Останній з могікан
Останнiй з могiкан
З циклу
Я його зустрiчав уже не раз i не два, безперечно,
Зазирав пiд дугу, пiд задуху масного пенсне.
Нiби дух потойбiчний зустрiнеться, вклониться гречно,
Нiмо шляпу пiднiме i чемно мене обмине.
А удома один, як моремух, сидить серед моху,
Потемнiлi вiд цвiлi сторiнки старого горта
Й, живучи в величезну двадцятого вiку епоху,
Вiн од неї верта, вiн не бачить у нiй нi чорта.
Час вiд часу рвучись в iдеали з тортур гемороїв,
Вiн сидить, нiби крук, не пускаючи "зброї" iз рук,
Мiж томiв анахронiй, з марою забутих героїв,
В рукавичках, що з ними збирався у похiд Мальбрук.
Щоб триматись поверхнi, вiн робить останнi зусилля,
В живоплоти робiт заплiтається скромно, я .....