Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 17 листопада 2019 року
Тексти > Тематики > Дитяча  ::  Тексти > Жанри > Казка

Арабські народні казки :

Про звіздаря Асфура-«Горобця» та його дружину «Сарану»

Переглядів: 3294
Додано: 27.01.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
ПРО ЗВІЗДАРЯ АСФУРА-«ГОРОБЦЯ» ТА ЙОГО ДРУЖИНУ «САРАНУ»

Жили собі жінка й чоловік. Бідували неймовірно, бо чоловік нічого не робив. Якось сказала йому жінка:

— Берись за яке-небудь діло, аби було нам що їсти!

— Що ж я робитиму? — запитав він.

— Купи чотки, трохи черепашок та й сідай біля дверей мечеті ворожити!

Купив чотки чоловік, трохи черепашок і сів біля мечеті. Якось цариця, проїжджаючи мимо, сказала своїй рабині:

— Піди та дізнайся у звіздаря Асфура, хто в мене народиться: хлопчик чи дівчинка?

— Хлопчик або дівчинка,— відповів Асфур.

Але рабиня зрозуміла його по-своєму і сказала:

— Мовив Асфур, що народиш ти і хлопчика, і дівчинку.

— Йди-но та спитай його, чи родитиму я на верхньому поверсі чи на нижньому? — звеліла цариця.

— На верхньому, або на нижньому,— відповів Асфур.

Його слова рабиня зрозуміла по-своєму і переказала цариці:

— Він сказав, що ні на верхньому, ні на нижньому.

Перелякалася цариця, перестала виходити з дому. Через деякий час відчула, що пора їй родити. Саме тоді вона була на нижньому поверсі. «Піднімусь я краще нагору»,— вирішила вона. І почала підніматися, але дійшла лише до половини. Далі не змогла йти, і тут, між першим і другим поверхами, народила хлопчика й дівчинку. Отже, народила вона їх ні внизу, ні нагорі. Одужавши, цариця послала Асфурові подарунок через рабиню і звеліла:

— Перекажи йому, що його слова справдились. Народила я хлопчика й дівчинку. Народила ні внизу, ні нагорі.

Пішла рабиня до звіздаря Асфура й каже йому:

— Прийми цей подарунок від цариці. Ти сказав їй: народиш хлопчика і дівчинку — народила вона хлопчика і дівчинку. Сказав ти їй: розродишся ні нагорі, ні внизу — розродилась вона ні нагорі, ні внизу.

Пішов Асфур до своєї жінки та й каже:

— Побачила мене цариця і спитала: «Кого я приведу на світ?» Я відповів їй: «Або хлопчика, або дівчинку». Послала вона спитати мене також, де вона розродиться: внизу чи нагорі? Я відповів, що ні внизу, ні нагорі. Рабиня подумала, що я сказав, буцімто цариця народить і хлопчика, і дівчинку і що розродиться ні внизу, ні нагорі. Так і сталось. Отже, надалі, якщо у царя щось трапиться, то посилатимуть по мене. А якщо я не зумію передбачити, то станеться так, що мені відрубають голову.

— Не бійся, чоловіче мій. Те, що виручило тебе першого разу, виручить і вдруге,— заспокоїла його жінка.

Якось обікрали царську скарбницю. Заходився цар викликати ворожбитів та чарівників, аби відгадали, де ділися скарби. Але ніхто не спромігся на це. Почав цар виписувати гроші з інших країн, тому що викрадено було геть усі скарби і скарбниця залишилася порожня.

Якось сиділа цариця з царем і мовила:

— Царю, я оце згадала про одного чоловіка на ім'я Асфур. Якось я проходила коло мечеті і звеліла рабині запитати Асфура, кого я народжу: хлопчика чи дівчинку. «Народить вона і хлопчика й дівчинку»,— сказав він. Народила я справді хлопчика й дівчинку. А ще рабиня питала Асфура, де я розроджусь, унизу чи нагорі. Він відповів, що ні внизу, ні нагорі. І сталося так, як він сказав.

— Добре,— мовив султан,— пошлемо по нього.

Доручив він цю справу рабині, звелівши:

— Перекажи звіздареві Асфуру, щоб явився до мене на розмову.

Пішла рабиня і сказала:

— Асфуре, султан наказав, щоб ти прийшов до нього на розмову.

— Що йому потрібно від мене? — злякався Асфур.

І тут-таки поскаржився дружині:

— Султан послав по мене! Що ж робити? Якщо не зумію відгадати того, що він хоче, мені відрубають голову!

— Не бійся, чоловіче мій,— порадила жінка.— Покладись на Бога. Він тебе виручить.

Пішов Асфур до султана й сказав йому:

— Бажаю тобі щастя, володарю мій!

— Бажаю й тобі того самого! — відповів султан.

— Що тобі потрібно від мене? — запитав Асфур.

— Чув я, що ти звіздар. Доручаю тобі дізнатися, де поділися мої скарби. Якщо не вгадаєш, відрубаю тобі голову.

— Володарю мій, дай мені сорок днів і посади в окремій кімнаті, щоб я зміг усе відгадати,— попросив Асфур.

— Добре,— погодився султан. І звелів слугам: — Відведіть його в окрему кімнату!

Насипав там Асфур трохи піску, трохи черепашок і вдає, ніби ворожить. А тоді, немов згадавши щось, вийшов до султана й попросив:

— Дай мені сорок горошин і горщик.

А султан слугам:

— Дайте йому все, що він просить!

Слуги виконали султанів наказ. А Асфур вирішив кидати щодня по одній горошині в горщик і таким чином рахувати дні. Коли настав вечір, узяв він горошину і вкинув у горщик, мовивши сам до себе:

— Ось і перший із сорока!

Він мав на увазі, що вже минув один із сорока днів.

А злодії саме надумали підгледіти, що там робить звіздар. Перший злодій якраз видерся на підвіконня кімнати й почув Асфурові слова. Прожогом зіскочив він з підвіконня й мовив своїм тридцяти дев'ятьом поплічникам:

— Ступив я ногою на підвіконня і чую, як Асфур говорить: «Ось і перший із сорока!»

Не повірили йому. Тоді другий злодій каже:

— Завтра вночі піду я та й подивлюся.

Настав другий вечір. Опустив звіздар горошину в горщик і сказав:

— А це другий із сорока!

Почувши це, другий злодій пішов і переказав почуте товаришам.

— Це правда,— підтвердив він,— Асфур так і сказав: «Другий із сорока».

Не повірили і цьому, аж поки кожний із них почув Асфурів лік на власні вуха.

Коли минув тридцять дев'ятий день, злодії вирішили:

— Ходімо до Асфура та признаймося, що це ми вкрали султанські скарби. І покажемо, де їх заховано, а йому дамо мішок грошей, щоб нас не виказав.

Так і зробили. Пішли до звіздаря в тридцять дев'яту ніч і постукали у вікно.

— Хто там? — спитав Асфур.

— Ми ті сорок злодіїв, що обікрали султанську скарбницю. Візьми ось цей мішок грошей собі, тільки не кажи султанові, що це ми обікрали його. А зараз ходімо з нами. Покажемо тобі, де заховано скарби.
 
Наші Друзі: Новини Львова