Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 08 грудня 2019 року

Два собаки

Переглядів: 3647
Додано: 12.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ДВА СОБАКИ

У тій долині, що ім'я
Старого Койла-короля
Ще береже, ясної днини,
Післяобідньої години,
Гуляючи, в один байрак
Зійшлось двійко сільських собак.

Один був Цезар. У палаці
Прийшлось рости цьому собаці.
По шерсті, вухах - по всьому
Пізнав би кожен у ньому
Поріддя острова, що здавен
Тріскою у рибалок славен.

Носив ошийник він різьблений -
I, значить, шляхтич був і вчений,
Але цей пес, на диво всім,
Пишався зовсім мало цим.
Він не тримався звичок панських
I лащився до псів циганських.
Біля млина чи церкви - скрізь
Який би пес йому не стрівсь,
Він з кожним радісно вітався
I біля кущиків спинявся.

Із простих другий був собак.
Веселий парубок-співак
Його любив - і з примхи завжди
Люатом звав його, узнавши,
Що був такий собака в нас
У давні дні, в забутий час.

Цей пес розумний був на диво;
Служив незрадно й неліниво.
Його веселий, щирий ніс
Йому знаходив друзів скрізь.
Він мав на грудях білу смужку,
Мав спину, як м'яку подушку,
А загнутим своїм хвостом
Вимахував, як помелом.

Їх приязнь кожному у вічі
Одразу впала б. Раді стрічі,
Пішли вони нюшить кругом;
За мишею чи ховрахом
Ганялися й боролись, поки
Собі як слід нам'яли боки.
Захекавшись, горбок знайшли,
Гарненько сіли - й завели
Розмову про діла й пригоди
Уславлених \"царів природи\".


Цезар

Частенько дивувався я
На бідних псів тяжке життя.
Коли ж я до людей звертався,
Я ще частіше дивувався.
Свої доходи із селян
Безжалісно стягає пан.

Спить до обіду на перині;
Подзвонить - слуги і слугині
Біжать; гукне - стоїть ридван.
Він витягає свій гаман,
Що й хвіст мій куций проти нього,
Де повно золота самого.

Всі слуги ходять, як дурні,
Печуть і варять цілі дні -
I хоч несуть спочатку вгору,
Але стає для всього двору
Тих соусів і фрікасе...
А скільки коштує те все!

Хоч недотепа він ледачий,
А їсть і п'є наш доїжджачий
Куди смачніше од селян,
Що обробляють панський лан.
А чим же наймит наш обіда?
Про те один Всевишній віда.


Люат

Це правда: доля нелегка
У селянина-бідняка.
Він день у день рови копає,
Б'є ломом, камінь добуває...
Та як не тяжко, а щодня
Він цим нестатки проганя
Од жінки і маленьких діток:
Хоч невеликий, а прожиток.

А як опиниться в біді -
Слабий, без хати - що тоді?
От тут-то, бідному, здається,
З сім'єю згинуть доведеться.

Та диво в тім, що цей бідняк,
Хоч їсть і п'є Бог знає як,
Все ж задоволений з усього -
Й ростуть здорові діти в нього.


Цезар

А скільки терпите весь час
Ви од панів знущань, образ!
Адже нещасні хлібороби
Для них не кращі од худоби;
Вони гордують бідняком,
Як я - смердючим борсуком.

Як наїжджає суд до пана,
Тоді-то вам усім догана!
Як лають, як паплюжать тих,
Хто оплатитися не встиг,
 
Наші Друзі: Новини Львова