Княгиня
Джерело: infostore.org
Княгиня
Хтось довго і знавісніло дзвонить у двері. Так дзвонить тільки Княгиня – це її почерк: натиснути, нависнути, придушити, увірватися, вимести, вимучити. Чим довше ніхто не відчиняє дверей, тим розпачливіше верещить дзвінок, його теж треба зрозуміти: її кістляві жовті пальці, схожі на варені курячі лапки, вкриті лусочками сухої лискучої шкіри, з окремими довгими жорсткими волосинками, гострі нігті з білими плямами, із задавненим брунатним брудом – ці пальці не знають милосердя, ці пальці звикли чіплятися намертво. Загнавши палючий жах у найдальший куток мозку, я тупаю до дверей, тремтячими вологими долонями натискаю на клямку, повільно, дуже повільно, якомога повільніше починаю відчиняти – але вона вже вривається, вона вже суне, спершу ці лапи гігантської курки, кігті вгризаються .....