Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 26 вересня 2020 року

Література :: Біографії

Джон Роналд Руел Толкін

Переглядів: 11200
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Джон Рональд Руел Толкін (англ. John Ronald Reuel Tolkien; 3 січня 1892 — 2 вересня 1973) — видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики – фентезі, всесвітню славу якому приніс роман «Володар Перстенів».

 

 

 

 

Біографія

Дитинство

Дж. Р. Р. Толкін народився 3 січня 1892 р. у м. Блумфонтейн (на той час столиці Оранжевої Вільної Держави, нині адміністративний центр Південноафриканської Республіки) у родині банківського службовця, співробітника «Бенк оф Ефріка» Артура Руела Толкіна (англ. Arthur Reuel Tolkien; 1857 – 1896) та його дружини Мейбл Толкін, у дівоцтві Сáффілд (англ. Mabel Tolkien, née Suffield; 1870 – 1904). 17 лютого 1894 р. у подружжя народилася друга і остання дитина – Гíларі Артур Руел Толкін (англ. Hilary Arthur Reuel Tolkien; пом. 1976 р.).

У зв'язку з погіршенням здоров’я, в три роки Дж. Р. Р. Толкін разом із меншим братом та матір’ю вирушають до Англії на тривалі гостини до родичів, однак через рік в Африці від ревматизму помирає батько і родина залишається жити в Британії. Спершу Толкіни мешкають у Саффілдів у Бірмінґемі, згодом переїжджають до його передмістя (а зараз складової міста) Сéргоул-Міллза (англ. Sarehole Mills).

Початкову освіту Дж. Р. Р. Толкін здобув удома з матір’ю, яка навчила його читати, писати, малювати, а також основам латини. Водночас Мейбл Толкін, шукаючи духовної опори у складному житті, за порадою своєї зовиці Ґрейс у 1900 р. навертається у католицизм, що, в свою чергу позбавило і без того небагату мати-одиначку фінансової підтримки батьків і родичів-баптистів. За чотири роки у Редналі вона помирає від цукрового діабету, попередньо передавши опіку над дітьми отцю Френсісу Хав’єру Морґану (англ. Fr. Francis Xavier Morgan) із Бірмінґемської Ораторії. Дж. Р. Р. Толкін переїжджає у притулок місіс Фолкнер (англ. Mrs. Faulkner) для дітей-сиріт до Еджбастона (англ. Edgbaston), району Бірмінґема.

Шкільні та університетські роки

Із 1900 р. Дж. Р. Р. Толкін навчається у Школі ім. Короля Едуарда (англ. King Edward’s School), при цьому в період 1903 – 1904 рр. він з братом певний час навчається у Школі св. Філіпа (англ. St. Philip’s Grammar School). Пізніше він навчається в Ексетер-Коледжі у складі Оксфордського університету, спеціалізуючись на вивченні класичних мов, однак у 1915 р. отримує диплом із відзнакою за спеціальністю «англійська філологія».

Під час навчання у Школі ім. Короля Едуарда Дж. Р. Р. Толкін знайомиться із Робертом Ґілсоном (англ. Rob Gilson, 1893 - 1916), Джеффрі Смітом (англ. Geoffrey Smith, 1894 - 1916) та Крістофером Вайзменом (англ. Christopher Wiseman). Учотирьох вони засновують неформальне товариство «ЧКБТ» – «Чайний Клуб і Барровіанське товариство» (англ. Tea Club and Barrovian Society (TCBS)), назване так через те, що хлопці полюбляли збиратися потайки в бібліотеці школи або сусідньому універмазі «Берроуз», латинізована назва якого і дала компанії ім'я. Навіть після закінчення навчання друзі підтримували спілкування аж до самої війни. Саме на зустрічах «ЧКБТ» Дж. Р. Р. Толкін приймає рішення писати поезії.

Шлюб

У 1908 р. Дж. Р. Р. Толкін знайомиться із сусідкою по пансіонату місіс Фолкнер, такою ж сиротою, як і він, Едіт Мері Бретт (англ. Edith Mary Bratt, 1889 – 1971), старшою від нього на три роки. Він у неї швидко закохується і, що не виключено, унаслідок цього провалює іспит на стипендію до Оксфордського університету. Наляканий ранніми стосунками та почуттями Рональда до старшої дівчини, ще й протестантки за віросповіданням, отець Морґан забороняє хлопцеві спілкуватися з Едіт до його повноліття. На свій двадцять перший день народження Дж.Р.Р. Толкін пише листа до Едіт із проханням вийти за нього заміж, на який та відповідає, що вже заручилася, бо вважала, що він її забув. Рональд їде до неї і переконує повернути обручку нареченому. За наполяганням хлопця вона також навертається у католицизм, після чого вони формально оголошують про заручини у січні 1913 р., а 22 березня 1916 р. беруть шлюб у Церкві Пресвятої Непорочної Діви Марії (англ. Saint Mary Immaculate Church) у м. Ворик (Англія).

Воєнні роки

По закінченню університету Дж. Р. Р. Толкін добровільно записується до лав війська. Його зараховують до складу Ланкаширського стрілецького полку (англ. Lancashire Fusiliers) у званні молодшого лейтенанта. Протягом 11 місяців він проходить вишкіл у Кеннок-Чейсі (англ. Cannock Chase, Стаффордшир), а 4-го червня 1916 р. його переводять до 11-го батальйону зазначеного полку у складі Британського експедиційного корпусу.

Під час Битви на Соммі Дж. Р. Р. Толкін служить офіцером зв’язку. 27-го жовтня того ж року його шпиталізують із діагнозом: окопна пропасниця (пароксизмальний рикетсіоз), яка протягом наступних двох років даватиме рецидиви і постійно вимагатиме лікування. Решту війни Рональд проводить у тилу, в Англії, переїжджаючи із гарнізону до гарнізону та займаючись штабною роботою. Саме в цей час він починає працювати над міфологією та історією вимріяного в думках світу, що пізніше перетвориться на всесвіт, у котрому відбуваються події роману «Володар Перстенів». 16 листопада 1917 р. Едіт народжує первістка – Джона Френсіса Руела (англ. John Francis Reuel, пом. 2003 р.).

Із війська Дж. Р. Р. Толкін демобілізується у званні лейтенанта.

Війна залишила помітний відбиток на свідомості письменника. Під час неї він утратив двох друзів із «ЧКБТ»: Р. Ґілсона та Дж. Сміта. І в подальшому під час складного процесу написання «Володаря Перстенів» Дж. Р. Р. Толкін тяжко, депресивно переживатиме період Другої Світової війни.

Університетський період

Одразу по війні Дж. Р. Р. Толкіна запрошують до участі в створенні новітнього словника англійської мови, який згодом стане відомим як «Оксфордський словник англійської мови» (англ. Oxford English Dictionary, 1928). У його обов’язки входить вивчення етимології та історії слів германського походження, що починаються на букву W. Водночас він підробляє приватними уроками англійської мови.

У 1920 р. Дж. Р. Р. Толкіна запрошують на посаду старшого лектора з англійської мови у Лідському університеті. Саме тут майбутній автор «Володаря Перстенів» здобуде репутацію провідного англіста свого часу. Уже за два роки він видасть «Словник середньоанглійської мови», а після приїзду ще одного крупного спеціаліста у галузі Еріка Ґордона вони вже вдвох оприлюднюють нову редакцію відомого тексту із циклу Артурівських легенд – «Сер Ґáвейн і Зелений Лицар» (англ. Sir Gawain and the Green Knight). У 32 роки Дж. Р. Р. Толкін стає наймолодшим на той час професором в історії свого університету. Загалом у Лідсі Толкіни прожили чотири роки. За період його роботи тут, у письменника народилося ще двоє дітей: Майкл (англ. Michael Hilary Reuel, 22 жовтня 1920 – 27 лютого 1984) та Крістофер (англ. Christopher John Reuel, нар. 21 листопада 1924 р.).

Восени 1925 р. Дж. Р. Р. Толкіна обирають професором староанглійської мови в рідному Оксфорді, і він залюбки туди вертається. Працює спершу на посаді професора у Пембрук-Коледжі, а з 1945 р. – у Мертон-Коледжі на посаді професора англійської мови і літератури. У 1936 р. Дж. Р. Р. Толкін виголошує публічну лекцію «„Беофульф”: чудовиська і критики» (англ. Beowulf: The Monsters and the Critics), яка справила беззаперечний вплив на всю традицію вивчення середньовічної епічної літератури.

В Оксфорді ж поет і письменник входить до лав неформального професорського літературного клубу «Інклінґи», де остаточно здружується з іще одним майбутнім відомим письменником, своїм колегою Клайвом Стейплзом Льюїсом, спілкування з яким розпочалося ще з часів іншого неформального об’єднання – клубу декламаторів ісландських саг «Коулбайтер» (англ. Coalbiter, досл. «Вуглежер»). Зокрема, Дж. Р. Р. Толкін відіграв першочергову роль у наверненні К.С. Льюїса до релігії і подальшому перетворенні останнього на християнського апологета. Щоправда, у старшому віці їхня дружба помітно ослабла, що було викликане як зверненням симпатій Дж. Р. Р. Толкіна до ще одного «інклінґа» – письменника Чарльза Вільямса, так і перемінами в житті самого К.С. Льюїса: шлюбі та значній публічності життя.

Останні роки життя

У 1959 р. Дж. Р. Р. Толкін виходить на пенсію. Комерційний успіх його книг забезпечив його родині заможне життя. Свідченням суспільного і загальнонаціонального визнання письменника став Орден Британської імперії, який йому вручила королева Єлизавета ІІ 28 березня 1972 р. під час прийому в Букінгемському палаці. Однак щораз сильніша увага громадськості до толкінівських сюжетів та творів, а також до його особистого життя змусили подружжя переїхати на південне узбережжя, під м. Борнмут (Дорсет, Англія). 29 листопада 1971 р. Едіт Толкін померла у віці 82-ох років, її поховали на оксфордському Вулверкотському цвинтарі (англ. Wolvercote Cemetary), а на надгробку, за особистим розпорядженням чоловіка, вигравіювали ім’я Лутієн (Lúthien) – героїні толкінівського епосу, із котрою її все життя ототожнював. 2 вересня 1973 р., перебуваючи в гостях у борнмутських друзів, подружжя лікарів Толгерстів (англ. Tolhurst), (сам письменник на той час встиг повернутися до Оксфорда), Джон Рональд Руел Толкін помер, не переживши наслідків кровоточивої виразки шлунка. Похований він поруч із дружиною.

 

Літературна творчість

Перші літературні (власне, поетичні) спроби Дж. Р. Р. Толкіна датуються початком 1910-их рр. під час його «членства» у «Чайному клубі…», учасники якого всіляко заохочували прояви індивідуальної творчості. За словами біографа Г. Карпентера, непрямий вплив на майбутнього письменника могли справити викладачі англійської літератури у Школі ім. Короля Едуарда Джордж Бруертон (англ. George Brewerton) та Р. В. Рейнольдз (англ. R. W. Reynolds), які намагалися прищепити своїм учням любов до поезії. Опосередковано на рішення Дж. Р. Р. Толкіна зайнятися віршуванням також уплинула постановка п'єси Джеймса Баррі «Пітер Пен», яку він побачив у квітні 1910 р., а також творчість католицького поета-містика Френсіса Томпсона (англ. Francis Thompson).

Впливи

Згодом із усіх попередніх та наступних літературних впливів кристалізувався певний корпус текстів, естетика яких стала каркасом власного міфотворення письменника.

Витоки багатьох толкінівських сюжетних ліній та образів ховаються в германо-скандинавській епічній літературі та англо-саксонській книжній, поетичній традиції. Зокрема, осібно слід виділити англо-саксонський епос «Беовульф», скандинавські Старшу (віршовану) та Молодшу (прозову) Едди, «Пісню про Нібелунґів», а також низку давньоісландських саг.

Дж. Р. Р. Толкін особисто визнавав вплив античної літератури (Гомера, Софокла тощо), карело-фінського епосу «Калевала», кельтської (валійської та шотландської) народної демонології та легенд.

Біографи письменника також відзначають вплив філософських та історичних творів античних авторів, зокрема Боецієвої «Розради філософією» в перекладі короля Вессексу Альфреда Великого (бл. 849 — бл. 900), писань Вергілія і Тацита.

Одним із найбільш серйозних вражень Дж. Р. Р. Толкіна стала творчість члена Товариства виставки мистецтв і ремесел (англ. Arts and Crafts Exhibition Society), ерудита і всебічно обдарованого митця Вільяма Морріса (англ. William Morris, 1834 — 1896). Майбутній творець «Володаря Перстенів» наслідував фантастичну, стилізовану під раннє середньовіччя, поетику його романів та поем. Поряд із цим іменем також необхідно згадати роман старшого колеги Дж. Р. Р. Толкіна в галузі медієвістики і такого самого шанувальника епічної традиції європейської Півночі Еріка Рюкера Еддісона (англ. Eric Rücker Eddison, 1882 — 1945), чий роман «Змій-уроборос» (The Worm Ouroboros, 1922) нині вважається одним з найперших яскравих зразків раннього епічного фентезі.

Дитяча чарівна казка нині забутого письменника Едварда Вайк-Сміта (англ. Edward Wyke-Smith, 1871 — 1935) «Дивовижний край снерґів» (Marvellous Land of Snergs, 1927) послугувала беззаперечним джерелом натхнення під час створення Дж. Р. Р. Толкіном образу народу гобітів.

Починаючи з Едварда М'юїра, літературні критики віднаходили у Дж. Р. Р. Толкіна численні ремінісценції романів англійського пригодницького автора Генрі Райдера Гаґарда (зокрема, «Вона») та історичних книг Семюела Разерфорда Крокетта (дивись його роман «Чорний Даґлас»).

Рання творчість

До середини 30-их рр. ХХ ст. Дж. Р. Р. Толкін лишався маловідомим літератором, чиї поезії з'являлися або в профільних філологічних журналах, або у випадкових публікаціях. Однак уже у воєнні роки (після Битви на Соммі) він займався конструюванням вторинного чарівного світу і писав історії про нього. Чи не першим поштовхом до індивідуальної міфотворчості став малозрозумілий рядок із поезії «Христос» (Crist II) ченця Кюнефульфа: «Eala Earendel, engla beorhtast, // ofer middangeard monnum sended» («Слався, Еаренделе, найясніший із янголів, // над середні землі посланий людям»). Пізніше Дж. Р. Р. Толкін пригадував:

« Я дивним чином схвилювався, нібито ці рядки потурбували вві сні щось, що тривалий час снило в моїй душі. За цими словами ховалися далечінь, дивина і краса, які (коли це дано збагнути моєму розумові) були недосяжно давніші від староанглійської мови. »

Намагаючись зрозуміти (шляхом творчого осяяння), що можуть значити дані слова, Дж. Р. Р. Толкін почав вимислювати світ для цього «Еарендела», результатом чого став корпус авторських міфів, уперше оприлюднених у «Книгах утрачених переказів» у 1983 — 1984 рр., а дві найвизначніші сюжетні лінії (про Берена та Лутієн і Туріна Турамбара) розвинулися у цілком незалежні поеми, надруковані у «Піснях Белеріанду» (1985). Остання, до речі, за сприянням сина письменника К. Дж. Р. Толкіна, була зрештою ще й утілена у прозі — у книзі «Діти Гуріна» (2007).

Уся сукупність легенд та міфів про вигаданий світ Середзем'я за життя Дж. Р. Р. Толкіна так ніколи оприлюднена і не була. Видавці ні до, ні після успіху «Гобіта» не наважувалися їх видавати, побоюючись незвичності жанру, обраного автором. Останній планував зробити із них додаток до «Володаря Перстенів», котрий мав би бути надрукований разом із романом, проте і на цей крок (з ринкових та загальноекономічних міркувань) видавництва не пішли. В останні роки життя Дж. Р. Р. Толкін захопився суттєвим перекроюванням легенд, складених раніше, тому до послідовного, цілісного вигляду їх так і не довів. Уперше світ їх побачив за редакцією К. Дж. Р. Толкіна під назвою «Сильмариліон» у 1977 р., а згодом — у вигляді різноманітних чернеткових записів із розлогими коментарями того самого К. Дж. Р. Толкіна — у перших 5-ти (ранні версії) і 10-му та 11-му томах (пізні версії) «Історії Середзем'я».

Крім творів, пов'язаних із вторинним світом майбутніх «Гобіта» та «Володаря Перстенів», Дж. Р. Р. Толкін писав різноманітні історії для своїх дітей, зокрема «Листи від Різдвяного Діда», «Містер Блісс», «Роверандом», «Коваль із Великого Вуттона» та «Фермера Джайлса з Хему», переважна більшість яких була вперше оприлюднена лише після феноменального успіху «Володаря Перстенів», коли саме ім'я автора було запорукою фінансової вигоди від видання.

«Гобіт» і «Володар Перстенів»

Досить несподіваний зсув у творчості від епічних історій про світ Середзем'я до того, що згодом стало дитячою чарівною казкою «Гобіт», за свідченнями самого Дж. Р. Р. Толкіна, відбувся спонтанно і несподівано. Під час перевірки студентських контрольних робіт йому трапився не зрозуміло чому залишений чистим аркуш, на котрому письменник вивів слова: «У норі під землею жив собі гобіт». Потім письменник пояснював, що «не знав і не знаю, чому [я це зробив]».

Книга була написана між 1930-им і 1935-им рр. і спочатку читалася дітям. У 1936 р. про її існування дізнався агент лондонського видавництва «Джордж Аллен енд Анвін» Сьюзан Деґналл (англ. Susan Dagnall). Книгу схвально зустріли читачі, і видавець замовив Дж. Р. Р. Толкіну продовження історії про пана Більбо Торбина. Про процес написання роману, який затягнувся більш ніж на десять років, сам автор писав наступне:

« Ця оповідь зростала по ходу її розгортання, поки не перетворилася на історію Великої війни за Перстень і не стала включати чимало епізодів давнішої історії, що їй передувала. […] Заохочений проханнями читачів, котрих цікавили гобіти та їхні пригоди, я повернувся [по великій паузі і спробі довести до завершення власний легендаріум] до продовження. Однак розповідь неминуче тягнуло до старішого світу, поки вона не перетворилася на, так би мовити, історію, що мала кінець перед тим, як з’явилися її початок та середина. »

І без того популярний, роман злетів до статусу культового під час молодіжного руху гіпі середини 60-их рр. ХХ ст. Цьому, безперечно, посприяло піратське (а тому дешеве) видання роману американським видавництвом «Ейс букс» (англ. Ace Books) 1965-го р.

Біографи письменника цитують неназвану американську газету, чим досить точно характеризують настрої читачів Дж. Р. Р. Толкіна:

« У Єльському університеті трилогія розпродається швидше, ніж „Володар мух” Вільяма Ґолдінґа на піку своєї популярності. У Гарварді вона випереджає «Над прірвою у житі» Дж. Д. Селінджера ».

За життя письменник більше не надрукував жодного твору, пов'язаного із вигаданим світом Середзем'я, якщо не рахувати книжечки дитячих віршів «Пригоди Тома Бомбадила» (1962), чиї персонажі існували ще до появи «Володаря Перстенів» і були включені в нього з цілком інших на те причин. Тому поява у 1977 р. «Сильмариліону», збірки квазілегенд із ранньої історії всесвіту «Гобіта» та названого вище роману, скомпільованої сином Дж. Р. Р. Толкіна Крістофером та майбутнім популярним фентезійним письменником Ґаєм Кевріелом Кеєм, укотре посилила інтерес до толкінівської творчості.

 

Об'єкти, названі на честь Толкіна

На честь Дж. Р. Р. Толкіна (власне, його іменем) була названа низка об’єктів довкілля Землі та космосу. Зокрема:

  • астероїд 2675 Толкін (2675 Tolkien) у Головному поясі астероїдів, відкритий Мартіном Воттом (англ. Martin Watt) у 1982 р.;
  • морський рачок Leucothoe tolkieni із системи підводних хребтів Наска і Сала-і-Ґомес у Тихому океані (Виноградов Г.М. Амфиподы (Amphipoda, Crustacea) в пелагиали юго-восточной части Тихого океана. Труды Института океанологии АН СРСР, 1990. – Т. 124. – С. 27 – 104.);
  • жук-стафілініда Gabrius tolkieni Schillhammer, 1997, що мешкає у долині Індува-Кхола (Кхандбарі, Непал) (Schillhammer H. Taxonomic revision of the Oriental species of Gabrius Stephens (Coleoptera: Staphylinidae) // Monographs on Coleoptera, 1997. – Vol. 1. – P. 36.);
  • рід викопних трилобітів Tolkienia із родини Acastidae (Phacopida) (Lieberman B. S., Kloc G. J. Evolutionary and biogeographic patterns in the Asteropyginae (Trilobita, Devonian) Delo, 1935 // Bulletin of the American Museum of Natural History 232, [June 20] 1997, P. 21);
  • викопний двустулковий молюск Martesia (Paramartesia) tolkieni (Kennedy G.L. 1974. West American Cenozoic Pholadidae (Mollusca: Bivalvia) // San Diego Society of Natural History. Memoir 8. 127 p., Figs. 67–70.);
  • сорт орхідей Miltassia olmec x brassia Edvah Loo "Shelob Tolkien"

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова