Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 26 лютого 2021 року
Тексти > Жанри > Казка  ::  Тексти > Тематики > Дитяча

Арабські народні казки :

Христос і троє братів

Переглядів: 3719
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ХРИСТОС І ТРОЄ БРАТІВ

Жив собі за давніх часів один бідний чоловік, який заробляв собі на хліб умілими руками. Проживши немало й небагато на світі, задумав він одружитися.

Як задумав, так і зробив — одружився з поважною жінкою. Всевишній благословив їхній шлюб і послав їм трьох синів. Дітей своїх чоловік з дружиною виховували в страсі перед Богом. Через двадцять років померла мати трьох хлопців. А батько вдруге не захотів заводити сім'ю і далі виховував синів сам. Постарівши, чоловік почав готуватися до смерті. Покликав до себе синів і сказав, щоб шанувалися, не кривдили один одного, а насамкінець заповів:

— Немає у мене багатства, щоб залишити вам у спадок. Зате є три яблуньки. Перша яблунька належатиме старшому з вас, друга — середульшому, а третя — найменшому. Заповідаю вам ці дерева, але з умовою, щоб кожен був господарем тільки свого й не зазіхав на чуже.

Після батькової смерті сини свято дотримувалися клятви, даної батькові, й доглядали кожен свою яблуню. А коли яблука достигали, вони по черзі ходили стерегти урожай.

А тим часом Ісус Христос захотів переконатися, чи дотримуються сини батькового заповіту. Вбрався він старцем та й навідався до старшого брата, який саме був за сторожа коло яблунь. Підійшов до нього й привітався:

— Нехай цей день буде щасливий для тебе, сину мій! Як почуваєшся, як справи твої?

На це юнак відповів:

— З твоєї ласки почуваюся дуже добре, дорогий мій старче. І щастя вдосталь маю. А ти вже старий, батечку. Відпочинь лишень під оцими деревами!

— Щиро вдячний тобі, сину мій!— мовив подорожній і, прийнявши запрошення, сів поруч.

І почали вони міркувати про суть життя та життєві незгоди. По недовгім часі гість, відпочивши трохи, підвівся, щоб іти далі своєю дорогою. Але перш ніж піти, попросив у хлопця кілька яблук. Зробив це навмисне, аби випробувати його ставлення до менших братів. Юнак на те сказав:

— Бажання твоє надто скромне, і чи варті його ті яблука?

Зірвавши кілька плодів зі свого дерева, він подав їх старцеві. Але той іще попросив:

— Хотілось би мені скуштувати плодів і з дерев твоїх менших братів.

На те хлопець відповів:

— Цього я не можу зробити, адже батько заповідав нам не чіпати чужого!

Зрадів, почувши таку відповідь, Христос, що мав подобу старця, і запитав:

— Чи є в тебе яке-небудь бажання? Кажи, і я виконаю його.

Юнак відповів йому:

— Ти такий бідний. Хіба ж можеш ти що-небудь зробити для мене?

А старець йому на те:

— Не зважай на мою бідність і проси, чого хочеш.

Заманулося старшому братові, аби вода джерельця, що витікало з-під його яблуньки, перетворилася на вино.

Перехрестив подорожній джерельце, і вода в ньому відразу ж стала вином. А сам зник. Почав старший брат продавати вино зі свого джерельця й швидко багатіти.

Наступного тижня вийшов сторожувати другий брат, середульший. І до нього прибився старець.

Привітавшись, він попросив у нього кілька яблук, щоб погамувати спрагу. Середульший брат, як і старший, зірвав кілька плодів зі своєї яблуні й почастував подорожнього. За хвилину мандрівник захотів скуштувати плодів і з дерев його братів.

— Цього твого бажання я не можу вволити,— відказав середульший брат,— бо покійний наш батько якнайсуворіше заборонив брати чуже!

І мовив йому старець:

— Не зганьбив ти честі свого батька, юначе! Молодець! А тепер забажай собі, чого хочеш!

Здивувався хлопець:

— Дідусю мій старенький, що ж ти можеш зробити для мене?

— Не турбуйся — зможу!— заспокоїв його подорожній.

І попросив хлопець, щоб усе каміння, що було довкола, перетворилося на овець.

Ще й не доказав він своїх слів, як усеньке каміння з його городу перетворилося на овець. А подорожній несподівано щез.

Незабаром і середульший брат став багатієм.

А третього тижня сторожував найменший брат. До нього теж навідався Христос у вбогому вбранні й попросив яблук.

Зірвавши зі свого дерева кілька плодів, хлопець подав їх старцеві. Та подорожньому закортіло покуштувати плодів ще й з дерев старших братів.

— Цього я не маю права зробити,— відповів найменший брат,— бо такий мій вчинок був би справжньою крадіжкою, і це суперечило б заповітові мого покійного батька. Він застерігав нас не чіпати чужого!

Почувши це, старець сказав:

— А тепер проси в мене, чого бажає твоя душа.

Хлопець знітився й відповів:

— Крім добробуту для тебе, я не бажаю в Бога нічого. Ти ж бо сам бідний! Не ти мені повинен давати щось, а я тобі!

Але подорожній не відступався:

— Все-таки попроси, чого тобі хочеться!

Що ж було діяти? Попросив юнак, щоб послав Господь йому дружину, милу серцю та помислам, та щоб була богобоязлива й скромна.

— Все, що ти забажав, здійсниться,— запевнив подорожній.

Невдовзі послав Бог найменшому братові дівчину, та таку вродливу, що хлопець відразу закохався й одружився з нею. Живучи в покорі й скромності, жінка нарадила йому дітей. Але багатства подружжя не надбало.

Через сім років після цього Христос надумав провідати трьох братів І дізнатися, чи по правді живуть вони.

Перебравшись старцем, але ще нужденнішим, ніж перше, він провідав спочатку старшого брага біля джерела, з якого текло вино. Підійшовши зовсім близько, Христос попросив у нього кухоль вина, аби вгамувати спрагу. Та багатій, розгнівавшись на жебрака, прогнав його:

— Дай мені спокій! Ніколи мені з тобою возитись! Глянь-но, скільки тут людей, і всі чогось хочуть. А жебраків я просто ненавиджу!

Прикро вражений, подорожній відповів йому:

— Я не жебрак, а посланець Божий, що прийшов випробувати тебе. Я — той самий, хто перетворив для тебе воду на вино. Від сьогодні ти попадаєш в неласку Божу. Золото, яке ти братимеш руками, відразу ж перетворюватиметься на глину.

Помолившись над джерелом, Христос зробив, щоб воно текло водою. І тієї ж миті зник.

Згодом він прийшов до середульшого брата, власника великої отари овець, що постали з каміння. Заставши його біля колодязя, подорожній попросив у нього води. Але й середульший брат накинувся на нього з лайкою:

— Забирайся геть звідси! Я не встигаю отару напоїти, а тут ще й ти десь узявся на мою голову! Горе ж мені з цими старцями! Нема в них ніякого сорому!

Відвернувшись від колодязя, Христос перехрестив овець, перетворивши їх на каміння, і щез.

Пошкодував середульший брат, що вчинив негаразд, але було вже пізно.

Тим часом навідався Христос і до найменшого брата. Постукавши в двері, побачив перед собою його дружину. Вона всміхнулася й ласково промовила:

— Нехай Бог пошле тобі, добрий чоловіче, здоров'я! Прийшовши сюди, ти ощасливив мене! Це велика честь для мене! Разом з тобою прийшло в мою хату й благословення Боже! Ласкаво прошу до оселі!

Увійшов старець у хату й сказав молодиці:

— Я самотня людина. Не маю ніякого пристановища. І завітав, щоб переночувати та прихилити де-небудь старечу голову, вкриту ранами.
 
Наші Друзі: Новини Львова