Ввійти Зареєструватися

Література :: Тетяна Рибар

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

все поторочу як светр старий на клубочки
все що тримала у памяті те що не склалось
років за сто чи пізніше з них витчу сорочку
синю як море що фарби собі начерпало
з неба в якому дві душі як чайки кричали

буду вдягати по буднях її і у свято
звикну до неї нарешті як птаха до пір‘я
тільки б навчитись колись понад часом літати
і промовляти на кожне мовчання: - вірю
з місця де я залишилась на тебе чекати

.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...