Тексти
>
Жанри
>
Есе
::
Тексти
>
Тематики
>
Художня
ГОРА НА кам’янищі України
Його носило видноколами Слова. Йшов Кам’янищем Долі України – переступав босоніж із кАменя на кАмінь, вибираючи валуни. Поранені ноги пекло вогнем Слова, і не було каменя, який би їх остудив – у кожному Сонце ночувало.
Кам’янище заглядало йому в Душу, випікало в її горнилі Буханці Хліба, які вічно берегли Любов поета до Отчої Землі, і він не міг ними насититися – у кожному Гіркота жила.
Вона громадилася у закутках свідомості – заповнювала Горизонт і ставала горбами і горами. Він бачив там, у безвісті, свою Гору і жадав її Вершини так невблаганно, що несамовитів у нескінченній ході до її світлого Образу.
Хтось називав Його Гірним, і Він приймав цей виклик власній свободі за Долю, розділену Україною на Синів і Дочок, яким належало за життя здолати присуд Вишнього, щоб звільнит .....