Ввійти Зареєструватися

Література :: Олеся Садова

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

Ваше слово скрадається тихо у серце.
Пригортається м’яко і трохи несміло.
І чогось таки бракне: повітря чи речень.
Мовчите, а душа аж від того замліла.

І скупий на громи дощ дрібоче у вікна,
Шось шепоче про літо уже перестигле.
Мовчите. Може Мить. А насправді вже вічність,
Що зайти на хвилинку в минуле не встигла.

І тоді я собі зізнаюся відверто,
Що давно так навзаєм ні з Ким не мовчала.
Ваше слово скрадається тихо у серце.
І від того душа піднімає забрало.


.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...