Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 01 грудня 2020 року

Література :: Біографії

Юрій Шевельов

Переглядів: 16966
Додано:
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Тексти Автора

Юрій Володимирович Шевельов (прізвище при народженні – Шнейдер; псевдоніми Юрій Шерех, Гр. Шевчук; 17 грудня 1908, Харків — 12 квітня 2002, Нью-Йорк, США) — славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник діаспорного наукового та культурного життя.

 

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Автор 17 книг, фундаментальних наукових праць: «Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979), «Нарис сучасної української мови» (1951). Іноземний член НАН України (1991). Президент УВАН у 1959 —1961 та 1981 —1986 роках. Головний редактор журналу «Сучасність». Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США. Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії.

 

Біографія

Народився в Харкові в родині офіцера. Батько Шевельова, генарал російської армії, був німцем і у зв'язку з початком Першої світової війни змінив своє прізвище з Шнайдер (у російському правописі - Шнейдер) на Шевельов, вибравши початкове Ш, щоб не міняти міток на серветках. Мати Шевельова, Варвара Медер, також наполовину німкеня, змінила місце народження сина на Ломжу (Польща), щоби унеможливити перевірку соціального походження сина радянською владою.

В 1931 закінчив Харківський університет (тоді Педагогічний інститут професійної освіти). В 1939 році захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Леоніда Булаховського. Працював викладачем, потім доцентом Інституту журналістики (1933 — 1939) і Харківського університету (1939 — 1943). У 1930-ті роки Олесь Гончар був студентом Шевельова. Від 1941 до 1943 був завідувачем кафедри української філології. У 1943 виїхав до Львова, де познайомився з Василем Сімовичем. У Львові працював працював на підготовкою німецько-українського правничого словника, який не був завершений. Восени 1944 переїхав до Німеччини. Доцент слов'янської філології Українського вільного університету (1946-1949). У 1949 році захистив докторський науковий ступінь в УВУ. Підготував книгу «Нарис сучасної української літературної мови». Активний учасник та заступник голови об'єднання українських письменників МУР у Німеччині (1945 — 1949).

За запрошенням німецького славіста Макса Фасмера дістав позицію лектора російської і української мов у Люндському університеті (Швеція, 1950 — 1952). В 1952 — 1954 працював в Гарвардському університеті (США). У 1953 році померла мати Шевельова, яка подорожувала разом з ним все життя. Засновник об’єднання українських письменників «Слово» в 1954 році. Через конфлікт з Романом Якобсоном переїхав до Колумбійського університету (Нью-Йорк, 1954 — 1977). Член Гуггенгеймського меморіального товариства (1958—1959). Президент УВАН у США (1959 — 1961 і 1981 — 1986). В 1977 році вийшов на пенсію. В 1979 році в Гейдельберзі була опублікована фундаментальна праця Шевельова «Історична фонологія української мови». Був редактором журналу «Сучасність» в 1978—1981 роках. Після здобуття Україною незалежності, кілька разів відвідував різні українські міста. Гроші одержані від Шевченківської премії Шевельов передав на розбудову Української гімназії №6. Позитивно відзивався про проект українського правопису, розробленого групою науковців на чолі з Василем Німчуком. Помер 12 квітня 2002 року у Пресвітеріанській лікарні у Нью-Йорку.

 

Мовознавча тематика

У мовознавстві учень Л. Булаховського і В. Сімовича (неформально), який впровадив Шевельова в фонологічні методи Празької школи.

Після праць із стилістики (Павло Тичина, Іван Котляревський, Тарас Шевченко) і синтаксису: «До генези називного речення» (1947), «Синтакса простого речення» (1941, видано без прізвища автора в К. 1951, в англійському перекладі «The Syntax of Modern Literary Ukrainian» у Гаазі 1963), у центр своєї наукової праці поставив написання історичної фонології української мови, що показувала б її розвиток від праслов'янської мови донині на широкому історичному, діалектному міжмовному й текстуальному ґрунті з установленням системно-причинових зв'язків між окремими фонетичними змінами («A Historical Phonology of the Ukrainian Language», 1979). Попередніми студіями до цієї праці були характеристика сучасної української літературної мови («Нарис сучасної української літературної мови», 1951), взаємодії її з діалектами головно Чернігівщини й Галичини (підсумовано в «Die ukrainische Schriftsprache», 1966), розмежування української і білоруської мов («Problems in the Formation of Belorussian», 1953), пробні етимологічні студії (вантаж, веремія та ін.), історична фонологія праслов'янської мови («A Prehistory of Slavic» 1964, 1965), серія статей про попередників у проблематиці (В. Ганцов, О. Курило, К. Михальчук, О. Потебня, Л. Васильєв, В. Сімович) і серія статей про окремі пам'ятки (Реймське Євангеліє, Кодекс Ганкенштайна, Ізборник 1076, Підпис Анни Ярославни, Мірило праведне, Інтермедії Ґаватовича, Хрест Євфросінії Полоцької та ін.).

Поза тим студії з історії української мови («Українська мова в першій половині двадцятого століття 1900—1941», 1987), історичної морфології, синтакси й лексикології української мови, студії з інших слов'янських мов (російської, білоруської, словацька, польської, сербсько-хорватської, чеської, староцерковнослов'янської), антропонімічні студії й низка рецензій на відповідні наукові появи (найважливіші з цих статей до 1970 зібрано в книзі «Teasers and Appeasers» 1971). Шевельов був редактором багатьох наукових і літературних журналів і серій, зокрема серії «Historical Phonology of the Slavic Languages».

 

Літературознавча і театрознавча тематика

Шевельов вважав себе передовсім мовознавцем і підписував свої фахові роботи власним прізвищем, а статті з літературознавства та культурології - псевдонімом Юрій Шерех. Автор критичних відгуків на головні еміграційні літературні твори й літературознавчі праці.

Найважливіші літературні і театральні статті зібрано в книзі «Ein neues Theater» (1948), «He для дітей» (1964) і «Друга черга» (1978). Зредагував і видав збірки творів Василя Мови (1969), Л. Васильєва (1972) і В. Сімовича (1981, 1985). Редактор і автор журналів «Сучасність» (грудень 1978 — квітень 1981) і мовознавчих гасел в україномовну та англомовну «Енциклопедію українознавства».

 

Історична тематика

В 1954 професор Юрій Шевельов написав у Бостоні статтю «Москва, Маросєйка», в якій сформулював кілька важливих уроків Переяслава-1654. Юрій Шевельов міркував про «історію великої і ще не закінченої війни» — саме так він назвав «історію культурних зв'язків між Україною та Росією». У статті професор робить висновок:

« Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини. »

Усі вони, писав Шевельов, «живуть і сьогодні»:

« ... запекла ненависть Михайла Драгоманова не знищила українського провінціалізму. Запекла ненависть Дмитра Донцова не знищила Москви. Запекла ненависть В’ячеслава Липинського не знищила комплексу Кочубеївщини. Сьогодні вони панують, і вони урочисто справляють ювілей Переяслава. »

 

Поезія

Під час окупації Харкова у журналі «Український засів» опублікував декілька власних віршів.

 

Ушанування

Шевельов одержав почесні докторати Альбертського (Канада, 1983) і Люндського (Швеція, 1984) університетів та НаУКМА (1992). В 2000 році нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка.

Бібліографія писань у ювілейних збірниках на пошанування Шевельова:

  • Symbolae in honorem Georgii Y. Shevelov. Мюнхен 1971;
  • Studies in Ukrainian Lingvistics in honor of George Y. Shevelov. Нью-Йорк 1985.
  • Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки // Вісник Харківського університету. — 1999. — №426.
  • Юрій Володимирович Шевельов (Шерех): Матеріали до бібліографії / Упоряд.: А.Даниленко, Л.Чабан. – Нью-Йорк: УВАН, 1998. – 200 с.

 

Вибрані праці

Остання найповніша бібліографія праць Шевельова складає 872 назви.

  • «До генези називного речення» (1947);
  • «Синтакса простого речення» (1941, видано без прізвища автора в К. 1951, в англійському перекладі «Syntax of Modern Literary Ukrainian» у Гаазі 1963);
  • «A Historical Phonology of the Ukrainian Language», 1979; Переклад: «Історична фонологія української мови». Українській переклад Сергія Вакуленка та Андрія Даниленка. Харків: Акта, 2002.
  • «Нарис сучасної української літературної мови», 1951;
  • «Die ukrainische Schriftsprache», 1966;
  • «Problems in the Formation of Belorussian», 1953;
  • «A Prehistory of Slavic» 1964, 1965;
  • «Teasers and Appeasers» 1971;
  • «Ein neues Theater» (1948);
  • «He для дітей» (1964);
  • «Друга черга» (1978).
  • «Українська мова в першій половині двадцятого століття 1900—1941», 1987;
  • «Внесок Галичини у формування укр. літ. мови». Л. — Н.-Й., 1996
  • «Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеології», т. 1-3. X., 1998.
  • «Поза книжками і з книжок». К.: Час, 1998.
  • «Портрети українських мовознавців». К.: Вид. Дім «Києво-Могилянська Академія», 2002. (Перевидання праць: «Покоління двадцятих років в укр. мовознавстві». ЗНТШ (Париж, Чикаго), 1962, т. 173. с.309-332; Юрій Шерех. «Кость Михальчук». — УВАН, Вінніпеґ, 1952; Юрій Шерех. «Всеволод Ганцов, Олена Курило». — УВАН, Вінніпеґ, 1954.)

У 2008 році з нагоди 100-річчя Шевельова вийшло в світ двотомове видання його вибраних праць:

  • Вибрані праці. У Двох книгах. т.1 Мовознавство., т.2 Літературознавство. — Київ: Вид. "Києво-Могилянська академія", 2008. — 583 с., 1151 с.

2009 року видано том праць, що не війшли до двотомовика:

  • Юрій Шевельов. З історії незакінченої війни. — Київ: Вид. "Києво-Могилянська академія", 2009. — 471 с.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова