Тексти
>
Тематики
>
Художня
::
Тексти
>
Жанри
>
Поезія
ПОЛЕ НЕОЗОРЕ
Джерело: "Іконостас", 2012
Господар найбіднішої могили,
він тихо виринув з-під лемеша,
в кублі верет напівзогнилих,
колись людина, організм, душа.
…Яріло сонце, кпилася зозуля,
та я вже сліп і тужно ціпенів:
із мороку пливла гримуча сфера,
куля,
у ній кишіло від сердець, голів.
Тут бій кипів, жахались окупанти,
тут, пам'ятаючи молитву і наказ,
тримали небозвід приречені атланти,
і дикий біль трощив їм кожен м'яз.
Чи є сини, чи будуть знов охочі?
Коли, які прийдуть нові літа? –
здіймались їх налиті кров'ю очі,
на кволий шепіт в'янули вуста...
І зойкнув я, і пальці стис холодні:
мій розум божевільно шаленів,
душа моя волала до безодні,
а погляд у безмежжя пломенів.
.....