Тексти
>
Жанри
>
Есе
::
Тексти
>
Тематики
>
Художня
Коли ВІН солив Небо України
Коли ВІН солив Небо України, падали рясні Дощі й розчиняли Сіль у гіркі Сльози. Сльозопад був такий дзвінкий, що Вітри перемін забилися в напірники барокових перин і спостерігали з острахом за Народом, який поливав Слізьми обшир Країни, щоб Чорноземам життя не здавалося солодким. Чорноземи, у відповідь, так обіймали обрії людського Мислення і так ніжно тулилися до людських Сердець, що ті готові були навколішки орати чудо-землю, щоби та не покидала їхнє Поле.
Поле завжди мало той самий контур, що нагадував обриси Неньки України. Воно тулилося до кожного зболілого й спраглого справжньої любові з такою силою, що побороти її не могли жодні Воріженьки. І Воріженьків так само любили, як і Поле. Вони були одного Поля Ягоди, і ради на те не було інакшої, хіба що випити з ними чарчину-другу н .....