків. Його пісні були зібрані, оброблені і видані. Його брали за зразок видатні поети цього періоду: Асклепіад і Теокріт. У Римі ним захоплювався Ціцерон, а Горацій перейняв і алкеїв вірш і багато мотивів і задумів Алкея. В очах Горація Алкей — повний наснаги громадянин, що оспівував «лиха вигнання і війни… і битви, і вигнання тиранів». У I століття Діонісій з Галікарнасса славив Алкея за піднесеність, стислість, красу і поетичну силу. Однак найвищого розвитку досягла алегорія корабля-держави, що через Теогніда, Горация і багатьох інших поетів стала загальним надбанням. Через використання еолійського діалекту твори Алкея не ввійшли в коло шкільного читання і тому швидко загинули. Папірусні знахідки, однак, свідчать про те, що Алкея довго ще читали на околицях грецького світу.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова