Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 19 листопада 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Тем О'Шентер

Переглядів: 4065
Додано: 12.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ТЕМ О'ШЕНТЕР

Почвар і упирів ця книга повна.
Гевін Дуглас


Коли із міста на смерканні
Ідуть рознощики останні
I, спрагу чуючи, гуртом
Спішать сусіди до корчом;
Коли заходить ніч - і всюди
Шляхами йдуть і їдуть люди,
I над коновками у нас
Так весело минає час,-
Тоді ніщо нам довгі милі,
Твань, рівчаки й мости похилі;
Ми забуваєм хату, де
Нас непривітна жінка жде,
До темної подібна хмари,
I береже свій гнів для свари.

Так, з Ейра їдучи конем,
Колись гадав сумлінний Тем.
(Ейр - місто, славне над містами
Своїми хлопцями й дівками.)

О Теме! Чом же ти забув
Те, що од жінки вранці чув?
А Кет казала - ніде діться,-
Що ти ледащо і п'яниця;
Що, буцім, в ярмаркові дні
Не прохмеляєшся з гульні;
Що, як у мельника буваєш,
Так і останнє пропиваєш;
Що, як коня свого куєш,
I з ковалем гуляєш теж;
Що й свято дурню ні по чому;
Що п'єш коло святого дому;
Що ти доп'єшся, поки десь
У річці втопишся, як пес;
Що вхоплять дурня серед ночі
У Алловеї поторочі.

О жіночки! Як жаль мені,
Що ваші речі напутні
Ми так не любим вислухати -
І забуваєм, ледве з хати!

До повісті ж: у вечір той,
В корчму забрівши, наш герой
Сів перед вогнищем веселим
I пінним утішався елем.
Був з ним і Джон, веселий швець,
Друг найвірніший і питець;
Його наш Тем любив, як брата,
I пив із ним у будні й свята.

Під пісеньки, під жарти й сміх,
Для Тема час так швидко біг!
Щодалі ель йому смачнішав;
Щодалі більше сміливішав
Тем із шинкаркою; а Джон
Хазяїну розгонив сон
Оповіданнями чудними;
Той гучно реготав над ними.

Хоч бив у вікна град з дощем,
Про те не думав зовсім Тем!

А що ж Турбота, де поділась?
З досади в кухлику втопилась!
Летіли хвилі, як летять
Із медом бджоли. З ким зрівнять
Героя нашого? Підпивши,
Він за усіх владик щасливший!

Та щастя - наче мак, що вмить,
Лиш доторкнешся, облетить;
Або як ті сніжинки білі,
Що у холодній тануть хвилі;
Полярне сяйво схоже з ним,
Що пропадає, наче дим.
I сяйво райдуги прекрасне,
Що серед хмар так швидко гасне.

Хто спинить часу течію?
О Теме, в дальню путь свою
Лаштуйся і сідлай шкапину!
В цю темну і страшну годину,
Як ні душі нема в полях,
Тем виїздить один на шлях.

Назустріч дув страшний вітрище;
Котився грім все нижче й нижче;
Дощ припускав; холодний змрок
Ковтав зигзаги блискавок;
В таку годину - кожний знає -
Сам сатана в полях гуляє.

Та на своїй кобилі Мег
(Найкращій між її колег),
Не боячись дощу і грому,
Одважно по шляху грузькому
Прямує Тем наш. То чимдуж
Він проти вітру капелюш
Придержує, а то під носа
Мугиче пісеньку та скоса
Навколо зирить, стереже,
Щоб не підкравсь упир. Уже
Він бачить церкву, де щоночі
Кричать сичі і поторочі.

Тем саме перебродив брід,
Де змерз колись рознощик-дід;
Де Чарлі, із бенкету йдучи,
Біля берези вбився з кручі;
Де немовлятко в осоці
Задушене знайшли стрільці;
Де серед терну, край загати,
Повісилася Менго мати.

 
Наші Друзі: Новини Львова