Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 26 січня 2020 року

Фараони

Переглядів: 30386
Додано: 27.04.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 1
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Т а р а н — завідуючий механізацією.
О д а р к а — його дружина.
О н и с ь к о — бригадир.
У л я н а — його дружина.
А р и с т а р х — бухгалтер.
Г а н н а — його дружина.
О в е р к о — завідуючий птахофермою.
К о р н і й — колгоспний сторож.
Г р и ц ь к о — обліковець.
К а т е р и н а — доярка.
О л е н а У с т и м і в н а — дружина голови колгоспу.
П а в л и к — виконавець.

ДІЯ ПЕРША

КАРТИНА ПЕРША

Ніч. На сцені напівтемне. Подвір'я Т а р а н а. Між двома деревами прив'язано
гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пісню — співають чоловіки різними
голосами, невлад:
Гей, наливайте повнії чари,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося.
На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к о. Всі
напідпитку. Зупиняються біля подвір'я Т а р а н а. Т а р а н — огрядний чоловік
у хорошому костюмі, вишитій сорочці. Кашкет зсунувся набік. Рухи повільні,
ліниві. О н и с ь к о вдягнений простіше, але теж добре. Без кашкета, чуб
скуйовджений. Під час розмови жестикулює, ніби ловить долонями власні слова. А р
и с т а р х — товстелезний, з великим животом, у солом'яному капелюсі. Комір
сорочки розстебнутий, піджак тримає на руці. О в е р к о — щуплий, рухливий,
кожне слово супроводжує відповідним жестом.
А р и с т а р х. Що не кажіть, а нас таки доля, хлопці, не цурається.
О н и с ь к о. Не цурається, прямо під ручки з нами ходить. Живемо в достатку!
А р и с т а р х. Живемо в достатку!
О н и с ь к о. В достатку!
О в е р к о. Як оті вареники — із сметани та в масло...
А р и с т а р х. В керівництві ходимо!
О н и с ь к о. Ходимо.
О в е р к о. На велоролерах їздимо.
Т а р а н. На моторолерах!
А р и с т а р х. Люди нас шанують!
В с і. Шанують.
О в е р к о. І начальство поважає!
А р и с т а р х. А тут — тр-р-р!
Т а р а н. Чого ж тр-р-р?
А р и с т а р х. Кажуть, “собівартість” у нас наче “висока”, з механізацією
“слабкувато”... Вчора нашому голові дуже різко сказали в районі: “Якщо так і
надалі буде, то...” (жест), мовляв, усіх нас чекає коліно... (Жест).
Т а р а н. Що ж, по-їхньому, наші трактори за горобцями ганяються?
О н и с ь к о. Працюють же!
О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять — і знову... Др-р-р... (Уявляє себе за
кермом).
Т а р а н. Не все ж і на техніку покладати. А живі люди нащо? Ентузіазм? Де
неуправка буде (хихикнув), на жінок піднажмемо.
О н и с ь к о. Жінки будь-яку механіку замінять.

Сміх.

Т а р а н. Ще й як замінять! Жінки — така техніка, що ні тобі амортизації, ні
запасних частин, ні капітального ремонту...
О в е р к о. Добірне товариство! Я так розумію: переключимо жінок на підвищені
швидкості! І собівартість знизимо.

Всі зайшлися сміхом.

А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусіде!
О н и с ь к о. Давайте, хлопці, на радощах “Рушника” втнемо. (Затягує). “Рідна
мати моя...” (Фальшивить). Затягуй, Аристарше!
А р и с т а р х. Не можу. В сон кидає. Покотимо, Оверку, додому!
О в е р к о. Покотимо! На добраніч! Дасть бог день...
А р и с т а р х. Дасть бог і чарку...

Пішли.

О н и с ь к о. І ми по хатах, чи що?
Т а р а н. Добре тобі, Ониську! Прийдеш додому, вицідиш глечик квасу для
прохолоди, простягнешся під яблунею, жінка мовчки чоботи з тебе зніме, подушку
підіб'є — і спи собі на здоров'я! А тут... (Безнадійно махнув рукою).
О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жінку треба!.. Моя теж така була, а тепер
хоч до рани прикладай. А ти — ліберал!
Т а р а н. Я ліберал! (Б'є себе в груди). Я ліберал?! Ні, брат! Я вже твердо
вирішив — досить!.. (Таємниче). Кину я свою Одарку! Кину — і край!.. Не до пари
вона мені. Дівкою ще наче личила, а тепер занехаялась, постаріла, теплого слова
не почуєш від неї. Тільки гир та гир. І по господарству порядку немає, і на
роботу ніколи не вийде. Р-р-розведусь!..
О н и с ь к о. Розійтись — не штука. Тільки ж мороки до дідька, та й витрати
неабиякі...
Т а р а н. Яка морока? Ти газети читаєш?
О н и с ь к о. Само собою...
Т а р а н. Читаєш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожній же газеті пишеться, що
хтось “порушує справу про...”. (Жест). Та це ж по району... А в області? А в
республіці? А в Союзі?.. А на планеті?.. Мільйон мільйонів — і нічого... Да...
О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тільки чужого собака кусає — тобі не боляче,
а на самого комар сяде — вже і руками махаєш.
Т а р а н. Ні-чо-го!.. Треба, так і я помахаю.
О н и с ь к о (подумавши). Я чув, і голова наш не мириться з жінкою і теж
помишляє про... (Жест).
Т а р а н (радісно). От бачиш! Хто раніше, хто пізніше — всі, брат, до цього
дійдемо! Це тобі не старий режим!..
О н и с ь к о. Мо', й таке буде...
Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собі на здоров'я. А то ж ні. Хату
поставив, як дзвін, — три кімнати. Хліб — ще позаторішній лежить. І сало, і до
сала... Електрика цілу ніч світить. (Махнув у бік стовпа). Із області по
знайомству цілого радіокомбайна припер, хоч так грай, хоч пластинки став. Живи
під музику та чоловіка голуб, так ні... (Голосно гикнув). Хвилька нічого не
підсипає в горілку? Щось мені той... (Жест).
О н и с ь к о. Гріх наговорювати! Дванадцятий рік беру в неї — і кращого
самогону для здоров'я не пам ятаю...
Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотів тобі сказати? Ага, згадав.
Добре жилось єгипетським фараонам... Я десь чув, що жінки кожного ранку ноги їм
цілували...
О н и с ь к о. Ще й як цілували! Фараони, брат, уміли своїх жінок у руках
тримати.
Т а р а н. Молодці фараони!
О н и с ь к о. Щось і мені, той, цинком відганяє... Мабуть, Хвилька нові труби
поставила... Цс-с!.. Наче хтось іде... Заховаємось?
Т а р а н. Хіба хочеш — треба...

Відходять, присідають за тином. По дорозі йде сумна Катерина,
 
Наші Друзі: Новини Львова