Український Центр
Ввійти
Зареєструватися
Головна
Література
Форум
Фотогалерея
Календар
Київ, Львів:
Берлін:
Лондон:
Торонто:
Чикаго:
Сідней:
::
неділя,
24
січня
2021
року
Література
Василь Стус
Переглядів:
36252
Додано:
Hi
0
Рекомендую
5
Відгуки
0
Біографія
|| 06 січня 1938 - 04 вересня 1985
!_Статті про автора
Життя та творчість
Біографія
Трунок і трутизна (авт. Юрій Шевельов)
Творчий шлях (авт. Жулинський М. Г.)
«О Боже мій! Така мені печаль...» Василь Стус (авт. Григорій Штонь)
А скажи...
Автопортрет зі свічкою
Бiля метро “Хрещатик”
Безсонної ночі
Б'ється серце, як пташа німе
Біля гірського вогнища
Блажен, хто тратити уміє,
Бредуть берези, по коліна в небі
Будні тут тобі про свято
В мені уже народжується бог
Вiдлюбилося
Вдасться чи ні
Верни до мене, пам'яте моя...
Верстаю шлях – по вимерлій пустелі...
Вертання
Вертеп
Веселий цвинтар (збірка)
Весняний вечір. Молоді тумани...
Весь обшир мій – чотири на чотири…
Вечірній сон. I спогади. I дощ
Вже цілий тиждень обживаю хату
Вийду в ніч. Під соснами пройду,
Вимріяна і жива донині
Виховання
Вік би не бачити й не чуть
Вікна в позапростір (збірка творів)
Вірші 60-х років (збірка)
Вмирає пiзно чоловiк
Вночі його мучили блохи...
Вони сидять за столом
Вперіодрозгорнутогобудівництвакомунізмунавсьомуфронті...
Вхопився обома руками
Гаряча ложка юшки – як молитва
Гойдається вечора зламана віть
Горить сосна – од низу до гори
Господи, гніву пречистого...
Громадяни, дотримуйтесь тиші
Даруйте радощі мої
Двоє слів читачеві
Де свінула Софія світанкова
Де ти – збагнув? Таж на самому споді
День величався і пишався
Довкола мене – цвинтар душ
Досить крові, – продекламував кат...
Дума Сковороди
Еволюція поета
Жебонить жабуринням пойнята вода,
З гіркотою…
З дитячих спогадів
За літописом Самовидця
За мною Київ тягнеться у снах
За читанням Ясунарі Кавабати
За шибами туркочуть голуби
Зазираю в завтра – тьма і тьмуща
Запахло сонцем, воском і зелом
Звіром вити, горілку пити
Зимові дерева (збірка)
Змагай, знеможений життям
І заступила геть мене робота
І ось вона – утрата всіх жалів
І ось воно: відбитком на воді
І поблизу – радянський сад...
Їх було двоє – прибиральниця i двiрник
Коли на землю спадає тиша
Колимські закували зозулі
Коріння струхлявіло і душа
Костомаров у Саратові
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе
Круговерть (збірка)
Летять на мене сто людських жалів
Людина флюгер
Людям, рокованим на смерть
Марко Безсмертний
Менi здається, що живу не я
Мені зоря сіяла нині вранці
Мертвий сон галактик
Ми сиділи за пляшкою шампанського...
Миттєве й вічне – то одно і те ж.
Мов жертва щиростi – життя
Мов лебединя, розкрилила
Моє перелицьоване пальто
Молочною рікою довго плив
Море – чорна грудка печалі
Мумія
На Колимі запахло чебрецем...
На колимськім морозі калина...
На Лисiй горi догоряє багаття нiчне
На однакові квадрати поділили білий світ
На схід, на схід, на схід, на схід
Навкруг обрізано жалі
Над осіннім озером
Надворі дощ
Накликання дощу
Напевне, так і треба
Напередодні свята
Наснилося, з розлуки наверзлося...
Націлений у небо обеліск
Не можу я без посмішки Івана...
Не одлюби свою тривогу ранню...
Невже ти народився, чоловіче...
Нехай горить трава по осені,
О Боже мій! Така мені печаль
О земле втрачена, явися...
О, скільки слів, неначе поторочі!
Один лиш час і має совість
Осліпле листя відчувало яр
Останній лист Довженка
Ось вам сонце, сказав чоловiк
Отак живу: як мавпа серед мавп
Оце твоє народження нове
Пам'яті А. Г.
Пам'яті Зерова
Пахтять кульбаби золоті меди
Перевиховання
Пірнаю в ночі, наче в сни
По Вимерлій Пустелі
Погорою, а потім пониззям
Поетичні переклади (збірка)
Поменшала людина на очах
Попереду, нарештi, порожнеча
Порiдшала земна тужава твердь
Посадити деревце
Посоловів од співу сад
Потоки
Присмеркові сутінки опали...
П'ючи біду, неначе оковиту
Раз на тиждень
Раніш ти лаялась, а нині докоряєш.
Рятуючись од сумнівів
Світанок у лісі
Сидимо біля погаслого вогнища
Сповнений почуттям вдячності...
Спогад
Спокій
Спочатку вони вбивали людину...
Сто дзеркал спрямовано на мене
Сто плах перейди, серцеокий
Сто років як сконала Січ
Сьогодні свято
Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік
Так тонко-тонко сни мене вели
Так явно свiт тобi належать став
Танцює зек у батькових чоботях
Тато молиться богу
Твоє життя минуло й знебуло
Терпи, терпи – терпець тебе шліфує...
Тільки тобою білий святиться світ
То все не так. Бо ти не ти
То як тобі пенати
Трени М. Г. Чернишевського
Три скелети сидять за кавою
Тюремних вечорів смертельні алкоголі
У порожній кімнаті...
У Прохорівці – сни, мов ріки
У тридцять лiт ти тiльки народився
У цьому полі, синьому, як льон...
Увечері везли віолончель,
Уже Софія відструменіла...
Усі промацано рукописи
Утрачено останні сподівання
Учора, як між сосон догоряв
Феномен доби (сходження на голгофу слави)
Хтось чорний-чорний бродить довкруги
Цей біль – як алкоголь агоній
Цей корабель виготовили з людських тіл
Цей спертий запах смерти, наче спирт
Церква Святої Ірини...
Ці яблука тримала у руках
Ця мить – як тріщина у камені
Ця п'єса почалася вже давно
Час творчості (збірка)
Чекання, безбереге, мов чуття
Чи витримаєш ти найтяжчий іспит
Чого ти ждеш
Чоловік підійшов до меморіуму
Шевченко. Дорога до Орська
Ще вруняться кручі дніпрові могучі...
Ще й до жнив не дожив
Я блукав містом своєї юності
Я знав майже напевно
Я знав, що світ ховається од мене
Я знаю –
Я йшов за труною товариша й думав
Я марно вчив граматику кохання...
Я сидів на весіллі
Як добре те, що смерті не боюсь я...
Як добре те, що смерті не боюсь я... (редакція «Бібліотеки школяра»)
Як страшно відкриватися добру
Як тихо на землі! Як тихо!
Яка любов! Минула ціла вічність...
Яка нестерпна рідна чужина
Яке блаженство – радісно себе
Ярій Душе
Наші Друзі:
Новини Львова
Український Центр - 2001-2011 ©
Контакт