Тексти
>
Тематики
>
Дитяча
::
Тексти
>
Жанри
>
Казка
Як жінка закохалася в дервіша Дандаша, що виявився еміром
ЯК ЖІНКА ЗАКОХАЛАСЯ В ДЕРВІША ДАНДАША, ЩО ВИЯВИВСЯ ЕМІРОМ
Жив собі емір. Якось переодягся він звичайним дервішем19 та й подався мандрувати по своїй країні. Зайшов у одну хатину й побачив господиню, що розмовляла зі служницею. Побачивши дервіша, господиня сказала йому:
— Ласкаво просимо! Ми раді дервішеві. Будь ласка, заходь і сідай!
Він зайшов і сів. Придивившись до подорожнього, господиня закохалася в нього і вже не хотіла відпускати. І спитала його:
— Як тебе звати? Дервіш засміявся й сказав:
— Звати мене Дандаш.
Уночі він тихенько вислизнув з хати й подався далі оглядати країну. А вранці, прокинувшись, господиня не знайшла Дандаша. Кинулася шукати його, але ніде не знайшла.
Затужила вона, засумувала й не спала вісім ночей. І служниця не спала з нею. Все сподівалася господиня, що повернеться Дандаш. А той і не думав повертатись.
Думала закохана, думала, що робити, а тоді сказала служниці:
— Принеси мені хни!
Вифарбувалась вона і звеліла служниці:
— А тепер ходімо шукати Дандаша!
Довго ходили жінки, поки натрапили на якогось кравця. Служниця й каже йому:
— Ось уже вісім днів, як ми не спимо. Все розшукуємо коханого моєї пані — дервіша Дандаша. Чи не бачили ви його?
А господиня додала:
— О краса обличчя мого! Дандаш — обранець мого серця! Хто бачив його?
Почувши про горе жінок, що так побиваються за дервішем Дандашем, він зачинив свою майстерню і подався на розшуки разом з ними. Отак, мандруючи втрьох, вони здибали продавця ласощів. Служниця й каже йому:
— Ось уже вісім днів, як не торкався наших очей сон. Все шукаємо дервіша Дандаша — обранця моєї пані. Чи не бачив ти його?
Не втерпіла й господиня:
— О краса обличчя мого! Дандаш — обранець мого серця! Хто бачив його?
І сказав продавець:
— Я виготовляю і продаю ласощі. Але якщо треба відшукати дервіша Дандаша, я піду з вами.
І негайно зачинив крамницю.
Отак гуртом натрапили вони на муляра, що мурував будинок. Служниця не витримала й каже:
— Ось уже вісім днів, як не стуляли ми своїх повік. Розшукуємо дервіша Дандаша — обранця моєї господині. Чи не бачив ти його?
Тут і господиня мовила:
— О краса обличчя мого! Дандаш — обранець мого серця! Хто бачив його?
І сказав муляр:
— Я мурую будинок. Але, якщо треба знайти дервіша Дандаша, покину роботу й піду разом з вами!
Як пообіцяв, так і зробив. Отак, ідучи гуртом, натрапили вони на суддю.
— Ось уже вісім днів, як не бере нас сон,— мовила служниця.— Все шукаємо дервіша Дандаша — обранця моєї господині. Чи не бачив ти його?
Погладжуючи бороду, суддя сказав:
— Забирайтеся геть! Ця жінка не пара Дандашеві! Вона — мені пара!
Але ті наче й не почули його слів і всі гуртом попрямували до візира.
От служниця і каже візирові:
— Уже вісім днів, як очей наших не торкався сон! І все через дервіша Дандаша — обранця моєї господині. Чи не бачив ти його?
Глянувши на печальну господиню, візир сказав:
— О красуне! Ти прийшла — і я втратив силу візира. Виходь за мене заміж!
Але й ці слова не похитнули закоханої, і вони подалися до самого еміра. Де ж було знати їм, що емір і дервіш — одна особа?
Служниця і йому сказала:
— Ось уже вісім днів, як не торкається сон наших очей! І причиною тому дервіш Дандаш — обранець моєї господині. Чи не бачив ти його?
Переконавшись у щирості закоханої в нього жінки, емір звелів залишити шукачів при своєму дворі. А лазникові звелів:
— Натопи сьогодні лазню пахучими дровами. У мене дорогі гості!
А жінці, яка закохалася в нього, признався:
— Я і є Дандаш!
Після лазні емір оголосив, що одружується з жінкою, кохання якої здолало сотні миль.
Так і живуть вони в щасті та злагоді донині.