Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 21 липня 2019 року
Тексти > Тематики > Дитяча  ::  Тексти > Жанри > Казка

Арабські народні казки :

Простакувате подружжя і доброзичлива ящірка

Переглядів: 2590
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ПРОСТАКУВАТЕ ПОДРУЖЖЯ І ДОБРОЗИЧЛИВА ЯЩІРКА

Жили собі в давні часи чоловік із жінкою і мали вони бика. Але чоловікові заманулося продати його. Щоб набавити ціну, чоловік найняв маклера, який встановив вартість: вісімсот піастрів. Почали сходитись покупці. Перший запропонував п'ятсот піастрів. На це маклер відповів:

— За таку ціну нізащо в світі не продам. Візьми краще мої п'ятсот піастрів та й забирайся геть!

Надійшов другий і запропонував шістсот піастрів. Але й цьому відмовив маклер:

— Візьми краще мої шістсот піастрів і забирайся геть! Дай спокій моєму бику.

Коли почав торгуватися третій, пропонуючи сімсот піастрів маклер і тому заявив:

— Краще вже візьми собі сімсот піастрів з моєї кишені та не мороч мені голови!

Краса у розумі. Арабські казки у записах Агатангела Кримського.

Повернувся господар з биком додому, але завдяки маклерові в його кишені полегшало на тисячу вісімсот піастрів Виходить назустріч дружина й питає:

— Ну як, продав бика?

— Ні,— відповів чоловік і розповів пригоду на торзі.

Дружина й собі хвалиться:

— А я утнула ще краще, ніж ти: обдурила продавця пряжі.

— І як це сталося? — питає чоловік.— Розкажи лишень!

— Продавець пряжі дав мені три мотки вагою по двісті грамів, щоб я вимила. Як я впоралася, він прийшов і почав важити, щоб по справедливості розрахуватися. Щоб більше заважило, я поклала до пряжі всі свої оздоби, вагою один моток. Отак я обдурила продавця й дістала зайву платню.

Чоловік сказав їй:

— Щоб ти здорова була!

А тоді взяв свого бика й повів до ящірки на купу каміння. Прийшов і каже голосно:

— Доброго ранку, пані ящірко!

Та похитала головою.

— Чи не хотіла б ти,— мовив чоловік,— купити цього бика за вісімсот піастрів?

Ящірка знов похитала головою. Чоловік прив'язав бика до каміння й подався слідом за ящіркою в печеру, що була під тією купою.

Щоб не загубити сліду, він робив позначки. В кінці печери уздрів горщика із золотом. Горщика поніс додому, а прив'язаного бика там і залишив.

Прийшов додому й хвалиться дружині:

— Цього горщика із золотом я хочу подарувати султанові.

Жінка тільки руками сплеснула:

— Ні, залишмо собі! В султана вистачає й без твоїх подарунків.

Та чоловік наполягав на своєму:

— Ні, я все-таки віддам золото султанові, бо знайшов його на султановій землі.

Нарешті жінка нібито погодилась:

— Гаразд, завтра віднесеш свою знахідку султанові.

— Приготуй мені харчів на дорогу,— звелів чоловік.— Завтра ж я піду до султана.

Жінка сказала: «Гаразд»,— але опівночі, коли чоловік заснув, узяла добрячого каменя й загорнула в плащ замість горщика з золотом. Уранці, вставши до схід сонця, чоловік завдав собі клунка на плечі й вирушив у дорогу. Йшов він тридцять днів, аж поки доплентався до Стамбула. Прийшов у палац султана й каже вартовим:

— Хочу зустрітися з султаном!

— Султан хворий,— відмовили йому,— у нього чиряк у горлі. Він не хоче нікого бачити, а тим більше старців.

Та чоловік не відступався:

— Я приніс йому подарунок і хочу вручити особисто!

Нарешті дозволили чоловікові увійти до правителя. Згинаючись у три погибелі в поклоні, підійшов він до хворого й мовив:

— О царю нашого часу, прошу вибачити мене!

— Нехай Аллах простить усім нам! — ледве вимовив султан.

Чоловік розгорнув плащ і побачив каменюку замість горщика з золотом. Не розуміючи, як таке могло статися, почав міркувати, що сказати султанові. Тим часом султан заговорив перший:

— Що це ти приніс?

— Я був продавцем,— сказав чоловік,— але люди почали говорити мені: «Твоя гиря дуже маленька». Я посварився з ними й вирішив собі: «Візьму цю гирю та й зважу в султана». Ось вона,моя гиря!

Почувши це, султан несамовито зареготав. Від реготу прорвало йому в горлі й витекло багато гною. Султан почувся краще й подякував чоловікові:

— Я радий, що ти мені стрівся. Побажай, що хочеш, і я задовольню твоє бажання.

Чоловік подумав і сказав:

— Я нічого не прошу в тебе, тільки маленьку послугу: видай указ про те, що маю право брати мито з кожного, хто слухається порад своєї дружини!

Невдовзі цар написав такий указ.

А чоловік, беручи мито, наскладав багато грошей. Так і став він найбагатшим у всій окрузі. І зажив у щасті, кажучи собі, що інколи й жінки варто послухатись.


 
Наші Друзі: Новини Львова