Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 23 липня 2019 року
Тексти > Жанри > Казка

Золота сокира (російська казка)

Переглядів: 3071
Додано: 26.01.2012 Додав: misologus  текстів: 143
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>

переклав з російської АНАТОЛІЙ ГРИГОРУК
ЗОЛОТА СОКИРА
Жили собі два брати — один бідний, другий багатий.
Якось пішов бідний брат у ліс по дрова і став рубати їх біля самісінь¬кої річки. Рубав, рубав, а сокира — з рук і бульк у воду. Сів бідний брат і гірко заплакав.
Аж підходить дідок з білою бородою:
— Чого плачеш? За чим побиваєшся?
Розповів йому бідний брат про своє горе. Дідок пірнув під воду й ді¬став сокиру, та не просту, а золоту.
— Твоя? — питає.
— Ні, не моя,— каже бідний брат.
Тоді дідок дістав із води його власну сокиру та й віддав. Бідний брат такий уже радий, що й не сказати!
— Як же я тобі віддячу? — питає.— В гості покликати сором — при¬гостити нічим.
Засміявся дідок:
— Не треба мені твоєї віддяки. Іди-но швидше додому, тебе жінка жде.
І зник так само несподівано, як і з'явився.
Вертається бідний брат додому й очам не вірить: замість його старої халупи стоїть нова світла хата. А жінка — така щаслива, така щаслива: на стіл вечеряти ставить.
І зробився бідняк заможнішим за брата. А той дізнався про це, прийшов і розпитує, як воно так сталося. Ну, брат і розповів, тільки про золоту сокиру промовчав.
Побіг багатий брат до річки, вкинув у неї сокиру й заголосив на весь ліс. З'явився перед ним той самий дідок, дістав золоту сокиру, питає:
— Це твоя?
— Моя, моя! — заволав багатій.— Давай сюди!
Дідок віддав йому сокиру і зник, жодного слова не сказавши.
Кинувся багатій додому. Біжить, біжить, а ліс дедалі густіший та тем¬ніший стає. Зайшла ніч. І збагнув багатий, що заблукав. Ліг під деревом, поклав золоту сокиру під голову й думає: ранок проти вечора мудріший. А вранці прокинувся — лежить біля своєї хати, і поряд сокира його. Тільки не золота, а залізна...


 
Наші Друзі: Новини Львова