Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 21 липня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

1989 / Збірка «Середмістя» : Світловий рік :

Промовляння самотній

Переглядів: 10946
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
ПРОМОВЛЯННЯ САМОТНІЙ


...і хоча все золото світу не варте твого мізинця
і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади
губи твої холодні наче прозорі вінця
яких ніхто не торкався прагнучи світла й води

губи твої неспиті а все ж таємниця квітки
сповита в них і забута допоки живеш сама
вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки
солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма

несеш отак мов клейноди а може клеймо дівотцтво
ось його зимне плесо між двох берегів як між пут
поки з лози постанеш уже не вином а оцтом
скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть

і так прочуваєш того хто з милості чи з наруги
.....
 

Відгуки 1

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Сильно... Втім декотрі речі мені неприйнятні. Жінка "несе отак мов клейноди а може клеймо дівотцтво" не з власного бажання і процес оцтування не є її заповітною мрією. Самотня людина потерпає від власного статусу, і неможливость відшукати чоловіка своєї "молекулярної структури" її також пригнічує, але вона знає, що поруч невіповідного чоловіка вона буде стократ нещаснішою. Тому і воліє бути самотньою... Вона є не більш нещасною від жінки, котра віддає себе на право і на ліво, керуючись бажанням отримати плотську насолоду і не стати об’єктом співчуття. Невже вірш Позаяка про карусель є гімном щасливій жінці? Навряд чи... *** Не боюсь самоти. Значно більше боюсь – улягання: Надто добре-бо знаю, як може в’язнить моногамна Підкамінна залежність – так річка впирається в греблю, Й розпаношений сміх затискають гіпсовані ребра. /Оксана Забужко/
Наші Друзі: Новини Львова