Ввійти Зареєструватися

Література :: Олекса Палійчук

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

Джерело: "Іконостас", 2001

Урозтіч кинулись ріднесенькі слова –
ховаються від мене та ще й дражнять.
І так покірно спорожніла голова,
немов чужа, немов якась несправжня.
Але дарма, нехай хоч трісне лоб,
я нагадаю вівцям, де їх ждуть пенати:
як той страшний, осліплений циклоп,
знов буду люто кликати-шукати...
Ах, що за драма?! Годі вже виття!
Одвіку всі ми, як сліпі крижини,
незграбно крутимось у течії буття,
ламаємось і танемо щоднини.
Спасибі, Доле,- хоч за те,
що не поставила мене ти на коліна,
що в серці пишно і кривависто цвіте
священне дерево життя – Вкраїна.

.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...