Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 10 липня 2020 року
Тексти > Жанри > Повість  ::  Тексти > Тематики > Дитяча

Космiчна халепа капiтана Небрехи

Переглядів: 8913
Додано: 10.04.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: publ.lib.ru
Юрiй Дмитрович Ячейкiн

Космiчна халепа капiтана Небрехи
Гумористична повiсть

Походеньки капiтана Небрехи - 4
____________________________________________________________________________

Всесвiтнi походеньки капiтана Небрехи.
Київ. Видавництво ЦК ЛКСМУ "Молодь", 1988.
Iлюстрацiї Василенка Анатолiя Петровича.
OCR та редакцiя Dauphin, 2005.
____________________________________________________________________________

З М I С Т

Роздiл 1. ПОЖОВКЛИЙ ПIРАТСЬКИЙ СУВIЙ
Роздiл 2. НЕБО КРИВАВИХ СОНЦЬ
Роздiл 3. ЗЕМНI КЛОПОТИ
Роздiл 4. КОЛЕСО, ЯКЕ ПОВЕРНУЛО IСТОРIЮ
Роздiл 5. ТАЄМНИЦI КОСМIЧНИХ РАДIОЗОЙКIВ
Роздiл 6. ХОЛОДИЛЬНИК
Роздiл 7. СИГНАЛ БIДИ
Роздiл 8. ПЕРЕДСТАРТОВА ЛИХОМАНКА
Роздiл 9. КОСМIЧНI В'ЯЗНI
Роздiл 10. НА ЧОТИРИ Є ЧОТИРИ
Роздiл 11. НАЙБIЛЬШИЙ БЛАГОДIЙНИК - НАЙБIЛЬШИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ
Роздiл 12. ПIД ВЕСЕЛИМ РОДЖЕРОМ
Роздiл 13. ЧОРНА ЗРАДА
Роздiл 14. У НАУКИ ДОВГI РУКИ
____________________________________________________________________________


Свого часу ви могли помiтити загальнолюдську ваду - нестримне тяжiння
до книжкових шаф i полиць. Особливо до чужих. Ви ревно їх оглядаєте (чи не
натрапили на хатню бiблiотеку, багатшу за вашу?), пестите очима яскравi
палiтурки, з любов'ю гортаєте випрасованi друкарськими машинами сторiнки,
розглядаєте малюнки i жваво устряваєте з хазяїном у типову серед книголюбiв
розмову:
- Оця книженцiя у мене теж є - п'ять разiв перечитував... А цiєї
нема... Цiкава, мабуть?
I хазяїн, щасливий з того, що має книгу, якої не маєте ви, рекламує
свiй скарб, мов найдосвiдченiший критик:
- Ще б пак - самi тобi шпигуни i диверсанти!
Хай би не рекламував! Адже вiднинi ця книжка вже не стоятиме на його
полицi. Тепер вона ховатиметься певний час насподi вашої власної книжкової
шафи, аж поки не мине десятирiчний строк кримiнального переслiдування,
передбачений законами карного кодексу.
Однак я щось не пригадую жодного випадку, щоб крадiжка книги у
приватної особи квалiфiкувалася як карний злочин. У такiй ситуацiї нiхто не
б'є на сполох i не репетує в кiмнатi дiльничного уповноваженого:
- Вкрали!
А сумовито зiтхає:
- Зачитали...
Воно й зрозумiло. Адже якби книголюбiв карали з усiєю суворiстю карного
кодексу, у в'язницях нидiла б переважна частина людства. Жах - стiльки людей
подалися у злочинцi! I впала б на нашi освiченi голови ганьба i сором перед
мудрими очима космiчних братiв по розуму! Саме тому, щоб запобiгти цьому
принизливому лиховi, по всiй земнiй кулi книжки не крадуть, а зачитують.
Iнакше нiяк було б не уникнути всепланетного морально-етичного занепаду i
довiчної ганьби на весь Чумацький Шлях.
Правда, завдяки дивовижному винаходу лiтературно-художнiх
мiкрокристалiв фатальна приреченiсть людства вже не видається такою
загрозливою. Потреба красти просто вiдпала. Тепер хазяїн сам, мало не
силомiць, сипоне до кишенi щедру жменю свiтової класики, мов жменю
соняшникового насiння - кристали ж не мають нi палiтурок, нi сторiнок або
малюнкiв. Навiть генiальнi письменники цi нововинайденi кристали не
полюбляють, бо нiде навiть нашкрябати зворушливого подарункового надпису...
Я недарма так докладно розглянув одну з хворобливих тенденцiй у
розвитку земної цивiлiзацiї, а також тi рiшучi заходи, завдяки яким людство
свiдомо лiквiдувало ганебну перспективу у своєму суспiльному поступi. Як
бачите, навiть буденнi явища можуть iнодi обернутися непоправним лихом, а
найблагороднiша цивiлiзацiя деградувати до своєї протилежностi. Були б
тiльки вiдповiднi умови...
Та до останнього часу я не мав жодних конкретних доказiв цiєї смiливої
гiпотези. Звiдки менi було знати, що капiтан далекого мiжзоряного плавання
Небреха своєю космiчною практикою чудово довiв мої науковi припущення ще
тодi, коли я навiть не думав їх висувати?
Зараз я розповiм, як це сталося.

Н. Е. ЗАТУЛИВУХО,
кандидат небрехознавчих наук.


Роздiл 1. ПОЖОВКЛИЙ ПIРАТСЬКИЙ СУВIЙ

Готуючи бiографiчну довiдку для "Дитячої енциклопедiї" про галактичнi
звитяги мiжзоряного вовка, я прибув до садиби капiтана Небрехи, аби
уточнити, де вiн бував, а де не бував. Самi знаєте: в тих анкетах питань
доволi, нiби йдеться не про людину, а про новiтню та ще й сумнiвну гiпотезу.
Словом, дiло це не на хвилину i навiть не на день. А в мене нема такого
вiддiлу кадрiв, який зробив би ту роботу. Тож мушу сам.
До того ж необхiдно з'ясувати й деякi деталi астрономiчного характеру.
Зокрема, чудової субтропiчної ночi звiрити карту зоряного неба з
оригiналом - чи не спалахнула десь наднова зiрка i чи не згасла стара? Та й
це ще не все. Давно помiтив: на будь-якiй мапi малюють самi зiрки, а
планетами нехтують. Хто ж, як не капiтан Небреха, може пiдказати менi
мiсцезнаходження планетних систем? Адже його знанням позаздрили б навiть
упорядники зоряних каталогiв. Я всерйоз побоювався, що деякi сузiр'я вже
встигли перейменувати. Скажiмо, я напишу, що такого-то року капiтан
перебував у районi сузiр'я Волопаса, аж раптом виявиться, що то вже не
сузiр'я Волопаса, а сузiр'я Куцевола. Яка ж це буде енциклопедiя?
Отож, усвiдомлюючи i водночас жахаючись обсягу роботи, я поклав собi не
хапатися вiдразу за папери, а почати свої вiдвiдини з того, з чого починав
завжди - грунтовного огляду бiблiотеки капiтана. Колись я принагiдно вже
згадував, що в книжковiй колекцiї Небрехи було аж 1000 наукових праць, кожна
з яких мала не менш як 1000 сторiнок i важила до трьох кiлограмiв.
Так от, неквапом простую собi ретельно вивченим фарватером уздовж
книжкових полиць, вочевидь переобтяжених грубезними фолiантами, i раз у раз
незадоволено зиркаю в бiк надто уважного господаря.
Зрозумiло, як i завше, капiтан Небреха курить свою уславлену люльку i з
притаманним йому терпiнням очiкує завершення мого традицiйного вояжу.
Сидить, упереджено пильнує круглими, мов у нашорошеного кота, очима за моїми
навiгацiйними маневрами i вимахує, як степовий вiтряк, руками. А все для
чого? Аби за димовою завiсою не прогавити ту небезпечну мить, коли я котрусь
iз полиць вiзьму на абордаж. Зрештою, вiн мав рацiю - вiд такого вiдчайдуха,
як я, усього можна чекати.
Згодом капiтан Небреха слушно пригадував:
- Якби моя природжена пильнiсть зрадила тодi хоч на мить, я вже
наступної секунди не дорахувався б однiєї, а то й двох iнкунабул...
Атож, капiтан Небреха вивчив мою лиху, пiдступну до книжок вдачу!
 
Наші Друзі: Новини Львова