Тексти
>
Тематики
>
Філософія
::
Тексти
>
Жанри
>
Есе
Купе Батьківщини
Прощаюся з Темним у закутку його Історії. Миші повиходили і прокапали піл мозку сльозами.
Сумно, панове, але кому пояснювати, що мені в Школу потрібно! Справжню Школу, не придуману вчителицями і міністровими панів-зайдів. Пройдуся Лабіринтом Історії, вирішую, можливо, десь і знайду. Хоча надії мало, та вибираю напрям – навгад, повинно пощастити.
Вірю без Завіту, хоча ніколи не пояснював цього стану душі, та в літературі пробую бути відкритим. Без Віри – нікуди не втрапиш!
Закриваю очі й медитую на предмет знаходження вказівника, що тримає напрям Світлого Виходу. Знаходжу, йду. Обминаю дві дірки незрозумілого спрямування, спотикаюся на якомусь горбі й входжу в тунельний перехід всього сущого в інше суще, що десь там під копчиком з’являється, як у Біблії.
.....