Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 24 листопада 2020 року
Тексти > Тематики > Дитяча  ::  Тексти > Жанри > Казка

Арабські народні казки :

Хитрунка

Переглядів: 5611
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
ХИТРУНКА

Жила собі жінка, і не було в неї дітей. Довго просила вона Бога, щоб послав їй доньку і щоб та донька, як підросте, сама вибрала собі ім'я. Так і сталося: народила вона доньку, яка все допитувалася:

— Матусю рідна, як мене звати?

Мати відповідала:

— Доню, я поклялася, що коли Бог пошле мені доньку, то вона сама вибере собі ім'я, як тільки підросте. А тепер підійди до дзеркальця і назви себе будь-яким іменем.

Донька підійшла, почала розглядати себе та питати:

— Як мені назвати себе?

І спала їй на думку назватися Хадаа, тобто хитрунка, яка може обдурити будь-кого, а її — ніхто.

Якось почув про неї син перського царя і вирішив:

— Поїду та подивлюся на неї. Цікаво, чи зможе вона й мене обдурити?

Вирушив він у дорогу й щасливо доїхав до будинку, де жила Хадаа. Неподалік від того будинку царевич відкрив крамницю і спорудив діамантовий куреник. Саме тоді з вікна виглянула служниця. Побачивши таке диво, сказала вона господині:

— О, моя володарко, хтось поставив куреника з діамантів, та такого, що пасує тільки тобі!

І сказала їй господиня:

— Піди та спитай, за скільки його продадуть.

Служниця підійшла до царевича й питає:

— Веліла моя господиня дізнатися; чи продаєш ти цього куреника?

— За гроші, звичайно, я не продам,— відповів царевич,— а тільки за дозвіл глянути на її коси.

Вернулася служниця до господині та й каже:

— За гроші він не продає, а лише за дозвіл глянути на твої коси.

— Хіба можу я відважитися на такий вчинок?— обурилася господиня.

— Благаю тебе, володарко, куреник такий гарний!— переконувала служка гордівницю.

Згадавши, що має рабиню з такими самими косами, як у неї, господиня погодилася. Розчесали волосся рабині й виставили її у вікно.

Царевич подивився на коси, а служниця тим часом пішла й забрала куреник.

Збагнувши цю хитрість, царевич мовив:

— Це перше ошуканство!

Наступного дня, прокинувшись рано-вранці, царевич випустив перед ворітьми самозакоханої дівчини квочку з курчатами — не простими, а золотими.

Виглянула з вікна служниця й доповіла господині:

— О володарко моя! Виглянь-но з вікна! Там квочка з золотими курчатами.

Хадаа наказала знову:

— Піди та спитай, чи не продасть він їх?

На запитання служниці царевич відповів:

— Продам — за дозвіл глянути на руку твоєї пані

Повернувшись, служниця повідомила все, що сказав царевич.

— Гаразд!— відповіла та і вдалася знову до хитрощів.

Взяла довгу редьку, натягла на неї рукавичку й виставила у вікно. А служниця тут-таки вийшла й забрала квочку з курчатами.

Царевич знову здогадався, що й до чого.

— Це вже друге ошуканство,— невдоволено мовив він.

На третій день перед ворітьми гордівниці юнак виставив корону з діамантами. Виглянула вранці служниця й очам не вірить:

— О пані моя, підійди-но та глянь! Там корона з діамантами!

Побачивши таке диво, господиня звеліла служниці:

— Дізнайся, що потрібно, аби придбати корону.

Служниця метнулася вниз, наче стріла з лука, й питає царевича:

— Моя пані хоче знати, що ти хочеш за цю коштовну річ?

— Можу віддати її тільки за ніч, пробуту в її спальні,— поставив умову царевич.

Почувши таке, хитрунка щось собі зметикувала й звеліла переказати царевичу, що вона погоджується. А сама, заздалегідь смакуючи перемогу, звернулася до своєї старої, але досвідченої рабині з такими словами:

— Я підшукала тобі дуже гарного жениха. Перебудеш ніч разом з ним. Якщо ж він почне тебе обнімати й щипати чи там кусати, гляди, щоб не закричала!

— Добре,— погодилася рабиня.

— Візьми оцей папірець,— повчала Хадаа стару рабиню,— а вранці, як він збиратиметься йти, поклади йому в кишеню. Гляди лишень, щоб він не роздивився тебе!

Коли стемніло, царевич зайшов до спальні й улігся біля рабині. Почав її обнімати, щипати та кусати, але вона навіть не зойкнула. Розгнівавшись, юнак узяв та й відкусив їй кінчик мізинця. Цей трофей сховав до кишені. А рабиня, сподіваючись, що царевич не надасть цьому ваги, поклала до його кишені записку.

Повернувся царевич додому й каже батькові:

— Я її обдурив!

Цар, навчений досвідом, заперечив синові:

— Сину мій, цього не може бути!

Сягнувши рукою до кишені, щоб дістати кінчик мізинця, він знайшов там папірець, де значилося:

«Перше ошукання — коси рабині, друге — осіння редька, трете — ніч, пробута з рабинею».

— Гаразд,— мовив він, діставши кінчик мізинця.— Побачимо, хто кого ошукав!

І попросив досвідченого царя:

— Батьку! Віддай її заміж за чорного раба Саїда. Хай це буде карою хитрунці!

— Добре, сину мій!— погодився цар-батько й послав до дівчини старостів.

Дізнавшись, що її хочуть віддати за раба, Хадаа заремствувала. Але хіба може хто перечити цареві? Довелося хитрунці скоритися долі. Взяла вона з собою коштовний курінь, квочку з курчатами та корону. А ще прихопила намисто, перемішавши намистини чорного та білого кольорів.

Тим часом одружив цар і сина.
 
Наші Друзі: Новини Львова