Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Слово
Ваше слово скрадається тихо у серце.
Пригортається м’яко і трохи несміло.
І чогось таки бракне: повітря чи речень.
Мовчите, а душа аж від того замліла.
І скупий на громи дощ дрібоче у вікна,
Шось шепоче про літо уже перестигле.
Мовчите. Може Мить. А насправді вже вічність,
Що зайти на хвилинку в минуле не встигла.
І тоді я собі зізнаюся відверто,
Що давно так навзаєм ні з Ким не мовчала.
Ваше слово скрадається тихо у серце.
І від того душа піднімає забрало.
.....