Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Документ  ::  Тексти > Тематики > Історична

Сучасна українська еміґрація та її завдання

Переглядів: 26404
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
звільнили, вони деякий час ще «вольними художниками» перебували, проживаючи
«збереження», в вигоднішу валюту заздалегідь їх перетворивши, а коли й валюту
«просвистіли», то тоді з легким серцем в большевицьку Каносу почвалали і в
наймити їх пошились.
Ясна річ, що й там на них дивляться косим оком і тільки як запроданців
трактують, здебільшого виплачуючи їм певні «квоти» за те тільки, щоб вони дальшу
розкладову працю серед еміґрації провадили.
«Уряд Раковського», як відомо, великого «движения по службе» цим перехрещеним в
большевицьку віру перекинчикам не дає, може, тільки в цьому одному маючи рацію.
Ніде і ніколи ні Юда, ні донощик, ні політичний пахолок пошани і довір'я не
викликав! Не будемо ж і ми жалкувати за ними, тим більше, що не за одним з них
«вірьовка плаче» або карне слідство чекає за державні розтрачені гроші чи не
відчитані аванси. Прикладом і зразком для наслідування не ці здеморалізовані
елементи повинні для нас бути, а те велике мученицьке довготерпіння, яке народ
наш на Україні виявляє, і та певність його щодо швидкої загибелі окупантської
влади, про що він через своїх посланців повідомляє, і од нас вимагаючи такої ж
витривалосте та віри в конечну перемогу нашої державної справи. Чисте діло і рук
чистих потребує, як казав колись Драгоманів, а наші перекинчики, коли вони
політичне чесними захочуть бути, то чистими руками працювати для добра України,
поїхавши туди, не зможуть, а будуть вони або безсило поглядати на ті ґвалти,
розстріли і грабіжництво господарства національного, що його по-хижацькому,
по-дурному провадять большевики, або й самі до цієї нечистої справи руку
прикладатимуть. Та й те ще слід пам'ятати, що такої «еволюції» в поглядах наших
перекинчиків громадянство українське, що під большевиками перебуває, не пошанує,
а оцінить його так само гостро-суворо, а може, й глузливо, як оцінило воно свого
часу «ракетну еволюцію» Винниченка, коли він попробував поїхати в ролі
«переконаного комуніста» до Троцького і Раковського для того тільки, щоби
скоріше од них утекти, переконавшись в неможливості співпраці з ними. Коли ця
наївна подорож Винниченка коштувала йому компромітації і загублення кредиту
політичного діяча серед всіх поважних кругів українського громадянства, то
новітні прочани до большевицької Каноси нічого, крім презирства і недовір'я до
себе, викликати не зуміють ні там, на Україні, ні тут, на еміграції.
От через що не будемо підпадати впливові явищ деморалі-зуючого характеру, що, на
жаль, трапляються в нашому еміґраційному житті, а всіх сил, обачности і
педагогічного напруження уживемо на те, щоб атмосферу і умовини цього життя
морально очистити і організаційно зміцнити.
Виконати це завдання, якщо не зовсім, то хоч почасти, зможемо тоді, коли
подбаємо поважно про те, щоб наше перебування на чужині напоїти глибоким змістом
і продуктивною працею, що одповідає вимогам національної програми будівництва
держави.
Не забуваючи про цей свій обов'язок перед Батьківщиною, а в міру свого хисту,
знання і фаху його виконуючи, ми тим самим поглибимо і загартуємо в собі одпорну
силу, для переборення розкладових явищ еміграційного життя, і повернемося на
Україну з певними цінностями, потрібними для будівництва, повернемось з більшим
життьовим досвідом і повернемося досвідченішими, розважнішими та практичнішими
будівничими нашої Держави.

УМІЙМО ШАНУВАТИ ЧАС!
І перше, чого на еміграції повинні ми навчитись, це шанувати час і
використовувати його не по-дурному, а з користю і для справи і персонально для
нас самих.
Маємо од росіян тяжку спадщину: нахил до безконечних, що одурманюють і
виснажують, розмов і дискусій, що здебільшого повертаються в пусту балаканину,
безпредметне патякання і безплідне «словоблудие». Товариська розмова, поважне
обговорення тієї чи іншої теми, обмін думок потрібні для кожного свідомого і
організованого громадянина, але одночасно потрібна і жива праця, чин та діяльна,
в певні факти обернена, енергія. Без них словесні вправи і беззмістовні дискусії
повертаються у своєрідний, непотрібний і шкідливий спорт, для розумного життя
абсолютно непридатний. Будемо учитись в європейців, як з часом собі раду давати
та продуктивно його зужитковувати, пам'ятаючи, що «час — гроші», що уміти
мовчати, думати, на самоті щось обмірковувати часто більше значення має, як до
само-виснаження патякати.

ВИВЧЕННЯ МОВИ ТОГО НАРОДУ, СЕРЕД ЯКОГО ЖИВЕМО
Повинні вивчити ми найперше за все мову того народу, серед якого живемо, для
того, щоб: 1) пізнати його краще і глибше і 2) щоб нас краще, правдивіше той
народ зрозумів і пізнав. Знання живої мови цього народу дасть нам можливість
увійти з ним в тісніші повсякденні зносини, а знання літературної мови — мови
його преси, науки, письменства,— уведе нас в обсяг творчих змагань і культурних
інтересів його. Завдяки цьому ми отримаємо можливість глибше, докладніше вивчити
життя даного народу на різних ділянках і в різних галузях, а результатами такого
пізнання покористуватись і для власного вжитку, і для того, щоб для будівництва
нашої держави їх прикласти.
Здоровий розум, певні критерії, з якими повинні підходити ми до оцінки того, що
слід позичати, накаже нам необхідність обачности і додержання вимог критицизму в
цій справі. Безоглядне, безкритичне перенесення на наш ґрунт чужоземних ніби
цінностей може бути часто таким самим шкідливим для нашого розвитку, як і
цілковите нехтування їх або замкнення в свої тільки власні межі і здобутки.
Коли будемо керуватись зформульованими вище вимогами, то зуміємо пересадити на
наш ґрунт найцінніші елементи чужоземного знання та досвіду і засвоїти їх з
добрим пожитком нашому народові. Здорові щепи не тільки в світі рослинному, а і
в громадському житті, науковому, культурно-освітньому та політичному є
потрібними, а часом необхідними для буйного розвитку первотного пня.

ВИВЧЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ
Ставлячи завдання вивчити мову того народу, серед якого ми живемо, повинні
одночасно поставити собі за обов'язкове завдання вивчити хоч одну мову з таких:
англійську, французьку, німецьку чи італійську. Нема чого довго спинятись над
доцільністю та пожиточністю засвоєння їх, бо це зрозуміло само собою. Для нас
таке засвоєння є просто необхідністю з погляду культурного, бо одкриє нам
глибокі здорові криниці різноманітного знання, з яких ми справді свій голод,
свою горливість до науки зможемо «здоровою водою» задовольнити. Ми досі
примушені були користуватись для Цього здебільшого російськими джерелами, бо
наші власні, як відомо, навмисне засипались і притлумлювались. Каламутними,
навіть вонючими і нездоровими були ці московські джерела: на протязі віків цілих
отруювались ми ними, засвоюючи нездоровий сморід і гнилизну московської
азіятчини з її рабською покорою або максималістичними тенденціями. Впливом
такого примусового і на протязі віків користування джерелами московської
культури можна пояснити не одну хибу, якої допустились ми в нашому державному
будівництві. Коли тепер, після комуністичних експериментів, криниця московської
культури ще більш засмерділа, то нам з тим більшою жагою слід припасти до джерел
європейської культури і утолити наш голод знання і науки, що його ми завжди
відчували, посилаючи в 17 і 18 віках наших дітей до європейських університетів
або власні огнища для розвитку науки створюючи.
Знання головних європейських мов потрібне нам не тільки для цілей
науково-просвітніх, а ще й для практичних, особливо для комерційних зносин
України з цілим світом, що без знання згаданих мов все буде шкутильгати і шкоду
для нас же самих завдавати. В умовинах незалежности державної Україна стане
місцем частих відвідувань її чужоземцями, що приїздитимуть до нас почасти для
звичайних цілей подорожників, а почасти для того, щоб знайти тут ґрунт для
певних реальних інтересів. В обох випадках наше «без'язи-чіє» вийде з шкодою для
нас. Навпаки, знання нами світових мов сприятиме в майбутньому і тому, що нашу
рідну українську мову уведемо в круг тих мов, знання якої буде потрібним і
необхідним чужинцеві.
Дорогу в цьому напрямку повинна показати наша емі ґрація.

ПРАЦЯ НАД СТВОРЕННЯМ ПЕРЕКЛАДНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нам потрібна перекладна література з різних галузів науки, мистецтва і просвіти.
В творчих змаганнях нашого народу піднятись на вищі щаблі культури, зробити себе
вартим власної держави і чинної участи в міжнародньому житті, наших власних сил,
може, й не вистачить на початку для цього. А проте, коли взяти на увагу велике
 
Наші Друзі: Новини Львова