Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Документ  ::  Тексти > Тематики > Історична

Сучасна українська еміґрація та її завдання

Переглядів: 26410
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
мають мужність визнати їх, щоб надалі їх уникати!

ВІДНОШЕННЯ ЕМІҐРАЦІЇ ДО УРЯДУ
Належимо до нації, що не тільки виборює з тяжкими жертвами і серед надзвичайно
несприятливих обставин міжнароднього характеру власну для себе державу. Через
те, може, не досить цінимо ті придбання, що здобули з обсягу дійсних атрибутів
державности і що становлять собою дійсні ознаки, інтеґрально складові елементи
поняття державности. Не маючи сьогодні території, що Ті окуповано ворожим урядом
і її військом, ми до цього часу зберегли і свій власний уряд з верховною владою,
і своє військо. Уряд в межах можливого виконує свої функції, а через свої
представництва (посольства і дипломатичні місії) дає наочний доказ чужоземцям
організованосте нашої нації і підготовле-ности її до самостійного порядкування
власною державою. Це факт остільки великої ваги для дальшого поступу нашої
справи в напрямку здобуття признання нашої суверенности чужоземцями, що його
іґнорувати або недооцінювати може тільки політичний анальфабет. Тим часом серед
нашої еміграції є чимало недисциплінованих, державно-невихованих елементів, які
не тільки не шанують оцих здобутків національної боротьби на полі державному, а
ще своїм безвідповідальним поводженням і понижують вагу наших придбань на полі
міжнародньому. Хоч гірко й тяжко признатись у цьому, але наше еміґраційне
громадянство — треба правду сказати — часто не давало своєму законному урядові
тієї допомоги і підтримки моральної, якої він не раз од нього потребував і яка
значно скріпила би виступи нашого уряду, перед окремими державами,
організованими зв'язками їх, а то й перед Ліґою Націй. Займаючи в цих справах
вичікуюче становище, ставлячись іноді з певним застереженням до таких виступів,
українська еміграція, чи окремі елементи Ті, ясна річ, шкодили не урядові, а
загальній нашій справі, даючи цим доказ своєї державної нерозвинености і
недозрі-лости. Ледве чи сприяло це поліпшенню нашого становища серед чужинців,
яким може імпонувати тільки організованість, державна дисциплінованість і
одностайність тих, що претендують на власну державність і на признання її
іншими. Брак цієї організованости, роз'єднаність, сепаратні нескоординовані
виступи окремих об'єднань чи груп громадських в справах державних, що вимагають
єдности і конкретизації змагань, міг викликати тільки здивування або шкідливе
для нашої справи легковажне трактування її з боку тих, до кого ці виступи
звертались. Коли серед нашої еміґра-ції почути можна іноді голоси, що
обвинувачують нашу офі-ціяльну дипломатію за порівнюючи незначні здобутки її
роботи, то значну частину вини в цій справі несуть на собі і ті елементи цієї
еміґрації, які або своєю державною невихованістю псували працю офіціяльної
дипломатії, або допускалися просто недопустимих вчинків, що честь і самоповагу
нації, особливо в умовинах еміґрації, понижують. Вчинки добродія Супруна, бувш.
фінансового аґента нашого уряду в Німеччині, що допустився до розтрати державних
грошей і уживав всіх заходів перед чужим урядом, щоб уникнути одповідальности
перед своім; недисципліновані, що нагадують неврастенічне самодурство і
«скакання», б. члена Директорії А. Макаренка перед чужими урядами в різних
справах; політичний шантаж п. Галіна в стосункові до уряду нашого, що моральну
підтримку знаходив з боку окремих осіб (дуже нечисленних, правда) серед
еміґрації, а мав на увазі егоїстичні вигоди ображеної амбіції; недостойне і
непристойне поводження деяких представників української кооперації в справі
державного скарбу і зловживанння урядовими дорученнями (Сербиненко і К-о) з
проволіканням відчитности у витраті державних грошей та одночасним залицянням до
большевиків, щоб кінці у воду сховати,— все це факти, з якими приходиться
рахуватись у загальному підсумкові нашої політичної праці за кордоном, як
такими, що поваги до нас серед чужинців не здобувають, а становище наших
офіціяльних представництв захитують. Ясна річ, що у кожної нації, у кожного
громадянства маються свої «язви», свої здеморалізовані і державне невиховані
елементи, несподіваних вискоків яких не можна передбачити, бо поводженням таких
елементів керує не рівновага, не підпорядкованість державним інтересам, а
політична неврастенія, імпульсивність і почуття безвідповідальности.
З тим більшою суворістю морально здорові елементи нашого еміграційного
громадянства повинні поставитись до подібних «вибриків» несталих і невихованих
осіб еміґрації, як до актів державної недисциплінованости, надзвичайно шкідливих
для нашої справи. На великий жаль, наше громадянство не так чуйно реаґує на
розкладові явища нашого еміграційного життя, тоді як таке ніби потакання з його
боку,— дає привід до дальших безвідповідальних вправ в тому ж таки шкідливому
напрямку. Громадська опінія є великий чинник державного будівництва, і чимало
негативних явищ нашого еміграційного життя і на світ приходить тільки через те,
що ця опінія як слід не організована або занадто млява. Треба свіжого повітря і
ясного світла, щоб розвіяти чад і притлумити безкарність державко
недисциплі-иованих елементів нашої еміґрації. Здоровий розум і почуття обов'язку
перед справою підскаже нашому еміґраційному громадянству, що за цю державної
ваги працю, власне, воно само взятись повинно, бо та рука, що звичайно карає чи
стримує, рука державної влади в сьогоднішніх тяжких умо-винах її пращ досягти
таких пекарних чи недисциплінованих елементів не може. І тому треба тільки
привітати виступи Національного Союзу, який мав, нарешті, горожанську мужність
покінчити з байдужістю до деяких негативних явищ з життя еміґрації і став на той
шлях, куди його давно уже кликало почуття обов'язку перед Батьківщиною.
Коли деякі асоціяції і зв'язки нашого еміґраційного громадянства стали на шлях
консолідації і організованих виступів в справах, що торкаються моральної
атмосфери життя еміґрації, то зрозуміння ними ширших обов'язків, які покладає на
них сьогоднішний стан нашої державної справи, обов'яже їх виявити більше
ініціятиви і енергії в напрямку скооперованої з офіціяльними нашими установами
праці і встановлення контакту в таких заходах, які провадяться ними для тієї
головної мети, що стоїть сьогодні перед українською нацією взагалі, а перед
еміграцією її за кордоном зокрема. Роз'єднаностиі сепаратизму праці тут не може
бути. Той, хто кличе до цього, несвідомо працює над нашим ослабленням і
загибеллю і не дає собі звіту в злочинності свого поводження. І не треба ніколи
забувати, що наша діяльність, все наше сьогоднішнє життя проходить на очах чужих
людей, які з інтересом приглядаються до нас, їм незнаних і невідомих. З деяких
поглядів український еміґрант зумів виробити собі вже добру славу серед
чужинців. І в Німеччині, і в Чехії, і в Польщі, і в Румунії та Болгарії високо
цінять українського робітника, як працездатного, сумлінного, розумного,
знаючого. Про нього говорять, що коли береться до якоїсь праці, то виконує її
чисто, швидко і не тільки для шматка хліба, а й через те, що любить таку працю;
український студент, що вчиться в вищих школах Европи, дивує професорів своєю
горливістю до науки, старанністю і поборюванням труднощів; український інженер,
технік, кваліфікований робітник швидко здобуває собі високу оцінку і довір'я.
Того, хто бував з чужинців в наших таборах для інтернованих, вражає сила духа і
віри нашого старшинства та козацтва в українську державну ідею, лицарське уміння
терпіти, злидні переносити, бути в холоді і без одежі, а разом з тим не тільки
духа не вгашати, а провадити власними силами велику культурно-освітню роботу
серед самих же себе і витворювати певні цінності, не тільки для вжитку таборян
придатні. Все це явища великої ваги, якими розкриваємо перед чужинцями цінні
прикмети нашого національного «я», наших можливостей творчих, реальне втілення
яких ми ілюструємо наочно в наших чинах фізичного чи інтелектуального порядку.
Ці риси ще більше імпонували б чужоземцям, коли б ми в об'явах нашого
громадського життя показали організованість, сконсолідованість і підготовленість
до уміння розумно користуватись тими правами, що формальної санкції їх од
чужинців в справі визнання державної незалежности української нації вимагаємо.
Зуміймо тільки переглянути дотеперішню базу наших стосунків на цьому ґрунті,
підвести баланс нашим придбанням і тоді не зможемо не побачити, як знесилювали
нас зазначені вище явища гуртківства, непідпорядкованости інтересам державности,
непошана примату державного й загальнонаціонального та винесення понад ним
партійного чи групового начала. Не забуваймо ніколи, що в очах цілої України,
підбитої московським ворогом, і уряд, і громадянство, які перебувають на чужині,
є один організм, є щось ціле, збите, зцементоване єдністю державної думки і
сконсолідованої дисциплінованої волі, а не розбіжна, первинна формація, що на
власну руку верховодиться різними комітетами, в поодиноких країнах місцевими
колоніями організованими. Коли б там, на Україні Великій, відчули розбіжність
політичної думки серед нашої еміґрації, брак єдиної волі в праці цілого
громадянства на чужині, то це боляче відчула б наша нація і гостро засудила б
нас за нашу дріб'язковість та малий розум в справах великої і державної
загальнонаціональне» ваги.
 
Наші Друзі: Новини Львова