Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 27 лютого 2020 року
Тексти > Жанри > Документ  ::  Тексти > Тематики > Історична

Сучасна українська еміґрація та її завдання

Переглядів: 26296
Додано: 22.02.2003
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
СИМОН ПЕТЛЮРА
СТАТТІ і ДОКУМЕНТИ



СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЕМІҐРАЦІЯ ТА ЇЇ ЗАВДАННЯ


СКЛАД ЕМІҐРАЦІЇ
БОРОТЬБА НЕ ЗАКІНЧИЛАСЬ!
НАДІЇ НА ЕМІГРАЦІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО
ЗАГАЛЬНІ ЗАВДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІҐРАЦІЇ
ВІДНОШЕННЯ ЕМІҐРАЦІЇ ДО УРЯДУ
КОЖЕН ПОВИНЕН ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ СПРАВИ
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИСТУПІВ ПЕРЕД СВІТОМ В СПРАВІ НАШИХ ДЕРЖАВНИХ ДОМАГАНЬ
ПРАЦЯ В ОКРЕМИХ ДЕРЖАВАХ
ПРАЦЯ СЕРЕД МІЖНАРОДНІХ НАУКОВИХ ОБ'ЄДНАНЬ
УЧАСТЬ В ЕВРОПЕЙСЬКІЙ ПРЕСІ І ЖУРНАЛІСТИЦІ
ОРГАНІЗАЦІЯ ЛЕКЦІЙ НА УКРАЇНСЬКІ ТЕМИ
БОРОТЬБА ПРОТИ «ВЕЛИКОЇ ЄДИНОЇ РОСІЇ»
БОРОТЬБА ПРОТИ ІДЕЇ ФЕДЕРАЦІЇ
БОРОТЬБА ПРОТИ ОКУПАНТСЬКОГО УРЯДУ
ВІДНОШЕННЯ ДО ПЕРЕКИНЧИКІВ
УМІЙМО ШАНУВАТИ ЧАС!
ВИВЧЕННЯ МОВИ ТОГО НАРОДУ, СЕРЕД ЯКОГО ЖИВЕМО
ВИВЧЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ
ПРАЦЯ НАД СТВОРЕННЯМ ПЕРЕКЛАДНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В СПРАВІ ПЕРЕКЛАДІВ
ПРАЦЯ НАД СТВОРЕННЯМ ОРИГІНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРІВ ПРО КРАЇНИ, ДЕ ПЕРЕБУВАЄМО
ЗБИРАННЯ КНИЖОК, ГАЗЕТ І ІНШИХ ДРУКОВАНИХ МАТЕРІЯЛІВ ДЛЯ НАШОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ
БІБЛІОТЕКИ
АРХІВНІ ПОШУКУВАННЯ
ПРАЦЯ НАД ЗАСВОЄННЯМ НАУКОВИХ УДОСКОНАЛЕНЬ
ЗАОПІКУВАННЯ ІНТЕРНОВАНИМИ
ЗАОПІКУВАННЯ СТУДЕНТАМИ
ПРАЦЯ СЕРЕД НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ — ЕМІГРАНТІВ З УКРАЇНИ
ВИДАВНИЦТВО КНИЖОК
ЗАХОДИ БІЛЯ ВЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕМІГРАЦІЙНОГО ГРОМАДЯНСТВА



Українська еміграція опинилась після переходу українського війська через р.
Збруч 21 листопада 1920 року у великому числі поза межами своєї Батьківщини. В
одній тільки Польщі нашої еміґрації з Великої України не менше, ніж 35 тисяч.
Кількість українців, що примушена була покинути Рідний Край одночасно з
Московською Добровольчеською Армією, так само доходить до ЗО тисяч. Коли додати
до цих чисел тих українців, що емігрували до Румунії, а також і тих, що на
протязі 1921 та 1922 років вивтікали з України за кордон, то загальне число
українських еміґрантів не буде перевищувати поважну цифру — 100.000 людей.
Опинившись за кордоном, еміґрація українська не могла притулку собі знайти в
одній якійсь країні, а тимчасово, аж до повороту на Батьківщину, мало не по
цілому світу розселилась. Найбільше число еміґрантів наших осіло в державах
сумежних з Україною, а саме в Польщі та Румунії, а також в Болгарії. Поважна
кількість їх і в Сербії розташувалась. Маються значні колонії
еміґрантів-українців в Чехо-Словаччині, в Туреччині, Німеччині та Австрії. Менші
колонії в Угорщині, Франції, Бельгії. Хвилі української еміґрації докотилась і
до Єгипту та Америки, як Північної так і Південної, бо чимало наших примусових
виселенців опинилось аж в Арґентіні, Канаді, Бразілії, Північних, Штатах
Американських тощо.
Переважаюча кількість української еміґрації — це люди української
національности. Менший відсоток припадає на громадян України інших
національностей: жидівської, польської та найменше всього московської.

СКЛАД ЕМІҐРАЦІЇ
З певного погляду всю еміграцію з України поділити можна на дві основні групи.
До першої належать військові — старшини і козаки, що перебувають тепер згідно з
законами та міжнародньою практикою в умовинах інтернування в спеціяльних таборах
чи обозах («лагерях», по-московському кажучи). Є такі табори в Польщі, Румунії.
Значна частина інтернованих наших вояків, постійно або спорадично, перебуває на
різних «роботах». Почасти цими роботами інтерновані самі собі хліб добувають;
почасти ж з їхньої праці користуються уряди або окремі особи тих держав, де
інтерновані притулок собі знайшли. Згадані «роботи» провадяться «спілками» —
партіями; певна частина інтернованих, що беруть участь в «роботах», працює
поодинці, самотужки. Здебільшого умовини праці інтернованих вояків тяжкі, а та
енергія, яку вони затрачають під час робіт, відповідною нагородою не
скупляється: наших інтернованих робітників визискують дуже, хоч і дуже
вихваляють та цінять за їхню працездатність і велику сумлінність. Треба
зазначити, що наші інтерновані вояки — і ті, що в таборах сидять, і ті, що по
різних «роботах» поневіряються, більш-менш заховали свою організованість,
утримують тісний зв'язок поміж собою, одне одному з посліднього допомагають і
кожної хвилини можуть стати організованими до повороту на Україну. Спільно з
козаками перебувають старшини, навіть разом з ними в партіях на роботах
працюють, не кажучи вже про те, що вкупі з ними гірку долю й недолю в таборах
ділять.
До другої групи належать різні цивільні елементи української еміґрації: бувші
урядовці та співробітники українських державних установ — звільнені тимчасово в
довготерміновий відпуск, взагалі громадяни Української Народньої Республіки, що
разом з військом її залишили Батьківщину, не бажаючи наражати життя своє на
небезпеку під московською окупантською владою, робітники, купці, промисловці
тощо. Серед цієї групи мається чимало людей різних про-. фесій: є професори
університетів, гімназій, семінарій, є літератори, адвокати, артисти, малярі,
інженери, техніки, професійні кваліфіковані робітники тощо. Деяка частина
еміґрантів цієї групи знайшла собі заробіток у чужих країнах відповідно фаху
своєму і заробляє не так уже злиденно, але більшість в дуже скрутному становищі
перебуває, почасти через те, що не може, через незнання чужих мов, до місцевих
обставин приспособитись, а почасти через перепродукцію на різних ділянках знання
і праці місцевих сил.

БОРОТЬБА НЕ ЗАКІНЧИЛАСЬ!
Вся українська еміґрація опинилась поза межами своєї Батьківщини через те, що не
захотіла залишитись під ворогом, який оружною силою та підступом підбив під себе
нашу Україну. Цим ворогом є Москва з її сучасним кому-иістично-большевицьким
урядом та поставлений од цього уряду так званий уряд Совєтської України (на чолі
з румуном-болгарином Раковським). Уряд Совєтської України є неправний, силою
багнетів над народом нашим поставлений. Править він та порядкує на Україні
тільки через те, що спирається на озброєну чужоземну московську армію та різні
«чека», «особполитотделы» (большевицькі шпигунськожандармські установи), які
розстрілами, тюрмами, примусовими тяжкими роботами та виселеннями в московські
губернії тероризують, залякують і пригноблюють наш народ. Пануючи над нашим
народом проти волі його, Москва та наймити її і пахолки, що в українському
большевицькому уряді участь беруть, добре знають, з якою великою ненавистю
ставиться до них все населення України та як воно жде, не діждеться того
радісного дня, коли прийде сподівана воля і настане час розплати за все, що
заподіяв лихого чужоземець москаль народу українському. Страх цієї кари, почуття
небезпеки та розплати за десятки тисяч розстріляних, закатованих, за спалені
хати, за розграблене різними реквізиціями і «продналогами», чи «розвьорстками»
майно народне примушує московську владу з її українськими наймитами ще більше
притискувати наш народ і в тяжкій неволі його тримати. Та яким тяжким не є
становище українського народу під чужою окупантською владою, він певен, що влада
ця довго не продержиться, а чи буде силою скинена з свого панування, чи сама
 
Наші Друзі: Новини Львова