Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 липня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Романс про цивільну іспанську гвардію

Переглядів: 3313
Додано: 04.03.2011 Додав: andreusDADA  текстів: 717
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ФЕДЕРІКО ГАРСІЯ ЛОРКА

РОМАНС ПРО ЦИВІЛЬНУ ІСПАНСЬКУ ГВАРДІЮ

Проносяться чорні коні,
б’ють землю чорні копита.
Плями чорнила й воску
на полах плащів помітні.
Не відають сліз свинцеві
їх черепи похмурі.
Крешуть бруківку душі
у лакованій шкурі.
Пóнічні і горбаті,
лишають, де тільки стануть,
мовчання з темної гуми
й сипкий переляк піщаний.
Навально вперед проносять
їхні голови вперті
галактичні примари
привидних пістолетів.

О місто циган кохане!
На розі вулиць — знамена.
Місяць, гарбуз дозрілий
і вар черешень черлених.
О місто циган кохане!
На тебе не надивитись!
Місто мускусу й суму
з баштами із кориці.
Ніч! Яка ніч ночиста!
Ніч на землю спадала.
Цигани у себе в кузнях
стріли й сонця кували.
Коня передсмертне іржання
гарманувало в двері.
Півні шкляні співали
в Херес-де-ля-Фронтера.
Стетéрілий, голий вітер
тікає в завулки міста.
Ніч! А ніч яка срібна!
Ніч! Яка ніч ночиста.

Мадонна і святий Йосип
до циган поспішають:
згублені кастаньєти
всюди марно шукають.
Мадонна святково вбрана,
мов дружина алькальда.
Мигочуть разки з мигдалю
на шатах на шоколадних.
Йосип святий танцює —
тріпочуть одіння сяйні.
Педро Домéк виводить
трійко перських султанів.
Марив блідий півмісяць
радістю чорногуза.
Ліхтарі і знамена
дах заселили густо.
В люстрах німо ридають
танцюристки безбедрі.
Темінь, вода і темінь
в Херес-де-ля-Фронтера.
О місто циган кохане!
На розі вулиць — знамена.
Цивільна гвардія їде —
і світло гасить зелене.
О місто циган кохане!
На тебе не надивитись.
В густу твою шевелюру
гребня не застромити!

Гвардійці проходять містом,
рядами по двоє ставши,
безсмертників перемови
наповнюють патронташі.
З подвійним плащів ноктюрном
колона вперед женеться!
Небо нічне гвардійцям
вітриною шпор здається.

Перемножує двері
місто, од страху вільне.
В кожних дверях грабують
сорок солдатів цивільних.
Годинники зупинились.
Коньячні пляшки нерадо
вдягли, уникши підозри,
камуфляж листопаду.
Польоти протяжних криків
на флюгери осідають.
Шаблями посічений вітер
копита в землю вминають.
Вулицями півтіней
втікають старі циганки.
Форкають сонні коні,
монети дзвенять у дзбанках.
Пнуться плащі зловісні
вулицями крутими,
ножиці піл мигтючих
чикрижать вітер за ними.

При вході до Віфлеєму
з’юрмилися цигани.
Ранений святий Йосип
готує померлій саван.
Незграбні рушниці різко
перегукуються пітьмою.
Мадонна дітей лікує
зоряною росою.
Але простують гвардійці,
вогонь за собою сіють.
І на кострах згоряють
беззахисні голі мрії.
Роза з роду Камборйо
на порозі голосить,
її обрізані перса
кругляться на підносі.
Ловлять дівчат за коси
довгі захланні руки,
пороху чорні троянди
лопаються з розпуки.
 
Наші Друзі: Новини Львова