Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 21 липня 2019 року
Тексти > Жанри > Казка  ::  Автори > Українські > Народна Творчість

Кривенька Качечка

Переглядів: 7940
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 1
Були собі дід та баба, та не
було у них дітей. От вони собі
сумують; а далі дід і каже бабі:
- Ходімо, бабо, в ліс по грибки!

От пішли, бере баба грибки,
коли дивиться -- у кущику
гніздечко, а в гніздечку качечка
сидить.
От вона дідові:
- Дивись, діду, яка гарна
качечка!
А дід каже:
- Візьмімо її додому,
нехай вона у нас живе.

Стали її брати, коли дивляться,
аж у неї ніжка переломлена. Вони
взяли її тихенько, принесли додому,
зробили їй гніздечко, обложили
його пір'ячком і посадили
туди качечку, а самі знову
пішли по грибки.

Вертаються, аж дивляться,
що в них прибрано, хліба
напечено, борщик зварений. От
вони до сусідів:
- Хто це? Хто це?
Ніхто нічого не знає.

Другого дня знову пішли
дід і баба по грибки. Приодять
додому - аж у них і
варенички зварені, і пощиночок
стоїть на віконці. Вони знову
до сусідів:
- Чи не бащили кого?
Кажуть:
- Бащили якусь дівчину,
від криниці воду несла.
Така, -- кажуть, -- гарна, тільки
трішки кривенька!

От дід і баба думали-думали:
"Хто б це був?" - ніяк не
вадають. А далі баба дідові
й каже:
- Знаєш що, діду? Зробимо
так: скажемо, що йдемо по
грибки, а самі заховаємось та
й будемо виглядти, хто до
нас понесе воду.
Так і зробили.

Стоять вони за коморою,
коли дивляться, аж із хати
виходить дівчина з коромислом:
така гарна! Тільки щo
кривенька трошки. Пішла вона
до криниці, а дід і баба тоді
в хату; дивляться - аж у
гніздечку нема качечки, тільки
повно пір'ячка. Вони тоді
взяли гніздечко та й укинули
у піч, воно там і згоріло.

Коли йде дівчина з водою.
Увійшла в хату, побачила діда
й бабу та зараз до гніздечка --
аж гніздечка нема. Вона тоді
як заплаче! Дід і баба до неї,
кажуть:
- Не плач, галочко! Ти будеш
у нас за дочку; ми будемо
тебе любити і жалувати, як
рідну дитину!

А дівчина й каже:
- Я довіку жила б у вас,
якби ви не спалили мого
гніздечка та не підглядали
за мною; а тепер, - каже, -
не хочу! Зробіть мені, діду,
кужілочку й веретенце, я піду
від вас.

Дід і баба плачуть, просять
її зостатися; вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку
й веретенце; вона взяла,
сіла надворі й пряде.

Коли ж летить каченят
табуночок, побачили її й співають:
-- Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пірїяхку,
Нехай летитиь з нами!

А дівчина їм і відказує:
Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинулу!..

От вони їй скинули по
пір'ячку, а самі полетіли далі.

Коли летить другий табуночок,
і ці теж:

- Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
 
Наші Друзі: Новини Львова