Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Жанри > Документ  ::  Тексти > Тематики > Історична

Сучасна українська еміґрація та її завдання

Переглядів: 26411
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Батьківщина в цей момент поклала і ретельно за науку взялось, щоб використати
примусове своє перебування за кордоном з найбільшою користю для національної
справи. Цей напрям і настрій серед нашого студентства не можна не привітати:
він свідчить про зрозуміння ним і сучасного моменту в долі нашої державности і
тих завдань, які спеціяльно ставить перед ними програма будівництва української
державности. А програма ця вимагає великої кількости свідомих, інтелігентних і
працездатних будівничих, між іншим, і науково підготовлених до творчої державної
праці. Становище науки на Україні взагалі, а шкільно-наукових огнищ її зокрема,
ось уже кілька років є загроженим, бо большевицька система і на них свою
руйнуючу руку поклала, завдавши великий удар самій можливості функціонування
університетів, інститутів, гімназій тощо. Почасти завдяки цьому спеціяль-ному
«попечению» большевицької влади над долею нашої науки, а почасти завдяки
еміґрації з України за кордон значної кількости її наукових сил, умовини
розвитку там науки погіршали, а одночасно погіршали і можливості нормального
навчання нашої молоді в гімназіях, університетах, інститутах тощо. Коли все оце
взяти на увагу, то матимемо певні браки, недостачі, надщерби і щодо кількости, і
щодо якости тих молодих діячів, що їх за цей час московської окупації видадуть
наші вищі та середні школи. І ці браки та діри знов же ж повинна в міру сил
своїх заповнити емі Грація, власне, молодші елементи її. За всяку ціну
студентство мусить іти до чужоземних університетів, політехнік і спеціяль-них
академій, щоб пройти систематичний курс наук і повернути иа Україну
підготовленими до тієї ролі, яка їх там чекає.
Старші елементи нашої еміґрації повинні в цій справі якнайбільшу допомогу й
матеріяльну й моральну подати молодшим, а останні мусять дати собі звіт в тому
великому обов'язку, що на них падає в цей переломовий період нашої історії, і не
гаяти часу для всебічної підготовки до виконання обов'язку.
Справа навчання нашої студентської молоді за кордоном остільки широка, що
вимагала би спеціяльних, ширше уло-жених міркувань. Тут можна обмежитись тільки
побажанням, зверненим до студентства: учіться, не гайте часу! Візьміть з
закордонних огнищ науки якнайбільше, перетворіть засвоєне і набуте якнайглибше!
Пам'ятайте, що ви відновляєте давню і світлу традицію 16—17 вв. нашої історії _
безпосереднього контакту України з культурними країнами на ґрунті науки і
освіти, а тому додавайте до відновленої традиції і ентузіязму молодечого, і
нашої національної упертости, щоб створити симбіозу емоції і розумової праці,
яка може видати прекрасні і пожиточні наслідки. Для молодої держави нашої
потрібен інженер і аґроном, педагог-навчитель і лікар, дослідувач з обсягу
гуманітарних наук і працівник в дільниці прикладного знання,— скрізь чекає
величезне поле праці.
ПРАЦЯ СЕРЕД НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ — ЕМІГРАНТІВ З УКРАЇНИ
Ставлячи перед собою завдання аґітаційно-інформаційні про наші державні змагання
серед чужинців, перепроваджуючи певну працю над собою для здобуття освіти і
громадського досвіду в цілях найдоцільнішої участи нашої в будівництві
Української Держави, наша еміґрація повинна не забути ще про одне завдання
великої державної ваги. Маємо на увазі перебування за кордоном численної
еміґрації, що територіяльно є українською, а належить до національних меншостей
населення України. Серед цих кругів еміґрації певні елементи живуть ще старими
поглядами та надіями на єдину Росію, гадаючи, що українська справа не може бути
розв'язана в тій формі незалежної Української Держави, за яку ми обстоюємо та за
яку стільки жертв поклали. Згадані елементи часом навіть ворожу агітацію серед
чужинців проти наших змагань провадять, гадаючи, що таке поводження може
безкарно для них минути. Коли діяльність одних з цієї групи пояснити можна
егоїзмом, що часом добре оплачується з принципіяльно ворожих нам кіл (хоч би
авантурника Моркотуна пригадаємо), то негативна позиція інших знаходить своє
зрозуміння просто в ізольованості їхній від нашого організованого життя та в
нехтуванні з нашого боку тієї уваги, яку ми повинні цій групі присвятити.
Завдання української еміґрації в стосункові до них полягатиме в тому, аби
повернулись вони на Україну не явними чи тайними ворогами нашої державности, а
дер-жавно підпорядкованими та чесними громадянами Української Держави. Інтереси
державної педагогіки цього вимагають од нас, незалежно од інших мотивів, ще й
через те, що з-поміж цієї групи емігрантів є чимало різних фахових сил, як-от:
інженерів, техніків, промисловців-фабрикантів, фінансистів тощо, участь яких у
державній будівничій праці була би корисною не тільки там, на Україні, а вже й
тут, на еміґрації,— в тій підготовчій праці, яку емігранти для повороту на
Україну повинні провадити. Додержуючи певного такту, ми могли би ближче до них
поставитись, а далі втягти їх в круг наших плянів, інтересів державних і вже тут
поволі зробити їх чинними в переведенні тієї програми праці, яку накреслено вище
і яку за їхньою участю можна би було де в чому поширити. Завдання це не є
непо-боримим для нас — отже, і його треба на увазі мати в загальній програмі
нашої діяльности на еміґрації. Ясна річ, що піднятись реалізації цього завданння
повинні ті особи чи угруповання наші, які мають більше співзвучних точок і
інтересів з названими групами територіяльно української еміґрації, а тому
скоріше знайдуть спільну мову для установлення зв'язків з ними.
Не виключеною була би можливість, після доконання відповідної праці в стосункові
хоча би до окремих осіб чи угруповань з цієї категорії, практичної участи їх в
деяких справах невідкладної ваги.

ВИДАВНИЦТВО КНИЖОК
Однією з таких справ є організація видання українських книжок. Правда, дещо в
цій справі провадиться нашими видавництвами, що не припинили своєї діяльности за
кордоном, а в міру сил своїх підживляють її. А проте, сказати треба, що в цілому
її не можна не визнати малозадоволь-няючою наші потреби в своїй книжці. Та воно
й не дивно:
наші видавництва не мають великих оборотних капіталів для ширшого розвитку своїх
видавничих операцій; коли ж узяти на увагу, що значний відсоток накладу вони
повинні тримати на складах до ліпших часів, бо ринок збуту виданих книжок через
валютові ріжниці та обмеження в перетран-спортовці їх на Україну є дуже
звуженим, то зрозумілою стане та млявість, яку треба признати загалом за
видавничим рухом нашим на еміґрації. Енергія окремих людей, як проф. Огієнко
(видавництво «Українська Автокефальна Церква») або Є. Вировий («Катеринославське
Видавництво») , часом переборює труднощі і дає доказ, що й з малими грошовими
засобами можна велике діло провадити і значних наслідків осягти, а проте, ці
приклади небагато мають наслідування. Тим часом потреба видання українських
книжок, як зазначалось раніш, набуває значення державної загальнонаціональної
проблеми, і може бути в цьому маштабі доконана тільки тоді, коли еміґрація дасть
собі ясний звіт в тих наслідках, що з сучасного становища видавничої справи
випливають. З огляду на це,— притягнення до цієї справи уваги заможніших кругів
«фінансової», мовляв би, еміґрації, може відкрити для неї певні можливості
реалізації своїх капіталів для справи з комерційного боку певної, але щодо
зисків, то пристосованої до повороту на Україну. В кожному разі, певні
пошукування і енергія в цьому напрямку повинні бути пророблені принаймні
окремими рухливими одиницями нашого громадянства, і не можна думати, що
передчасний песимізм тут був би оправданий.
Очевидячки, що не можна тільки на цих можливостях будувати програму видавничої
діяльности. Згаданий вище приклад успішних зусиль окремих осіб, що з
самопосвятою і незначними засобами уміють значних наслідків доходити, може бути
за вказівку і для праці інших наших прихильників та робітників на полі
видавничої діяльности. Зрозуміння ваги цієї справи, почуття обов'язку перед
Батьківщиною, ініціятива рухлива підскаже певним кругам нашої еміґрації ті
технічно-організаційні засоби, за допомогою яких можна видавничий рух оживити і
таким чином одну з великих потреб нашої національної програми коли не цілковито
задовольнити, то хоч принаймні дещо значнішого в цій справі зробити.
* * *
Організація справи видавництва книжок є остільки справою великої ваги, що
центральні і місцеві об'єднання нашого еміграційного громадянства повинні б
спеціяльний податок на своїх членів покласти і обов'язати їх до виконання цього
обов'язку. Правда, живемо ми в страшних злиднях, не маючи часом засобів
матеріяльних для задоволення елементарних життьових потреб. Та проте, і в таких
умовинах перебуваючи, колективними зусиллями зможемо певних, цілком реальних
наслідків досягти. В наших таборах для інтернованих в цьому напрямку зроблено
чимало цінного. Нехай же приклад наших вояків потягне за собою здорове
наслідування і серед інших груп нашої еміґрації, що в кращих умовинах життя
 
Наші Друзі: Новини Львова