Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 23 липня 2019 року
Тексти > Жанри > Казка

Народні казки :

Вірша про Кирика

Переглядів: 5602
Додано: 28.04.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ВІРША ПРО КИРИКА

Що ся стало на Волині в Овруцькім повіті?
Таке чудо, якого ще не було на світі.
Слухайте, люди уважні! Хоч мова не гладка,
Але очевиста правда, як вивинув з платка.
В однім селі между бором — там же тече річка, —
Хрест зелений і святого Івана капличка.
Дворець красний, в нім розкішне дідича
мешкання,
Маючого над мужиками правеє владання.
В тім селі стоїть і церков благочестивая,
Там священик бородатий, попадя гладкая.
В тім же селі був мужик бідний, Кирик звався,
Робив щиро, та нігди добра не діждався.
Мав він жінку пузатую і дитя малеє,
Но в бідноті і недузі ще було слабеє.
Серед літа, в час гарячий, пан зайняв на жнива.
Нещасному Кирикові померла дитина
В таку пору, що немає ні грошей, ні хліба.
Він упав на коліна, став голосити —
Треба домовинки і похоронити.
Пішов Кирик до сусіди помочі шукати,
Але в цілім селі ніхто не хтів послухати.
Кирик сльозно заплакався, сплеснувши руками:
Дізнався він, яка любов межи сусідами.
Пішов іще до попа, упав на коліна:
\"Помилуй мя, о чесний отче! Померла дитина
В такий час, що нема ні грошей, ні хліба,
А нещасному чоловікові велика загиба.
Змилуйтеся! Учиніте, зараз дитину схороніте,
Заплату, яка слідує, до осені пождіте!\"
Піп струсив на Кирика бородою:
\"Що ти баєш, сучий сину! Я ж тобі слугою?!
Коли не маєш чим платити,
То ти мені можеш кілька днів косити,
Твоя жінка може піти на лан жати люб в'язати. ,
Чи ж я маю твої плати до осені ждати?\"
Рече до нього Кирик: \"Не можу, чесний отче, бо
час не до того:
Я сам вдома, єдинак не маю нікого,
Треба панщину відбути, як в панські власті,
Собі треба так же дбати, аби марно зовсім
не пропасти\".
Скочив піп, пхнувши ногою:
\"Я не можу згодитися з тобою!\"
Піп поміркував губою,
Вдарив в шию кулаком: \"Не говори довго зі мною!
Не маєш чим заплатити і не хочеш робити?
А я ж тобі чорта дарма буду хоронити?!
Ти машельник, плут, бродяга, гультяй і п'яниця.
Твоя жінка — ледащиця, б...дь, слободильниця
І лежуха. Для того у вас нічого нема і не буде.
Щоб такії випропадали лукавії люди!\"
Нарешті піп пхнув Кирика в шию і у спину:
\"Пашов вон ти, негідний! Ти, проклятий сину!\"
Кирик на нещасну долю нарікає,
Ходить, блудить, сльози проливає.
Пішов з плачем до дідича. Аж дідич його вздрів,
Питається: \"Чого зажурився?
Для якої речі?\" Кирик свою причину сказав.
Дідич над ним ужалився, таку раду дав:
\"Коли не знають тебе люди, піп не хоче знати,
Сміло можеш сам своє дитя поховати\".
Той прийшов додому. Що з біди робити?
Бере рискаль і лопату, іде на могилки та й зачав
значити.
Аж приходить к ньому старець — борода сивая,
йоломок ясненький, одежа красная.
\"Помогай біг, чоловіче! Що хочеш діяти?\"
Рече старик до Кирика: \"Чи не думаєш ямки
копати?
Стій, небоже, тут твердо буде,
Нехай в тім місці копають кріпші люди.
Отут, в сій долинці, починай копати, тут м'якше
копати.
Будеш мене благодарити а довго мене пам'ятати\".
Пішов старий. Кирик хутенько до копання взявся,
Аж, недовго копаючи, до котелця з грішми
дібрався.
Витягає наверх, що має сили,
Відкрив, глядить, аж там самі карбованці білі!
Тягне, що має моці, зніс руки, вліпив в небо очі,
Кінчив ямку, потім побіг додому охоче.
Свої гроші в комору впровадив.
Жінці гучний обід розпочавши,
Взяв в аренді спуст горілки, сам напився,
По великих трудах кріпко покріпився.
Хліба, м'яса, пива, меду придбав додому,
Є що їсти-пити, аби було кому!
Жінка цілу ніч не спала: то пекла, то варила,
Всіх сусід завидливих здивила.
Кирик схопився раненько, тоже мало спавши,
Побіг сейчас до попа, в карман гроші взявши.
Зайшов з добрим резоном, став сміло питати:
\"Чи мно треба, отче чесний, на молебень дати?
А до того я би-м хотів з паламарем, з хрестом, зо
всім братством моє дитя поховати\".
Пін дивиться на Кирика і рече до нього; \"Чи ти
впився,
Чи з великої мудрості скрутився?
А коли ти не жартуєш, но хочеш так, як багаті
люди,
Красно хоронити, поминки справляти,
Дай п'ятнадцять карбованців, то все буде,
З твоїм удовольствієм — хорошенько буде!\"
Кирик не довго спирався, з кармана дістав,
з нахальством на столі поклав,
Піп задивувався, ще до Кирика пожартував.
Тож — годити.
Дав три карбованці, сейчас зачали на \"братство\"
дзвонити,
Много людей із лану зачало ся сходити,
Із хорошим благочестієм Кирикові дитя схоронив.
Кирик всіх ідущих із цвинтаря до себе запросив.
Кирик, всіх сердечне участувавши приходних,
на інших моргає
І тим щедру милостиню дає.
А на обід запросив попа з попадею,
Дяків, братчиків, сусід з цілою ріднею.
їдять, п'ють, а нишком позирають,
 
Наші Друзі: Новини Львова