Тексти
>
Жанри
>
Поезія
::
Тексти
>
Тематики
>
Художня
ЗНАЮ
Шануймося, бо ми того варті!
Народне.
Я встиг побачити у мареві століть
твоє сумне обличчя, Україно,
та як тебе чужа терзала хіть –
і кров твою пила, й туманила розтлінно.
Ти плакала під стогін кобз і лір,
та рідко йшла на поклики героїв:
нікчемний пес, облудний лицемір
тебе перстом смирення заспокоїв.
І ось уже прийшла година та,
коли на щедрому твоєму полі
уздрівши тільки висторчаки голі,
розреготалась чорна Сміхота.
Що ж, приз у Долі виграє не всяк:
хтось на коні, чиясь конячка мертва,
і – переможно б΄є крильми хижак,
у пазурях його конає жертва…
Та Бог недовго терпить хижака,
недоторканних в Господа немає.
.....