Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 21 липня 2019 року

Література :: Біографії

Іван Кривуцький

Переглядів: 5121
Додано:
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Тексти Автора

Іван Кривуцький (21 жовтня 1921 — 12 травня 2009, с. Сокільники, Львівська область) — видатний діяч ОУН на Закерзонні та активний учасник Норильського повстання.

 

 

 

 

 

Іван Кривуцький народився 21 жовтня 1921 року в селі Аксманичі під Перемишлем. Походив із громадсько-активної родини, зокрема його дід упродовж 22-х років був війтом на селі. Батько воював під час Першої світової війни в австрійській армії і був у російському полоні на Великій Україні.

Іван був другою дитиною із сімох. Мати померла, коли йому було 16 років. І хоч в Івана відтоді значно побільшало обов’язків, йому вдавалось продовжувати здобувати освіту. В роки польської окупації навчався у Перемишльській гімназії, а за більшовицької, в 1939-1941 роках, закінчив середню школу, т.зв. – "десятирічку".

А далі як пише п. Іван у своїх спогадах: "додому прийшла повістка: з’явитися на 23-червня." Але за день до вказаної дати Німеччина розпочала війну проти СРСР і досить швидко зайняла територію Західної України. Завдяки цьому Іванові вдалося уникнути долі "гарматного м’яса", яка швидше за все чекала його в рядах Червоної Армії.

В липні 1941 р. Кривуцький вступив до ОУН. Про це рішення він написав у своїх спогадах наступне: "Я ніколи не думав стати якимсь активним громадським діячем чи політиком, поза математикою нічого не бачив, але відчував, що життя якось мимоволі затягує мене туди і в такий відповідальний час не можна бути пасивним."

В лютому 1942 р. Кривуцький влаштувався на роботу в Перемишлі в "Союз кооперативів" бухгалтером, а пізніше завідувачем товарних складів. За допомогу євреям з ґетто, які працювали на складах, ним зацікавилось гестапо і Кривуцький був змушений тимчасово перейти на нелегальне становище. Через місяць, за дорученням проводу ОУН Перемищини, він перейшов працювати перекладачем документів при Повітовій комендатурі української поліції в Перемишлі. На Івана Кривуцького покладено обов’язки керівництва мережею ОУН на станицях поліції повіту і зв’язку з тереновим проводом Перемищини. Восени 1943 р. Кривуцьким знову зацікавилось гестапо і він був змушений піти у підпілля.

У липні 1944 р. відмовився від пропозиції емігрувати на захід і з наближенням радянсько-німецького фронту долучився до формування відділів УПА. Тоді Іван Кривуцький прийняв організаційний псевдонім "Аркадій". Він був інструктором підчас військового вишколу відділів УПА на Буковому Берді та брав участь в Карпатському рейді куреня Василя Мізерного "Рена". Від листопада 1944 р. до квітня 1945 р. на "Аркадія" покладено обов’язки відродити підпілля і організувати відділи самооборони для захисту українського населення від нападів польських збройних формувань на теренах Перемищини. Від 19 квітня 1945 р. займав пост районового керівника Служби Безпеки ОУН і одночасно референта для особливих доручень при надрайоні "Холодний Яр" на Перемищині. Зокрема 29 квітня 1945 р. "Аркадій" брав участь в проведенні переговорів із польським антикомуністичним підпіллям – завдяки яким вдалося загальмувати польські напади на українські села Перемищини. 16 вересня 1947 р. він був скерований до Західної Німеччини з метою доповісти керівництву ОУН в еміграції про ситуацію на Закерзонні після операції "Вісла" та отримати інструкції щодо подальших дій. Однак Кривуцькому це завдання виконати не вдалося – у зв’язку із арештом на території Чехословаччини.

Упродовж перших дев’яти місяців ув’язнення Кривуцькому довелося побувати у більш ніж десяти в’язницях чотирьох держав: Чехословаччини, Польщі, Австрії та СРСР. Між іншим, він певний час сидів у одній камері із Климентієм Шептицьким. Згадуючи у споминах про своє перебування в київській тюрмі пан Іван написав, що підчас допитів йому перешкоджали спати три-чотири місяці поспіль і майже довели до сліпоти, доки не підписав протокол із вигаданими злочинами. У червні 1948 р. Івана Кривуцького засудили до 25 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Покарання відбував у таборах Норильська – на Крайній Півночі. В березні-травні 1953 р. Кривуцький став одним із активних учасників Норильського повстання, яке хоч і було придушене, але все ж відчутно похитнуло систему ГУЛАГу.

Після перегляду справи Кривуцького Виїзною сесією Верховного Суду СРСР, 26 грудня 1955 р. він вийшов на волю. Там і повінчався та створив сім’ю. Дружина Людмила – також в’язень Норильська та учасниця визвольної боротьби. У 1960 р. у них народився син Ігор, а у 1964 – дочка Ірина.

У 1964 р. Іван Кривуцький закінчив Всесоюзний заочний політехнічний інститут у Москві і влаштувався у Норильську на роботу конструктором. У 1973 р. з родиною переїхав на Україну до Черкас, де прожив 22 роки. У 1994 р. померла дружина і через рік п. Іван переїхав на постійне місце проживання до Сокільник біля Львова. Одружився вдруге – на Марії Теслі-Павлик (псевдо "Мотря"), яка теж була активною учасницею української визвольної боротьби.

Після каторжних поневірянь Іван Кривуцький зберіг феноменальну пам’ять. Завдяки цьому він зумів написати детальні спогади про свою участь у визвольній боротьбі та про перебування в ув’язненні через кілька десятиліть після цих подій. В роки Незалежності вийшли друком три книги споминів Кривуцького: "Де срібнолетний Сян пливе", "За Полярним колом", "Наша Іванка", а також дві брошури: "Добровільне" переселення українців з Надсяння (1944-1946)" та "Чого не сказала Марічка у своїх спогадах". Іван Кривуцький часто публікувався в пресі, зокрема в таких часописах: "За вільну Україну", "Українська газета", "Черкаси", "Україна", "Наука і культура", "Гомін України", "Свобода". Крім цього давав численні інтерв’ю журналістам різних ЗМІ та брав участь в зйомках документальних історичних фільмів, останній з яких, це "Загадка Норильського повстання".

Майже ціле своє життя Іван Кривуцький присвятив боротьбі за Українську Державу. Власні переконання він проніс у серці крізь увесь свій життєвий шлях. Постать Івана Кривуцького стала вагомою частиною Історії Нескорених – історії незламної боротьби нашого народу за власну державу.

Наші Друзі: Новини Львова