Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 20 жовтня 2020 року

Література :: Біографії

Іван Світличний

Переглядів: 7195
Додано:
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Тексти Автора

Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, Половинкине — 25 жовтень 1992, Київ) — мовознавець, літературний критик, поет, діяч українського руху опору 1960—70-их років, родом із Луганщини.

 

 

 

 

 

 

В 1962 р. закінчив факультет української літератури й мови Харківського університету і працював у словниковому відділі Інституту Мовознавства АН УРСР. Темою його кандидатської дисертації була теорія художнього образу.

За критику русофільської лінії інституту і виступи проти арештів і незаконних судів над діячами української культури та за поширення самвидавної літератури Світличного звільнено з роботи і влітку 1965 заарештовано. По 8 місяцях ув'язнення Світличний вийшов на волю, але не міг працювати за фахом, і в січні 1972 був заарештований удруге, а в березні 1973 засуджений «за антирадянську агітацію і пропаганду» до 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 років заслання).

 

Творчість Світличного

Літературно-критичні статті Світличного присвячені головним чином творчості літературного покоління 60-их років і критиці слабостей офіційної соцреалістичної літератури («Боги і наволоч», у журналі «Вітчизна», ч. 12 за 1961).

Іван Світличний писав також полемічно-критичні статті на мовознавчі теми: «Гармонія і альґебра» (в журналі «Дніпро», ч. 3 за 1965) та інше. В останні роки перекладав з французької (більшість поезій у збірці П.-Ж. Беранже «Пісні», 1970).

 

Твори Івана Світличного

  • «Ґратовані сонети». - Мюнхен, 1977.
  • «Серце для куль і для рим», Поезії, поетичні переклади, літературно-критичні статті. - Київ, 1990.
  • «У мене тільки слово»: Поетичні твори. - Харків, 1994.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова