Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 26 червня 2019 року
Тексти > Тематики > Дитяча  ::  Тексти > Жанри > Казка

Легенда про юну Весну :

Епiлог

Переглядів: 2476
Додано: 22.03.2012 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сонце мало визирнути з-за виднокраю за лiченi хвилини. Небо вже бачило його, море вже бачило, та не бачили люди. Всю ϊхню увагу поглинала сова, що одним оком слiдкувала за друзями.
- Але Лаолант так i не знайшов дочку, сонце обернулося на червону зiрку i бiльше не зiйшло, а мiста змертвiли, - закiнчив замiсть вожатого птах. - Досить блукати свiтами, навiть кiстки ϊϊ змiшалися iз землею. Ходiмо зi мною, Лаоланте, в зачарованiй долинi ще не скiнчилась осiнь.
Лаолант зробив крок до сови, та Христина вчепилася в його руку, не вiдпускаючи.
- Ти збрехала! Ти сказала: вiн помре, але вiн з нами!
- Дурненька дiвчинко, вiн давно помер, i в свiтi, звiдки вiн родом, свiтанок не настав.
- Нi, - прошепотiла Анжела i скрикнула: - Нi! Ми були там, ми бачили, .....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова