Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 17 квітня 2021 року

Література :: Біографії

Галина Тарасюк

Переглядів: 11383
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Галина Тимофіївна Тарасюк (26 жовтня 1948, с.Орлівка, Теплицький район, Вінницька область) — сучасна українська поетеса, прозаїк, критик, перекладач, член Асоціації українських письменників (АУП), Національної спілки журналістів України.

 

Біографія

Галина Тимофіївна Тарасюк народилася 26 жовтня 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області в родині з глибокими національними традиціями. Батько: Тарасюк Тимофій Омелянович - був бібліотекарем, завідуючим сільським клубом. Мати: Тарасюк Ксенія Кирилівна - колгоспниця.

Після закінчення з відзнакою Великомочульської середньої школи Г. Тарасюк працювала вчителькою [англійської мови Бджільнянської восьмирічки та літпрацівником Теплицької райгазети «Зірка» на Вінниччині.

У 1968 році через гоніння за "націоналістичні погляди" змушена була переїхати на Буковину. Закінчила філологічний факультет Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича. Жила в Чернівцях. Працювала в Заставнівській районній газеті «Прапор перемоги», обласних та міських часописах: «Молодий буковинець», «Буковина», «Чернівці», «Доба», на обласному телебаченні, старшим науковим працівником Чернівецького літературно-меморіального музею Юрія Федьковича. Була редактором першої в краї демократичної (відродженої) газет «Час», організатором прогресивного жіночого руху, головою Жіночої Громади Буковини.

2000 року переїхала в Київ до чоловіка - кінорежисера Володимира Андрощука. Працювала заступником редактора газети "Слово Просвіти", кореспондентом "Вечірнього Києва", редактором відділу "Літературної України", головним редактором телестудії "Наше місто"(м. Бровари). Нині працює в "Українській літературній газеті".

Багаторазово висувалась на здобуття Шевченківської премії.
В 2009 році була виключена із Спілки письменників України через конфлікт з її керівником - Володимиром Яворівським. Галина Тарасюк публічно звинуватила голову НСПУ та його команду в «дерибані» спілчанського нерухомого майна — поліклініки, будинків творчості тощо.
На зборах Київської письменницької організації 20 жовтня 2009 року Галину Тарасюк поновили в лавах членів НСПУ, але вона відмовилась.

 

Твори

Збірки поезії

  • «Смерековий міст» (1976),
  • «Множина» (1982),
  • «Світло джерела» (1984),
  • «Жайворове поле» (1987),
  • «Горельєфи» (1988),
  • «Сотворіння гнізда» (1989),
  • «На трійцю дощ» (1998),
  • «Любов і гріх Марії Магдалини» (вибране) (1995).

Книги прози

  • «Дама останнього лицаря» (збірка новел) (2004),
  • «Між пеклом і раєм» (роман) (2005),
  • «Жіночі романи» (2006).
  • «Янгол з України» (2006),
  • «Новели» (2006),
  • «Храм на болоті» (роман) (2007),
  • «Мій третій і останній шлюб» (2007),
  • «Цінь Хуань ґонь» (роман) (2008),
  • «Короткий танець на Віденськім балу» (2009),
  • «Ковчег для метеликів» (новели) (2009),
  • «Сестра моєї самотності» (роман)(2010).

Публіцистики

  • «Трепанація» (2006),

а також понад 500 публіцистичних статтей на захист української мови, духовності, свободи слова та інших демократичних завоювань, надрукованих у різні роки в різних виданнях та ЗМІ.

 

Премії

  • Літературно-мистецька премія ім. Сидора Воробкевича (1998 р.),
  • Всеукраїнська літературна премія імені Володимира Сосюри (1999 р.),
  • премія Ліги українських меценатів (2000 р),
  • Державна літературна премія ім. Олеся Гончара (2006),
  • Міжнародна літературно-мистецька премія імені Григорія Сковороди (2007 р.),
  • літературно-мистецька премія ім. Ольги Кобилянської (2008 р.),
  • літературно-мистецька премія ім. Григорія Косинки (2008 р),
  • літературно-мистецька премія ім. І.Нечуя-Левицького (2009 р.,
  • а також журналів «Жінка», «Німчич», «Березіль».

Твори, перекладені на вісім мов світу, друкувалися в зарубіжній періодиці, в антологіях та збірниках. Окремим виданням в перекладі російською вийшла збірка поезій «Свет родника» у московському видавництві «Советский писатель» (1989 р).

 

Нагороди

  • «Орден княгині Ольги” ІІІ ст.
  • Медаль “Незалежність України” Міжнародного Академічного Рейтингу популярності “Золота Фортуна”,
  • відзнака Міжнародного лицарського Ордена Архистратига Михаїла.

 

Звання

Заслужений працівник культури України.

 

Родина

Дочка Олеся Сандига - поет, критик, перекладач, викладачка іноземних мов.
Син Назар Сандига - програміст, дизайнер.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова