Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 20 березня 2019 року

Література :: Біографії

Віталій Коротич

Переглядів: 6353
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Віталій Олексійович Коротич (26 травня 1936, Київ) — поет, прозаїк, публіцист, перекладач, лікар.

 

Біографія

  • 1936 — народився у Києві, в родині лікаря.Батько: Олексій Степанович Коротич - професор-мікробіолог; мати: Зоя Леонідівна Коротич - патофізіолог. Відвідував школу з викладанням ряду предметів англійською мовою, закінчив її з золотою медаллю.
  • 1953—1959 — лікувальний факультет Київського медичного інституту.
  • з 1959 — лікар, науковий працівник, Київський НДІ кардіології.
  • 1965—1969 — секретар правління Спілки письменників СРСР.
  • 1966—1967 — головний редактор журналу «Ранок».
  • 1969—1978 — на творчій роботі.
  • 1978—1986 — головний редактор журналу «Всесвіт».
  • 1981—1991 — секретар правління Спілки письменників СРСР.
  • 1981—1986 — секретар правління Спілки письменників України.
  • 1986—1991 — головний редактор журналу «Огонёк» (Москва).
  • 05.1989-91 — народний депепутат Верховної Ради СРСР від Харківського міського нац.-тер. виборчого округу № 58.
  • 1991—1998 — професор Бостонського університету, регулярно дописував до російських газет («Новий Погляд»).
  • з 1998 — голова редакційної ради тижневика «Бульвар».

Депутат Верховної Ради УРСР 11 скликання. Заступник Голови Українського республіканського комітету захисту миру. Читав лекції в університетах Канади, Австралії, Мексики, США.

Володіє англійською та польською мовами.

Про журналістику

Коли я став главредом, то весь час говорив журналістам: «Пишіть лише для себе. Ніколи взагалі не пишіть для інших. Якщо ви принесете матеріал, який в своїй сім'ї не обговорювали, і він вас і членів вашої сім'ї не хвилює, то цей матеріал нікому не потрібний. Не треба писати для того, хто розумніший за тебе або дурніший. Пишіть для себе».

«Я ніколи не давав завдання двом-трьом людям одночасно: лише одному, і з одного запитував. Дуже важливо, щоб журналіст знався хоч на чомусь краще за інших, тоді я цю людину «садив» на певну тему. Людина, яка уміє все — нічого не уміє. Тому я вимагав спеціалізації, глибоких знань хоч в якійсь сфері. Ну і, природно, уміння писати. Я розумів, що журналіст, який не знає нічого, просто нічого не може написати. Я вимагав одного — професіоналізму. Якщо почав писати, то повинен розуміти міру своєї відповідальності.»

«Я прагнув бути якомога простішим. Розмовляти з читачем на рівних, а не зверху вниз. Ніби то випадково я вчора зустрівся з Папою Римським. Якби вони там були, то теж з ним би поговорили. Але раз я попав, то вже розповім. Я взагалі завжди писав, як би поплескувавши читача по плечу.»

 

Сім'я

  • Батько Коротич Олексій Степанович (1909—1985) — мікробіолог, професор;
  • Мати Коротич Зоя Леонідівна (1910) — патофізіолог, доктор наук;
  • Дружина Зінаїда Олександрівна (1935);
  • Син Андрій (1959—1971);
  • Син Віталій (1971) — економіст-міжнародник;
  • Син Микита (1975) — економісти-міжнародник.

 

Літературна творчість

Друкуватися почав з 1958 року в «Молоді України». З 1961 року друкується в «Літературній Газеті», «Вітчизні», «Дніпрі».

Пише українською та російською мовами. Твори перекладені на 20 мов.

Поетичні збірки

  • «Золоті руки» (1961)
  • «Запах неба» (1962)
  • «Вулиця волошок» (1963)
  • «Течія» (1965)
  • «Поезії» (1967)
  • «Вогонь» (1968)
  • «Можливості» (1970)
  • «Перевтілення» (1971)
  • «Щоденник» (1973)
  • «Закон землі» (1975)
  • «Гідність» (1977)
  • «Голоси» (1981)
  • «Закономірність» (1983)

Прозаїчні збірки

  • повість «Така лиха пам'ять» (1970)
  • роман «Десяте травня» (1978)
  • роман «Лице ненависті» (1983)

Публіцистичні збірки

  • «О Канадо!» (1966)
  • «Зорі та смуги» (1968)
  • «Мандрівка на край світу» (1972)
  • «Людина на повен зріст» (1972)
  • «Людина у себе вдома» (1974)
  • «Біля витоків світла» (1976)
  • «Кубатура яйця» (1979)
  • «Чуття єдиної родини» (1978)
  • «Побачити зблизька» (1980)
  • «Береги океану» (1981)
  • «Твори» (у 2 т., 1986)
  • «Американцы пишут Горбачеву» (1988)
  • «Ленін, том 54» (1990)
  • «От первого лица» (2001)
  • «Жили-были-ели-пили» (2005)
  • «Переведіть мене через майдан» (2005)
  • «От первого лица. II» (2005)

Переклади

  • Вільям Батлер Єйтс «Вибрані твори» (Київ: Юніверс, 2004), (у співпраці з іншими перекладачами)
  • Чеслав Мілош «Вибране» (Київ: Юніверс, 2008), (у співпраці з іншими перекладачами).

 

Кінематографічні роботи

Автор сценаріїв кінокартин: «Україна. Земля і люди» (1970, у співавт.), "Я — «Водолаз-2» (1975, у співавт.), «Така пізня, така тепла осінь» (1981), «Бути чи не бути? Бути» (1986, у співавт.), мультфільму «І сестра їхня Либідь» (1981, у співавт.).

 

Нагороди

  • Орден Жовтневої революції
  • Орден «Знак Пошани»
  • Почесні Грамоти Президій ВР Української, Грузинської, Казахстанської РСР
  • Заслужений діяч культури Польщі.
  • Лауреат Республіканської премії ЛКСМУ ім. М. Островського (1972) за поетичну збірку "Можливості"
  • Лауреат Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1981) за публіцистичну збірку "Побачити зблизька"
  • Лауреат літературної премії ім. О.Толстого (1982)
  • Лауреат премії ім. Павла Тичини (1978)
  • Лауреат премії ім. Б.Полєвого (1983)
  • Лауреат міжнародної премії ім. Ю.Фучика (1984)
  • Лауреат Державної премії СРСР (1985) за роман "Лице ненависті"
  • Лауреат премії Вейнталя (1987, Вашингтон, Джорджтаунський університет)
  • International Editor of the Year (кращий редактор року в світі) (1989)
  • Член ПЕН-клубу.

 

Джерело: Вікіпедія

Наші Друзі: Новини Львова